WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Проблеми створення ефективної системи управління соціальною інфраструктурою села - Реферат

Проблеми створення ефективної системи управління соціальною інфраструктурою села - Реферат

каналів зворотного зв'язку. Це є основою для вироблення управлінських рішень. В основі прийняття рішень усіх суб'єктів управління повинна бути людина. Усі програми, рішення, дії органів влади до їхньої реалізації необхідно оцінювати з погляду соціальної ефективності, з урахуванням усіх можливих наслідків.
Управління об'єктами соціальної інфраструктури в громаді буде здійснюватися безпосередньо сільським чи селищним головою. Якщо громада буде досить великою за кількістю населення, то частину функцій керування можна делегувати заступникам (за штатним розписом: при чисельності громади 7,5-15 тис. членів - 1 заступник, 15-30 тис. - 2 і більше 30 тис. населення - 3 заступники) [6, с. 1]. Районна рада повинна здійснювати контролюючі функції. Так, установи освіти, культури, спорту мають перебувати у віданні заступника голови, а торгівля, побутове обслуговування, охорона здоров'я, зв'язок, комунальне господарство - першого заступника голови районної ради (районні адміністрації, як відомо, будуть скасовані). На нашу думку, ефективне функціонування соціальної інфраструктури села можливо тільки за умови концентрації контролю за діяльністю установ соціальної інфраструктури у веденні першого заступника голови районної ради. Це дозволить більш оперативно відслідковувати існуючу ситуацію на мікрорівні і більш оперативно регулювати ринок послуг галузей соціальної інфраструктури.
В Україні існують три рівні влади. Для нас інтерес представляє локальний або влада місцевого самоврядування, завданням якої є реалізація спільних інтересів жителів у компактних територіальних утвореннях. У структурі органів місцевого самоврядування виділяється два блоки: політичний і управлінський. До першого блоку відноситься спосіб виборів голови громади. Завданням голови повинно бути оперативне управління власністю і на цій основі розвиток конкретних соціальних програм. Блок управління - це структура місцевої адміністрації. Вона у свою чергу залежить найбільше від інфраструктури, що знаходиться в її керуванні. Від того, як ці дві складові управління зможуть переорієнтуватися в нових умовах господарювання, і залежить ефективність функціонування соціальної інфраструктури на локальному рівні.
Актуальним стає поліпшення сполучення галузевого і територіального підходів у плануванні і управлінні розвитком соціальної інфраструктури. З галузевих позицій повинні забезпечуватися науково-технічний прогрес у цих галузях, розвиток відповідних технологій і підготовка кваліфікованих кадрів. Територіальний підхід покращує розміщення і взаємодію різних об'єктів соціальної інфраструктури, її формування з урахуванням місцевих потреб, ресурсів, умов.
В основі реформування системи керування соціальної інфраструктури повинен лежати програмно-цільовий метод. Використання програмно-цільового методу створює значні передумови для досягнення намічених цілей з найменшими витратами, подолання відомчих бар'єрів, об'єднання інтересів підприємств і організацій різних форм власності, господарюючих суб'єктів для інвестування вирішення проблем розвитку соціальної інфраструктури села.
Основні причини особливої актуальності програмно-цільового підходу в умовах переходу до ринкових відносин - це доцільність використання не адміністративних методів, а економічного спонукання, гострий дефіцит фінансових ресурсів у місцевому бюджеті і необхідність виділення пріоритетних напрямів їхнього використання. У перехідний період програмно-цільовий підхід також повинен допомагати нівелювати провали ринку, вирішувати і попереджувати соціальні конфлікти. Практика використання програмно-цільових методів у сучасних умовах показала свою ефективність і доцільність.
З погляду обмеження свободи дій місцевих органів влади більш сильним ефектом володіють спеціальні, цільові субсидії. Вони виділяються під чітко визначені проекти і програми, що проходять процедуру схвалення в уряді, а тому залишають місцевій владі дуже вузьке поле для маневру. Такі субсидії характерні для скандинавських країн, де вони призначаються для програм у сфері охорони здоров'я, освіти і переважають у США, Італії, Німеччині, Японії. Видача цільових субсидій припускає пайову участь центрального уряду у фінансуванні заходів місцевих органів влади.
Програмно-цільовий підхід здійснюється в межах індикативного планування і передбачає наявність системи регіональних цільових програм, що відбивають переваги розвитку економіки держави (тобто стратегічну концепцію соціально-економічної політики регіону). Н.Д. Кондратьєв у 20-і роки вже підійшов до концепції індикативного планування, реалізованої в багатьох країнах Заходу після другої світової війни. Ця частина поглядів Н.Д. Кондратьєва, піддана тоді жорсткій критиці, досить актуальна в наші дні, коли підприємства функціонують в умовах становлення ринкової економіки, потребуючи допомоги державного регулювання [4, с. 19-35].
Соціальний розвиток села повинен здійснюватися на основі регіональних цільових комплексних програм соціального розвитку і захисту населення, що зможуть об'єднати в єдину систему галузі соціальної інфраструктури і соціально-демографічні потенціали конкретних сільських територій і це дозволить визначити пріоритети розвитку соціальної інфраструктури в населених пунктах, що особливо важливо на сучасному етапі розвитку економіки.
Таким чином, для регулювання діяльності природних монополій держава повинна застосовувати адміністративно-економічні методи впливу на них, використовуючи контроль над цінами, законодавчими обмеженнями, податковою політикою. З метою перспективного розвитку соціальної інфраструктури села існує необхідність розробки регіональних цільових комплексних програм у межах індикативного планування. Підводячи підсумок, зазначимо, що державне регулювання соціальної інфраструктури села - це система важелів і стимулів, за допомогою яких держава бере участь у ринкових процесах на правах суб'єкта, забезпечуючи стійкий процес відтворення послуг у цій сфері. Ефективне функціонування соціальної інфраструктури можливо тільки за умови консолідації зусиль усіх складових її суб'єктів, управління шляхом усвідомленої і зацікавленої участі та реалізації прав і обов'язків місцевого самоврядування. В основі прийнятих рішень усіх суб'єктів управління повинна бути людина.
Література:
1. Безсмертний Р. Основні засади адміністративно-територіальної реформи в Україні. http://www.kyiv-obl.gov.ua/Docs/1AR-1.doc
2. Данилишин Б. Як прорахувати стабільність // Урядовий кур'єр. - 11 серп. - 2005. - С. 6.
3. Корж В.Т. Адміністративно-територіальна реформа - це шлях до стабільності країни на перспективу // Голос України. - 5 серп. - 2005. - С. 10-11.
4. Муханова Е.Б. Николай Дмитриевич Кондратьев // Из истории экономической мысли: Сборник - М., 1990.
5. Проект Закону України "Протериторіальний устрій України". http://www.kyiv-obl.gov.ua/Docs/PTY-1.doc
6. Типові штати громади. http://www.regionnet.kharkov.ua/show.php
7. Урбанизация и развитие регионов областного уровня / Под ред. М.Н. Можевича, И.И. Сигова. - Л.: Наука, 1990.
Loading...

 
 

Цікаве