WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Проблеми формування розмірів і структури власного капіталу підприємств аграрного сектора економіки України - Реферат

Проблеми формування розмірів і структури власного капіталу підприємств аграрного сектора економіки України - Реферат

Довгострокові
підприємства активи активи зобов'язання зобов'язання
Ця формула показує , що вартість, на яку претендують власники, залежить від вартості всіх активів без зовнішніх зобов'язань - як довгострокових, так і короткострокових. Таким чином, ступінь реалізму показника власного капіталу повністю залежить від дійсної вартості активів. Вартість необоротних активів в аграрному секторі економіки України зменшується в результаті розпродажу.
Рис. 1. Вартість активів сільськогосподарських, мисливських і лісогосподарських підприємств, млрд грн. [2, с. 60]
Власний капітал сільськогосподарських підприємств у процесі реформ зазнав впливів, які значно зменшили його розміри, погіршили структуру та рівень ефективності використання. Визнання майна асоційованих членів, виділеного документально у формі паїв не забезпечене нормою законодавства і захищене від впливів інфляції. У результаті керівники господарств, нехтуючи правами асоційованих членів, розпродують майно для погашення заборгованості перед кредиторами. Наслідками цього є зменшення власного капіталу при незмінній частці в ньому пайового чи статутного капіталу і знецінення майнового наповнення пайової частки (рис. 2).
Рис. 2. Власний капітал сільськогосподарських, мисливських і лісогосподарських підприємств, млрд грн. [2, с. 60]
Нераціональна структура власного капіталу призвела до здійснення купівлі-продажу майна підприємств за залишковою вартістю та ігнорування інтересів власників. Як уже зазначалося, чистою вартістю підприємства є вартість власного капіталу. Якщо вартість пайового чи статутного капіталу становить 30-35 відсотків, а то і меншу частку в структурі власного капіталу, то, по суті, відбувається продаж частини чистої вартості підприємства, яка не перебуває в межах правового поля пайових відносин. В окремих випадках частка статутного капіталу є настільки малою, що продаж майна підприємства є досить простою фінансовою операцією.
На підставі даних Державного комітету статистики можна стверджувати, що на завершальному етапі реформування сільського господарства склалась вкрай нераціональна структура власного капіталу підприємств, яка призводить до нівелювання ролі та значення статутного та пайового капіталу при розпаюванні власності (рис. 3). Безконтрольний процес зменшення майнового забезпечення вартості паїв призведе до остаточного руйнування продуктивних сил сільського господарства.
Рис. 3. Структура сукупного власного капіталу сільськогосподарських, мисливських та лісогосподарських підприємств у 2004 році, млрд грн. [4, с. 60]
Ці факти породжують соціальне невдоволення і погіршують ставлення селян до реформ. Дана проблема вже не один рік обговорюється Міністерством аграрної політики, однак питання залишається неврегульованим. Як свідчать постійні наради, конференції та семінари, проблема пайових відносин не знімається, а загострюється [4].
З огляду на вищесказане можна стверджувати, що власний капітал сільськогосподарських підприємств був значно зменшений за рахунок розпродажу і передачі майна кредиторам за борги, а також за рахунок виходу селян з сільськогосподарських підприємств з паями (рис. 4). При цьому вкрай негативним є той факт, що в структурі власного капіталу сільськогосподарських підприємств є значна частка додаткового капіталу, який утворився внаслідок індексації необоротних активів. Оскільки додатковий капітал не є зобов'язанням перед засновниками, асоційованими членами, пайовиками, став можливим розпродаж майна. Селянам, які не отримали своєї частки, залишилися паї, відображені в пайовому чи статутному капіталі. Останній не відображає реальної вартості паїв, тому що не враховує індексації, яка проводилася. Знецінення паїв можна було уникнути за умови, що сума індексації основних засобів була відображена шляхом збільшення статутного чи пайового капіталу. На перший погляд проста операція з формування додаткового капіталу за рахунок індексації основних засобів стала однією з облікових схем наступного відчуження майна і прорахунків у проведенні реформ. Протягом 2001 року було розпродано майна сільськогосподарських підприємств на суму 5,2 млрд. грн., а протягом 2002-2003 років - на суму понад 16 млрд грн. [3; 2, с. 160]. Частка виділеного як паї майна є вкрай малою.
Рис. 4. Зменшення джерел власних коштів сільськогосподарських підприємств у результаті розрахунків з кредиторами, розпродажу майна та виділення паїв
У результаті зменшення власного капіталу підприємств агробізнесу і неможливості його збільшення за рахунок грошових, майнових чи земельних внесків відбувається значне скорочення джерел фінансування. Це в свою чергу впливає на загальний фінансовий стан та результативність роботи сільськогосподарських підприємств.
Якщо проблему майнових паїв в окремих випадках уже не можна вирішити, тому що майно ряду господарств уже розпродано чи заставлено, то проблема земельних паїв набирає надзвичайної гостроти. Ця проблема є складною, і в зв'язку з відсутністю відповідного правового забезпечення і через недосконалості обліку. Проблемою, яку необхідно вирішити уряду і Верховній Раді, є невідповідність стандартів обліку законодавчим і нормативним актам. Прийняття національних стандартів обліку не супроводжувалось виробленням механізму відображення в обліку порядку включення вартості земельних паїв до статутного капіталу підприємств агробізнесу. Вважаємо, що це є однією з правових проблем на шляху подальшого реформування аграрного сектора економіки.
У результаті такого обмеження щодо руху земельних ресурсів селянам, які не хочуть чи не можуть обробляти земельні ділянки, залишається лише можливість передачі землі в оренду. Говорити про продаж земельних ділянок поки що не доводиться.При цьому, як показують результати дослідження, в селах Волинської області лише частина селян продала б і купила землю. Кількість бажаючих купити і продати землю майже однакова, а противників продажу землі майже половина з опитаних (рис. 4).
Рис. 5. Розподіл респондентів - селян Волинської області - відповідно до бажання купити чи продати земельний пай
Можна стверджувати, що сьогодні існує певна рівновага, яка при впровадженні механізму торгівлі земельними паями забезпечила б як цінову, так і ринкову загалом рівновагу. Як відомо, пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу заборонено будь-яке відчуження земельних ділянок за винятком успадкування та викупу для державних або громадських потреб [5]. Ми вважаємо, що суспільство і селяни, зокрема, ще не готові до впровадження ринку землі. Селяни ще не розуміють суті заставних та іпотечних операцій. Інформаційне забезпечення розвитку ринку землі необхідно починати розвивати за 2-3 роки до початку запровадження обороту землі. Не менший період потрібен для розвитку інфраструктури земельного ринку.
Водночас відсутність практичної можливості використовувати земельні паї як внесок до товариств та кооперативів приводить до майнової дискрімінації. Адже умови оренди землі дуже часто не задовільняють селян. Позбавлення можливостей щодо альтернативного використання земельних паїв є неправомірним.
Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що трансформація капіталу господарств в результаті реформ привела до значного зменшення власних джерел провадження бізнесу. Для подальшого розвитку аграрного бізнесу необхідно врегулювати земельно-майнові та пайові відносини і забезпечити зростання розмірів і оптимізації структури власного капіталу реф6ормованих підприємств. До запровадження ринкового обороту землі необхідно стимулювати процеси акумулювання власного капіталу і здійснювати активну державну політику щодо підтримки асоційованої участі селян у спільному бізнесі.
Література:
1. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности.- М.: Финансы и статистика, 1996. - 432с.
2. Статистичний щорічник України за 2003 рік Державний комітет статистики. - К.: Консультант, 2004. - 631 с.
3. Фінанси України // 1 півріччя 2002. - К.: Державний комітет статистики, 2002. - 112 с.
4. Фінанси України // Державний комітет статистики. - К., 2004. - 134с.
5. www. parlament. org. ua/
Loading...

 
 

Цікаве