WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Проблеми оподаткування землі в лісництві - Реферат

Проблеми оподаткування землі в лісництві - Реферат


Реферат на тему:
Проблеми оподаткування землі в лісництві
Для загального уявлення масштабів податкового інтересу держави щодо суб'єктів господарювання з лісівництва необхідно пам'ятати, що площа суші в Україні становить 57 929,1 тис. га, із них облікова категорія "Ліси та інші лісовкриті площі" за Державним земельним кадастром (ДЗК) - 10 426,2 тис. га, тобто 18 відсотків [1]. У різних звітах і заявах, у Державному лісовому кадастрі (ДЛК) називається інша цифра й інша назва самого показника - "лісистість" і дорівнює 15,6 відсотка [2]. Уже в одному цьому спостерігається властива національній рисі українців "самостійність", встановлення лісівниками України власного "Статуту" всупереч положенням, визначеним Інструкцією з ведення статистичної звітності з кількісного обліку земель, введеного Держкомземом України [3]. Неузгодженість змісту і значення зазначених показників (лісистість - за ДЛК, частка лісів та ІЛВП до загальної площі суші - за ДЗК) не є випадковою.
Зазначена розбіжність із статистичного обліку землекористування свідчить про різну архітектуру обліку економічних відносин відповідних суб'єктів господарювання з власником природних ресурсів, тобто землі, у т. ч. вкритої лісовою рослинністю, як основного національного багатства держави: Держкомзем України виходить з позиції впровадження ринкових відносин у питаннях власності на землю, права постійного користування чи оренди, дотримуючись Стандартної статистичної класифікації землекористу-вання ЄЕК, а також Класифікації видів еко-номічної діяльності ДК 009 - 96; Держкомлісгосп України продовжує здійснювати державний облік лісів, як це було ще в радянські часи, за міністерствами і відомствами [2, с. 3, 4]. Останнє означає фактичне збереження централізованого управління господарською діяльністю суб'єктів господарювання з лісівництва, що не відповідає ні умовам розвитку національної економіки на ринкових засадах, ні завданням конкретизації економічної відповідальності суб'єктів лісівництва за належне, економічно спрямоване і прибуткове господарювання у межах лісових земель певних юридичних чи фізичних осіб.
На жаль, у земельному та лісовому законодавстві України є окремі, але досить суттєві суперечності, які негативно позначаються на загальних наслідках господарювання щодо економіки користування земельними ресурсами і ресурсами деревини. Зазначені суперечності, свідомо чи ні, але також ускладнюють справляння платежів за користування земельними ресурсами і ресурсами деревини на користь конституційно визначеного власника природних ресурсів - українського народу. І таке становище склалось ще з радянських часів, починаючи з 60-х років минулого століття. Звернемо увагу лише на те, що питомі доходи лісівництва як в цілому по колишньому Союзу, так і в інших союзних республіках не покривали видатки навіть у ті роки. В Україні видатки перевищували доходи в 3 рази і складали: доходи 2,40, видатки 7,20 руб./га лісової площі (таблиця 1) [4, с. 238].
Таблиця 1
Питомі доходи лісівництва і видатки на його ведення
за наслідками господарювання 1965 року
За роки незалежності ефективність лісівництва в Україні суттєво не змінилася. Як і за часів колишньої командно-бюрократичної системи, воно залишається переважно дотаційним (таблиця 2).
У цілому по Україні питомі видатки на лісівництво ("на ведення лісового і мисливського господарства") перевищують доходи майже у 2 рази (175,6 %), а в межах окремих областей вони настільки строкаті, що ставлять під сумнів наявність дійової державної політики і здатність відповідних органів виконавчої влади забезпечувати ефективне управління господарською діяльністю підпорядкованих лісгоспів. Спостерігаються від-хилення від повної самоокупності (Житомирська, Чернігівська і Закарпатська області) до вкрай незрозумілої, надмірної збитковості лісівництва по Івано-Франківській області. У ній видатки (11,20 грн / га) на лісівництво у 2,4 раза перевищують доходи (4,69 грн/га) від наслідків господарювання.
Щодо оцінки державного управління і здійснення лісівництва, висновок можна зробити також шляхом порівняння доходу (прибутку лісівництва) по Київській і Чернігівській областях, які мають спільні межі й розміщені в одній природнокліматичній зоні - в Українському Поліссі: при майже рівному питомому доході (9,81 по Чернігівській і 9,29 грн / га - по Київській) на одиницю виміру площі, видатки на лісове господарство із державного
Таблиця 2
Питомі показники ефективності лісівництва за наслідками
економічної діяльності лісового господарства у 2002 році
бюджету склали по Київській області 15,68 грн / га, по Чернігівській - 3,75. Перевищення питомого розміру видатків на "ведення лісового господарства" по лісгоспах Київської області є більшим у 4 рази порівняно з лісгоспами Чернігівської області. Останнє свідчить про глибоку відмінність структури самих видатків за фінансовими кодами, а також можливу недосконалість справляння платежів за користування ресурсами деревини.
Враховуючи, що у лісівництві продуктивність лісів має винятково важливе значення з погляду оподаткування землі та збору платежів за використання ресурсів деревини (основного товарного продукту лісівництва), необхідно також коротко висвітлити це питання із практики лісового господарства України. Будемо також виходити із того, що "урожай - це не те, що в полі, а те, що в коморі". У нашому випадку "комора" - це обсяг вироблених товарних лісових матеріалів, за статистичною звітністю (форма 2 - лг) - ліквідної деревини* . Хоча всім зрозуміло, що деревина створюється у процесі біологічного росту і зберігає свої властивості природного ресурсу до її продажу на пні, а після рубання дерева із його стовбура та інших частин виготовляють лісові матеріали за відповідними стандартами чи технічними умовами.
Скористаємось тим же таки досвідом і не турбуватимемо читача великими обсягами щодо здобутків у натуральному і грошовому виразі лісового господарства України. Відповідні висновки може зробити кожний за питомими їх показниками на одиницю виміру площі порівняно з середньорічним приростом (рис. 1). Це простіше і більш зрозуміло, у т. ч. для аналітичних висновків. Не наводитимемо відповідні показники для явно, так би мовити, нелісових областей, в яких лісівництво має винятково агромеліоративне призначення.
Зробимо аналіз для тих, в яких воно має промислове призначення і таким є за економічним змістом. Простіше кажучи - у межах лісів державного значення, вони були до початку земельної реформи в Україні 1990 року у користуванні колишніх лісгоспзагів і лісокомбінатів. Висновок може бути один: система менеджменту у лісовому господарстві мало забезпечує використання щорічного "врожаю", тобто приросту деревини як в цілому по Україні, так і в межах суб'єктів адміністративно-територіального поділу, в межах областей і регіонів. Звідси зрозуміло недоотримання власником природних ресурсів, лісових земель і ресурсів деревини, платежів за відповідне користування (таблиця 3, рис. 1).
Рис. 1. Обсяги вилучення деревини за окремими областями порівняно з середньорічним приростом деревини (2002 р.)
Аналізуючи дані таблиці 3 за 2003 рік щодо справляння платежів за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, слід звернути увагу на досить низький рівень дохідності лісівництва як в цілому по Україні (5,79 грн / га), так і в межах найбільш лісистих регіонів і областей. Наприклад, сусідні області, розташовані в Карпатському регіоні, за обсягом платежів дуже відріз-няються: збір платежів до зведеного бюджету склав по Івано-Франківській області 4,20 грн / га, по Чернівецькій - 13,60 грн / га, або більше, ніж у 3 рази. Останнє вимагає більш детального дослідження і перевірки з боку органів державної податкової служби, конкретизації відповідних джерел оподаткування та системи їхнього обчислення і справляння
Loading...

 
 

Цікаве