WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Ресурсна база споживчого кредитування та джерела її формування - Реферат

Ресурсна база споживчого кредитування та джерела її формування - Реферат

ринку та підтверджує право власності на відповідну кількість "внутрішніх" цінних паперів. Про плани щодо ІРО неодноразово заявляли представники українських підприємств, але успішних проектів мало.
Головні перешкоди розвитку ІРО полягають у дуже тривалому часі на підготовку, значну вартість і відкритість процесу. Загальний термін підготовки випуску до фактичного розміщення акцій може становити півтора - два роки залежно від ступеня готовності емітента. Крім того, компанія повинна вказати реальних власників, а також продемонструвати стійкий ріст основних фінансових показників (у першу чергу - доходів і прибутку), щонайменше протягом останніх двох років. Витрати на підготовку ІРО на західних ринках становлять від $ 300 тис. до декількох мільйонів доларів. Для підтримання ринку своїх акцій необхідно щорічно витрачати десятки і навітьсотні тисяч доларів. Розміщення акцій на українському ринку може коштувати від $ 10-100 тис. Такі витрати складаються з плати за аудит, лістинг на біржі, сплати юридичних послуг, фінансових консультацій і послуг андеррайтерів. Винагорода андеррайтерів складає, як правило, 4-7 % залежно від обсягів компанії і емісії [7].
У світовій практиці головним джерелом ресурсів для споживчого кредитування залишаються депозитні кошти. Так, у Німеччині основним джерелом формування ресурсів для таких довгострокових програм, як іпотечне кредитування, є депозити, а також кошти, залучені в ході емісії закладних і комунальних облігацій. В Англії надання іпотечних кредитів відноситься до будівельних товариств. Формування ресурсної бази здійснюється за рахунок коштів, залучених у вигляді короткострокових вкладів населення.
Одночасно з депозитними способами отримання коштів широкого розвитку набули недепозитні джерела залучення ресурсів. До найбільш поширених з них належать:
- позики, одержані на міжбанківському ринку;
- кошти, залучені з використанням операцій РЕПО;
- облік векселів та отримання позик від центральних банків;
- продаж банківських акцептів;
- випуск комерційних паперів;
- отримання позик на ринку євродоларів;
- випуск капітальних нот та облігацій.
У США останні роки комерційні банки широко використовували позики кредитних установ для забезпечення своєї ліквідності (такі позики називають засобами управління пасивами). Банки, що не є членами Федеральної Резервної Системи (ФРС), отримують позики у банків-кореспондентів, а члени ФРС - у відповідного федерального резервного банку. Одержання позики ФРС розглядається як привілей, а не право, що надається його члену. Центральний банк не розглядається як надійне і постійне джерело ресурсів. Термін, на який банки отримують позики, залежить від багатьох факторів, наприклад, фінансового становища банку. Дрібним банкам позики більш доступні ніж великим. Таке положення відповідає загальній концепції держави, що базується на збереженні конкурентоспроможного середовища в фінансовій сфері. Кредити федерального резервного банку забезпечуються комерційними або сільськогосподарськими векселями, банківськими акцептами або цінними паперами уряду США.
Одними із методів залучення кредитів для забезпечення ліквідності є придбання федеральних резервних фондів. Це кошти, накопичені у вигляді депозитних залишків Вони зберігаються в федеральних резервних банках. У результаті збільшення притоку вкладів або скорочення кредитування у комерційних банків створюються надлишкові резерви. У провідних комерційних банках такі фонди розглядаються як альтернативне джерело ресурсів. Комерційний банк, що бажає отримати (придбати) позику або продати (надати) кредит за участю федеральних резервних фондів, повинен звернутися до іншого банку-брокера, що спеціалізується на таких фондах. Іншим варіантом є співпраця з банком-кореспондентом.
Одноденні операції з резервними фондами, по суті, є бланковими позиками. Операції з федеральними фондами здійснюються за допомогою брокерів, які оголошують умови купівлі-продажу і зводять потенційних продавців і покупців у телефонному режимі (рис.2). Більшість позик є короткостроковими, терміном до одного тижня. Частина операцій має більш довгостроковий характер (на 30, 60 та 90 днів). Оскільки купівля федеральних фондів не потребує резервного забезпечення, банки можуть платити більшу відсоткову ставку, ніж за депозитним коштами.
В Англії ринок міжбанківських кредитів є частиною грошового ринку. Міжбанківські кредити набули широкого розвитку після 1971 р., коли значно підвищились норми обов'язкових резервів, і більшість банків стали коригувати резервну позицію з використанням короткострокових позик від інших кредитних установ. Пізніше міжбанківський ринок почав використовуватися як важливий канал додаткове залучення ресурсів поряд з роздрібними депозитними операціями. Депозити на міжбанківському ринку пропонуються лотами на суму не менше 100 тис. ф. ст. ( як правило - 250 тис. ф. ст. та більше). Термін і ставка відсотків установлюються в ході проведення операцій. Основою визначення ставок за депозитами різних термінів є LIBOR ( London intec - bank Offered Rate). Більшість операцій проводиться за один день, але поширені позики і на більш тривалі терміни 1, 2, 3, 6, 9 місяців і один рік [ 8].
У Росії уже декілька років використовується такий фінансовий інструмент, як короткострокові міжбанківські депозити (їх називають ще валютними міжбанківськими кредитами). Ринок таких депозитів структурно поділений на два сегменти: "довгі" депозити, терміном більше місяця, і "короткі" - до 30 днів. Довгострокові депозити використовуються банками для надання комерційних кредитів на відповідні терміни підприємствам, що проводять зовнішньоекономічні операції. Короткострокові депозити банками використовують з метою отримання спекулятивних прибутків, а також підтримки ліквідності кореспонденських рахунків [9]. У структурі зобов'язань українських банків за останні декілька років відбулися певні позитивні зміни. З 2003 року банкам вдалося зміцнити довіру населення. Збільшено частку строкових зобов'язань юридичних і фізичних осіб та термін їх зберігання (у середньому до 18 місяців). З підвищенням стабільності ресурсної бази банків зросли можливості довгострокового кредитування економіки. Співвідношення обсягів депозитів населення до ВВП збільшилося майже втричі (порівняно з 2001 роком) - з 3,9 % до 13,1 % [10]. За даними НБУ, за 2003 рік обсяги фізичних пасивів виросли на 67,2 % [11]. Зафіксована унікальна для вітчизняної банківської системи перевага обсягів заощаджень населення перед коштами суб'єктів господарської
Loading...

 
 

Цікаве