WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Реформування суб’єктів державного управління аграрним сектором економіки України - Реферат

Реформування суб’єктів державного управління аграрним сектором економіки України - Реферат


Реферат на тему:
Реформування суб'єктів державного управління аграрним сектором економіки України
Перехід від одержавленої, командно-адміністративної економіки до ринкової неминуче супроводжується переглядом ролі і місця держави в управлінні економічними процесами, у тому числі пов'язаними з аграрним сектором. Одним з головних недоліків процесу реформування аграрного сектора економіки є помилкове ставлення до вільного ринку, який нібито здійснить саморегулювання усіх економічних відносин на селі.
У результаті реалізації державної політики Незалежної України в аграрному секторі економіки відбулася зміна форм власності на засоби виробництва. Близько 6,7 млн селян одержали у приватну власність 27 млн гектарів сільськогосподарських угідь. На базі колишніх радгоспів і колгоспів були створені нові підприємства на основі приватної власності. Вони потребують зовсім інших послуг з боку держави, ніж ті, що надавалися сільським товаровиробникам в умовах командно-адміністративної системи [1].
В Україні посилення державного впливу на реформаційні процеси в аграрному секторі економіки є особливо актуальним і з огляду на те, що в умовах економічної трансформації загострюються соціальні та економічні суперечності і проблеми, що виникли як у дореформений період, так і в ході реформ.
Зазначену проблему під різним кутом зору розглядають провідні вчені країни, у тому числі: М.В. Зубець, І.Г. Кириленко, М.Х. Корецький, В. Малес, М.Й. Малік, А.Ф. Мельник, Г.І. Мостовий, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук, В.І. Семчик, О. Стратілат, В.В. Юрчишин та інші. Але проблема реформування державного управління аграрним сектором економіки України все ще залишається недостатньо розробленою і потребує комплексних наукових досліджень.
З проголошенням незалежності України була розпочата робота з реформування сільського господарства та органів управління сільськогосподарською галуззю. Можна виділити три етапи становлення нової системи державного управління аграрним сектором економіки:
- І етап (1991-1995 рр.) - період інерційного функціонування адмі-ністративно-командної системи;
- ІІ етап (1995-1999 рр.) - період руйнації засад адміністративно-командної системи та формування ринкової моделі державного управління аграрним сектором економіки;
- ІІІ етап (1999-орієнтовно 2004 рр.) - період формування ефективної системи державного управління аграрним сектором економіки [2].
Але до цього часу заходи щодо реформування системи управління аграрним сектором економіки, до якого фактично відносяться всі підприємства, що займаються виробництвом та переробкою сільськогосподарської продукції, незалежно від форми власності і організаційно-правової форми, зводились, по суті, до перерозподілу владних повноважень без системного оновлення всього змісту і функцій органів управління.
Таким чином, сьогодні ми маємо ситуацію, коли зміна стану об'єкта управління потребує змін суб'єкта управління, тобто реформування органів державного управління аграрним сектором економіки України.
Крім того, оцінюючи економічну ситуацію в аграрному секторі економіки України, слід вважати, що через об'єктивні і суб'єктивні причин у 2000-2002 рр. він працює як ринкова система. Однак для закріплення позитивних тенденцій необхідні принципово нові механізми функціонування виробництва, розподілу, обміну та споживання. Але саме започаткований процес становлення ринкових відносин вимагає, щоб державне управління та ринкові регулятори діяли комплексно [2].
Порівняння можливостей поєднання функцій і механізмів державного управління з їх реальним застосуванням в Україні дозволяє зробити такі висновки: по-перше, набір механізмів управління аграрним сектором економіки є надто обмеженим; по-друге, багато функцій державного управління практично не реалізується, хоча потреба у цьому є значною; по-третє, навіть важелі, що застосовуються, належною мірою не спрацьовують.
Така ситуація у сфері державного управління аграрним сектором економіки зумовлюється декількома причинами:
- відсутністю досвіду застосування механізмів державного регу-лювання, що ґрунтуються на принципах добровільної участі і зацікавленості суб'єктів господарювання;
- запереченням необхідності державного втручання в економіку при її переході до ринку як непотрібного і навіть шкідливого на початку реформ;
- неспроможністю управлінських структур забезпечити виконання владних рішень.
Проблема реформування структур, що здійснюють державне управління аграрним сектором економіки, зміна їх функцій зачіпають всі елементи системи державного управління аграрним сектором економіки, до якої слід віднести: органи виконавчої влади та координаційні і дорадчі органи, що утворюються ними та при них; державні інспекційні служби та лабораторії; державні організації і установи із особливим статусом; науково-дослідні, проектно-конструкторські інститути та центри, навчальні заклади; державні підприємства і організації, що належать до сфери управління Міністерства аграрної політики України; професійні об'єднання; громадські об'єднання; сільськогосподарські та переробні приватні підприємства на основі приватної власності. У галузевому аспекті ця проблема охоплює весь аграрний сектор економіки України, в територіальному - всю територію держави та зачіпає інтереси 33 % населення країни.
На нашу думку, в реформуванні суб'єкта державного управління аграрним сектором економіки, приведенні структур і функцій органів виконавчої влади, що забезпечують здійснення державної аграрної політики, у відповідність до вимог реалій сьогодення, зацікавленими є як уряд України, так і недержавні професійні організації та об'єднання сільгоспвиробників, приватні сільськогосподарські виробники, які очікують від держави здійснення комплексу заходів щодо:
- підтримки доходів сільськогосподарських товаровиробників на економічно обґрунтованому рівні шляхом надання державних субсидій;
- розробки та реалізації державної політики шляхом прийняття відповідних законодавчих актів щодо запровадження ефективної системи економічних важелів впливу на ринок сільськогосподарської продукції і продовольства;
- запровадження державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції і продовольства, яке в умовах становлення ринкових відносин повинно ґрунтуватися на певних загальних принципах: готовність ринкових регуляторів і структур та протекціонізм щодо вітчизняних товаровиробників; державна підтримка вітчизняних товаровиробників.
Система регулювання ринку повинна передбачати поєднання трьох форм державної підтримки:
- протекціоністської, спрямованої на прямий захист економічних інтересів вітчизняних товаровиробників на внутрішньому і зовнішньому
Loading...

 
 

Цікаве