WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Проблеми створення ефективної системи управління соціальною інфраструктурою села - Реферат

Проблеми створення ефективної системи управління соціальною інфраструктурою села - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми створення ефективної системи управління соціальною інфраструктурою села
У будь-якій соціально-економічній системі економіка країни тією чи іншою мірою керується державою в особі її органів. В умовах переходу до ринкової економіки ступінь державного втручання на порядок менше порівняно з централізованою економікою і носить переважно непрямий характер, держава впливає на економіку за допомогою законодавчих обмежень через ринковий механізм. Однією з основних функцій держави в умовах ринкової економіки є перерозподіл коштів на користь соціальної сфери, головним чином, виходячи з домінуючих уявлень про справедливість у даному суспільстві. Оскільки в нашій країні згуртованість і солідарність оцінюються вище, ніж індивідуальні досягнення, то більшість населення виступає за активну діяльність держави щодо вирівнювання доходів.
Державному регулюванню економіки приділяли велику увагу такі відомі в світі економісти, як Дж.М. Кейнс (розвивав концепцію державно-монополістичного регулювання економіки), П. Самуельсон (поєднував ідеї неокласицизму та кейнсіанства щодо розвитку економічної системи суспільства, наголошуючи на єднанні державного регулювання і ринкового саморегулювання), А. Пезенті (розвивав неокласичну модель економічного росту, був представником суб'єктивістської школи економічної науки), К. Еклунд (поєднував ринкові механізми і державне регулювання економіки). Даними питаннями в колишньому Радянському Союзі займалися економісти Цаголов Н.А., Драгілєв М.С., Абалкін А.І., Радаєв В.В., Ільдеменов В.І., Якобсон Л.І. та ін. Проблеми державного регулювання сільського господарства та соціальної сфери села в Україні досліджували такі вітчизняні вчені: Бугуцький О.А., Вітренко Н.М., Вдовиченко М.Х., Гайдуцький П.І., Гудзинський С.О., Дем'яненко М.М., Орлатий М.К., Паламарчук М.М., Прокопа І.В., Саблук П.Т., Фтомов Г.С., Шепотько Л.О. та інші.
Особливо велика роль держави в перехідний період від однієї моделі розвитку до іншої, тому що ринкова система відтворює істотні нерівності, не створює стимулів для виробництва послуг колективного користування, куди входять більшість галузей соціальної інфраструктури.
Ряд об'єктів соціальної інфраструктури села є природними монополіями, переважна частина їх технологічно жорстко пов'язана із суб'єктами-споживачами, тому жителі села не мають вибору інших постачальників послуг. У таких умовах суб'єктові, що господарює на визначеній території і займає домінуюче положення на ринку послуг, немає необхідності вступати в змову з іншими постачальниками послуг, спрямовану на обмеження конкуренції з метою одержання найбільшої вигоди. Селяни не можуть змінити постачальників послуг, тому для природного монополіста існують винятково сприятливі умови для роздування цін. Подібна ситуація склалася в даний час не тільки в сфері соціальної інфраструктури села, але й за відсутності конкуренції в багатьох галузях матеріального виробництва.
У подібних умовах необхідність державного регулювання рівня цін на послуги соціальної інфраструктури села стає очевидною. Такий вплив на ціни особливо характерний для країн соціально-орієнтованої ринкової економіки. В умовах ринкової економіки в Україні подібний спосіб регулювання цін з боку держави на "базові" послуги повинен займати особливе місце. Тому вивчення даного питання необхідно розширювати і поглиблювати, а метою даної статті є визначення основних проблем створення ефективної системи управління та регулювання соціальної інфраструктури села, обґрунтування шляхів і методів їх вирішення та прогнозування перспективних напрямів розвитку сільської соціальної інфраструктури.
За відсутності необхідних сигналів вільного ринку про стан галузей соціальної інфраструктури села, на думку більшості економістів, незамінне пряме втручання держави. Щоб теоретично оцінити, як необхідно застосовувати форми прямого втручання, що коректують недоліки ринкового механізму, використовується принцип рівності граничного соціального доходу (ГСД) і граничних соціальних витрат (ГСВ) (рис. 1).
Рис. 1. Наукове обґрунтування державного регулювання послуг галузей соціальної інфраструктури
Державне регулювання у формі субсидій на розвиток культури, освіти, охорони здоров'я передбачає певні витрати, але суспільство в змозі виміряти соціальний виграш (дохід), тому що втручання держави йде на користь суспільства. Початкові інвестиції з боку держави приносять великий позитивний ефект внаслідок зосередження їх на проблемах, що найлегше вирішуються, у пропозиції послуг соціальної інфраструктури села. Однак наступні інвестиції для вирішення подібних проблем дають усе меншу віддачу. При бажанні домогтися подальшого поліпшення надання послуг галузями соціальної інфраструктури села необхідно перейти до більш складних і дорогих заходів. Приріст витрат, пов'язаних із одержанням додаткової одиниці послуг, швидко буде збільшуватися. Державне регулювання вигідне до того моменту, коли ГСД збігається з ГСВ (Е - точка рівноваги). Правіше точки Е державі довелося б платити за одиницю соціальних послуг більше коштів, ніж отриманий від цієї одиниці соціальний дохід, а лівіше точки Е їй необхідно збільшити витрати на поліпшення соціальних послуг, тому що ґраничний дохід від додаткової одиниці соціальних послуг перевищує граничні витрати на її отримання. Природно, на практиці баланс між ГСД і ГСВ отримати набагато складніше, ніж це зображено на графіку, але в реальному житті дані тенденції необхідно враховувати. Хоча економісти по-різному обчислюють соціальні витрати і вигоди, в основі державного регулювання повинен лежати принцип рівноваги ГСД і ГСВ.
На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки інтерес становить теоретична концепція економічної соціодинаміки. Ця концепція, на нашу думку, вдало вписує державу в механізм ринку, відводячи їй роль одного з повноправних учасників ринкових відносин і стверджуючи, що держава безумовно повинна стати рівноправним суб'єктом ринку, а не займатися спорадичним виправленням його помилок.
Нова концепція управління повинна спиратися на проголошення більшої самостійності і відповідальності місцевих органів влади в справі підтримки гідного рівня життєзабезпечення населення. Основна частина цих функцій повинна зосереджуватися на рівні регіональних і місцевих органів управління. В умовах дії економічних методів керування послаблюється управління зверху по вертикалі, тому нижчі ланки економіки одержують більше прав і можливостей виробляти управлінські рішення. Усе це стосується і соціальної інфраструктури села. Важливого значення набуває перехід від управління по вертикалі до управління по горизонталі. Це означає, що керуючий вплив на об'єкт управління виявляється з боку споживачів послуг.
В умовах переходу України до ринкових відносин підвищується роль місцевих органів влади, від яких усе більше залежить розвиток соціальної інфраструктури села. Безсумнівний інтерес становить для відродження традицій місцевого самоврядування і длянайбільш ефективних методів розвитку сучасної вітчизняної демократії досвід українських
Loading...

 
 

Цікаве