WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Проблеми оподаткування землі в лісництві - Реферат

Проблеми оподаткування землі в лісництві - Реферат

платежів.
Наприклад, було б доцільно скористатися досвідом сусідньої Польщі, ефективність використання лісових угідь, в якій набагато вища, ніж у сусідніх з нею областях Українського Полісся. Необхідно усвідомити, що у них не менше, ніж в Україні, лісівники турбуються про формування агропромислових ландшафтів, посилення їхнього позитивного впливу на природотворні, захисні та соціальні функції лісів, лісових екосистем. Ліси там також проголошені державною власністю, але система земельних відносин, у т. ч. суб'єктів лісового господарства, зовсім відрізняється від нашої як за законодавством, так і за наслідками землекористування суб'єктів господарювання і в цілому по державі, у т. ч. порівняно з областями Українського Полісся, що безпосередньо межують з нею (рис. 2).
Таблиця 3
Аналіз справляння платежів за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за 2003 рік
Рис. 2. Співвідношення питомих обсягів вилучення деревини із лісів України і Польщі порівняно з середньорічним приростом (куб. м / га)
Легко уявити, що сусідні з Польщею області України (Волинська, Житомирська, Рівненська) мають досить схожі природнокліматичні умови, але в 2-3 рази поступаються за питомими обсягами вилучення деревини з одиниці виміру площі, "із комори". І таку відмінність ніяк не можна пояснити тільки "лісодефіцитністю" нашої держави, про що наполегливо і постійно наголошують на всіх можливих рівнях політики і менеджери українського лісівництва. Єдина причина - відсутність створених умов для формування ефективного власника в українському лісівництві, недосконалість системи обчислення і справляння платежів за користування природними ресурсами - лісовими угіддями і ресурсами деревини.
Про низьку ефективність використання лісових земель свідчить фінансовий результат здійснення лісогосподарської діяльності за всі роки незалежності України. Головною проблемою при цьому залишається невідповідність земельного і лісового законодавства, у т. ч. щодо оподаткування використовуваних ними (суб'єктами господарювання) земель-них угідь. Можна багато разів читати Земельний кодекс України, але ніде навіть не згадується про економічну відповідальність суб'єктів господарювання з лісівництва за фінансовий результат своєї діяльності. Розкриємо зміст такої законодавчої норми: "До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства" [5, ст. 55]. Сам термін "землі лісового фонду" визначає належність, а не цільове призначення. На відміну від облікової категорії земельних ресурсів "землі сільськогосподарського призначення" [5, ст. 19], яка досконало точно визначає саме цільове, тобто економічне призначення сільськогосподарських угідь.
Наведена законодавча норма щодо визначення земель лісового фонду, як облікової категорії, зрозуміло була використана при розробці Лісового кодексу України з максимальним підприємницьким хистом [6]. Перш за все це стосується значення лісів: "Ліси України є національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно екологічні, ... естетичні, виховні та інші функції, мають обмежене експлуатаційне значення і підлягають державному обліку і охороні" [6, ст. 3]. Спробуємо порівняти із визначеннями щодо лісів деяких європейських країн.
Польща: "Ліс у розумінні Закону - земля ..., призначена для виробництва деревини" (Закон про ліси від 28 вересня 1991 р. № 101).
Швеція: "Лісові землі визначаються як ... землі, придатні для вирощування деревини" (Лісовий акт. Дійсний з 1 січня 1994 р.).
Фінляндія: "Закон про ліси, спрямований сприяти економічно, екологічно і соціально сталому догляду за лісами і лісокористуванню задля того, щоб ліси давали стійкий дохід, зберігаючи одночасно біологічне різноманіття" (Закон про ліс від 12 грудня 1996 р. № 1093).
Отже, вирощування деревини і отримання стійкого доходу є визначальними умовами європейського лісівництва. Його зміст не переведено в риторичні гасла щодо "переважно екологічних, ... естетичних, виховних та інших функцій". Усі вони обов'язкові при вирощуванні деревини.
Не меншою проблемою щодо підвищення ефективності власне лісівництва має хибна система оподаткування у лісовому господарстві України. Не тільки хибна, а така, що входить у суперечність з конституційними засадами. За Конституцією чітко визначено: "...система оподаткування, податки і збори встановлюються винятково законами Украї-ни" [7, ст. 92, друга частина]. Але і в цьому разі підприємці уміло обійшли це положення, використовуючи різновидові комбінації. У Законі України "Про плату за землю" внесли запис про те, що "Податок за ділянки ... на землях лісового фонду, ... справляються як складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством" [8, ст. 9].
Наступне прийняття Лісового кодексу України (1994 р.) цю норму взагалі вивело за межі конституційного поля. У Лісовому кодексі уже не йдеться про податок, записали тільки, що "Розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, ... встановлюється виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням якості і доступності. (Простіше не можна було записати? - А.Б.). Такси і порядок справляння таких платежів встановлюються Кабінетом Міністрів України". (Передали на розгляд КМ те, що має визначатись Законом !).
Щоб уявити економічний наслідок такого викривлення конституційних засад, необхідно навести такий приклад, що із 60,3 млн грн надходжень коштів за користування лісовими ресурсами і ділянками лісового фонду (простіше - лісового доходу) за 2003 рік 58,3 млн грн є платою за головний продукт лісівництва, за деревину на пні, тобто за лісосічний фонд. Решта, тобто 2,0 млн грн, становить лише 3,4 % зведеного лісового доходу. Вона припадає на інші, т. з. лісові ресурси і плату за користування ділянками лісо-вих земель шляхом побічних користувань - випас худоби, збір соків та ін.
Видатки із державного бюджету на лісове господарство становлять щорічно 120-130 млн грн, що невиправдано робить лісівництво, як вид економічної діяльності, хронічно дотаційним у всіх областях і регіонах держави, незважаючи на те, що в окремих областях воно може бути переведеним наразі повністю на самофінансування.
Із усього викладеного необхідно зробити пропозицію про доцільність якнайшвидше вжити заходів з адаптації економічних основ здійснення лісівництва і використання лісових угідь до умов ринкової економіки у напрямі його самоокупності і прибутковості. Саме органи ДПА всіх рівнів у цьому разі можуть здійснити найбільш ефективні кроки з приведення нормативно-правових засад оподаткування і справляння платежів за користування, перш за все, ресурсами деревини суб'єктами господарювання з лісівництва у конституційне поле.
Література:
1. Державний земельний кадастр України на 1 січня 2002 року // Держкомзем України. - К., 2002.
2. Державний лісовий кадастр за станом на 1 січня 1996 року // Міністерство лісового господарства України. - Ірпінь, 1997. - С. 3.
3. Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель // Державний комітет України по земельних ресурсах. - 1998. - С. 53.
4. Лесное хозяйство СССР за 50 лет (1917-1967) // Государственный комитет лесного хозяйства Совета Министров СССР.- М.: И-во "Лесная промышленность", 1967. - С. 238.
5. Земельний кодекс України. - К.: Видавництво "Право", 2001.
6. Лісовий кодекс України // Міністерство лісового господарства України. - К., 1994. - 55 с.
7. Конституція України - К.: Преса України, 1997. - 80 с.
8. Про плату за землю: Закон України від 3 липня 1992 р. № 2535 // ВВР України. - 1992. - № 35, 38.
Loading...

 
 

Цікаве