WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Ресурсна база споживчого кредитування та джерела її формування - Реферат

Ресурсна база споживчого кредитування та джерела її формування - Реферат


Реферат на тему:
Ресурсна база споживчого кредитування та джерела її формування
Програми споживчого кредитування займають важливе місце в проведенні активних операцій комерційних банків. На рівень дохідності таких програм впливають, перш за все, вартість ресурсної бази та формування обов'язкових резервів. Удосконалення програм кредитування населення передбачає визначення оптимальних підходів до використання джерел їх фінансування. Ресурсна база споживчого кредитування є однією з важливих проблем, від вирішення якої залежить загальна ефективність споживчого кредитування. Тому дослідження зазначених питань має важливе практичне значення.
Дослідженню проблем формування та використання ресурсної бази комерційних банків присвячено роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. До них, зокрема, відносяться праці Білоглазової Г.М., Герасимовича А.М., Долана Е.Дж., Лаврушина О.І., Мороза А.М., Савлука М.І., Шеремет А.Д. та ін. [1]. Разом з тим питання, пов'язані з залученням ресурсів з метою формування та використання фондів споживчого кредитування комерційних банків, досліджені ще недостатньо. А вони є актуальними, оскільки від їх вирішення залежить запровадження напрямів удосконалення банківських операцій та вирішення багатьох соціальних проблем.
Метою дослідження є аналіз джерел формування ресурсної бази кредитування населення комерційними банками та визначення рівня дохідності таких операцій. Проведено оцінку кожного з найбільш важливих джерел формування банківських фондів кредитування. Розглянуто їх позитивні та негативні сторони. Досліджено механізми управління ресурсною базою, що залучено для забезпечення короткострокових і довгострокових програм споживчого кредитування. Розглянуто досвід зарубіжних банків провідних комерційних банків України. Розроблено пропозиції щодо підвищення прибутковості таких операцій шляхом застосування найбільш дієвих механізмів фінансування. Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій.
Операції, з допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, відносять до пасивних. Ресурси комерційних банків поділяють на власні, залучені та позичені. Останні є зобов'язаннями банку перед іншими кредитними установами, підприємствами і громадянами, що розмістили свої кошти в банку як залишки на кореспондентських, розрахункових і поточних рахунках, депозити, вкладення у боргові цінні папери, кредити, отримані банком від центрального банку, інших комерційних банків та ін. [2].
Власний капітал банку (банківський капітал) формується за рахунок внесків його власників (акціонерів). Це - статутний та додатковий капітал, а також частка нерозподіленого прибутку банку, що залишається в його розпорядженні. Ресурсну базу, яка залучається комерційними банками з метою проведення активних операцій, можна поділити на чотири основні групи:
1. Депозити та залишки на поточних рахунках юридичних і фізичних осіб.
2. Кошти від емісії власних цінних паперів.
3. Міжбанківські депозити та позики НБУ.
4. Зовнішні позики комерційних банків.
Основним джерелом ресурсів є кошти, залучені від підприємств, організацій та населення. Більшу частину коштів, залучених банками, становлять депозити. До них входять залишки коштів юридичних і фізичних осіб на рахунках до запитання і в строкових вкладах, кошти, отримані банком від розміщення депозитних (ощадних) сертифікатів. Усі інші джерела залучення ресурсів відносяться до недепозитних. У банківській діяльності часто виникає ситуація, коли залучених банком депозитних ресурсів недостатньо для здійснення запланованих кредитно-інвестиційних операцій. Серед недепозитних джерел формування банківських ресурсів найбільш поширеними є:
- отримання міжбанківських кредитів;
- рефінансування в Національному банку України;
- операції РЕПО;
- емісія цінних паперів власного боргу (банківські векселі, облігації тощо) [3].
Недепозитними формами залучення банками коштів є випуск і розміщення облігацій, векселів та інших боргових цінних паперів. Такі кошти можна класифікувати як середньо- та довгострокові запозичення банків, що використовуються для фінансування розвитку інфраструктури банку та вкладень у довгострокові проекти, розвиток мережі відділень і філій, вкладення в технічне та програмне оновлення тощо. Міжбанківські позики - це найбільш мобільна група ресурсних коштів комерційних банків. Такі позики комерційний банк може отримати від інших фінансових установ для виконання своїх зобов'язань. Міжбанківське кредитування проходить у межах кореспондентських відносин банків. Воно є оперативним за способом надання кредиту та має короткостроковий характер. Інша частина міжбанківського кредитування - позики НБУ. Для ефективного регулювання ліквідності банків, виконання функцій кредитора останньої інстанції НБУ з урахуванням поточної ситуації на грошово-кредитному ринку застосовує такі інструменти:
- операції рефінансування (постійно діюча лінія рефінансування для надання банкам кредитів овернайт, кредитів рефінансування строком до 14 днів та до 365 днів, операцій прямого РЕПО);
- надання стабілізаційного кредиту;
- депозитні операції (укладання депозитних договорів, емісія депозитних сертифікатів також мають недепозитний характер залучення. Вони надаються міжнародними фінансовими установами комерційним банкам (та іншим підприємствам), які мають високий міжнародний рейтинг. Ресурсною базою споживчого кредитування є сукупність грошових коштів, що залучено у формі депозитів, міжбанківських кредитів, зовнішніх запозичень і шляхом емісії власних цінних паперів з метою надання позик громадянам. Для забезпечення споживчого кредитування грошовою масою найбільш стабільним і надійним джерелом є депозитні кошти. Сконцентровані на банківських рахунках вклади дозволяють комерційним банкам планувати обсяги споживчих кредитів, які будуть надані протягом звітного періоду. Середній термін депозитної угоди становить 12 місяців, найбільш точно комерційний банк може спланувати обсяги та доходи від портфеля короткострокових споживчих кредитів. До них входять позики за програмами "Стандартна розстрочка" (придбання ТНС), споживчі кредити на нагальні потреби та інші. Найбільш складним є планування залучення коштів під видачу довгострокових споживчих кредитів. До них належать кредити за програмами "Авто в кредит", "Житло в кредит", кредити на отримання освіти. Такі кредити потребують капіталовкладень строком від 3 до 15 років. Депозитні
Loading...

 
 

Цікаве