WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Прикордонне співробітництво і формування економічного простору України - Реферат

Прикордонне співробітництво і формування економічного простору України - Реферат


Реферат на тему:
Прикордонне співробітництво і формування економічного простору України
Прикордонне співробітництво як одна з форм міжнародної економічної інтеграції набуло особливої актуальності у процесі активізації зовнішньоекономічної діяльності країн СНД. Воно не є магістральним напрямом їхнього інтегрування в європейські й азіатські економічні стр-уктури, проте відіграє важливу роль у формуванні економічного простору цих країн, особливо їхніх периферійно-прикордонних територій.
Економічний простір (ЕП) відбиває всю складність суспільно-економічних відносин і збалансованість різних секторів економіки. В епоху активного розвитку процесів глобалізації економічний простір у найбільш узагальненому вигляді формується на чотирьох рівнях: глобальному, макрорегіональному, національному і регіонально-внутрішньодержавному. У першому випадку світовий економічний простір поєднує національні еко-номіки всіх 190 незалежних держав. На макрорегіональному рівні ЕП відбиває територіально-економічні відносини, що склалися у великих міждержавних макрорегіонах і поєднують близькі за транспортно-ге-ографічним положенням, історичними особливостями розвитку чи етнонаціональними характеристиками територіально сусідні країни: Європейського Союзу, Близького Сходу, Північно-Американського макрорегіону тощо. Економічний простір національного рівня відображає суспільно-економічні відносини, збалансованість різних секторів і ланок економіки кожної конкретної країни. Четвертий регіонально-внутрішньодержавний рівень відбиває ЕП сформованих у країні природно-господарських цілісностей - регіонів. Причому під регіонами в даному випадку розуміються як одиниці територіально-адміністративного поділу, що є специфічними в кожній державі, так і таксони її інтегрального економічного районування.
В основі формування ЕП кожного з названих рівнів територіальної організації людського співтовариства лежать процеси територіального поділу праці й економічного інтегрування.
Визнаючи специфічні закономірності й особливості формування економічного простору на кожному з вищеназваних рівнів, вважаємо за необхідне виділити як пріоритетні два з них: глобальний і національний.
Існування в ХХІ столітті світового економічного простору як складного поля взаємодії численних і різнохарактерних процесів економічного розвитку країн, формування світових і макрорегіональних ринків капіталу, інновацій, інформації, товарів, послуг, функціонування найбільших транснаціональних корпорацій тощо є загальновизнаним. Глобалізація економічного розвитку стає найважливішою закономірністю, що визначає формування загальних проблем існування людства і має значний вплив на імперативи економічної політики всіх країн. Світовий досвід останніх років чітко продемонстрував як позитиви, так і негативи глобалізації, їхній неоднозначний вплив на світовий розвиток. Позитивні глобалізаційні процеси пов'язані з гуманізацією суспільного розвитку країн, демократизацією політичних інституцій, підвищенням продуктивності суспільної праці на основі міжнародної економічної інтеграції тощо. Найбільш яскраво, на нашу думку, проявилися позитиви глобалізації в результаті прийняття світовим співтовариством Концепції стійкого, соціально, економічно і екологічно збалансованого розвитку для збереження нормальних умов життєдіяльності нинішнього і прийдешнього поколінь.
У той же час глобалізація несе в собі серйозні негативи. Вони пов'язані з різким посиленням "нерівності" у соціально-економічному розвитку країн, із деформацією механізмів ринку, нарощуванням нееквівалентного обміну між країнами, примусовим розширенням масштабів неефективного використання ресурсів на користь окремих розвинених країн і найбільших транснаціональних корпорацій менш розвиненими країнами і погіршенням умов життя населення в останніх. Така глобалізація знецінює зусилля ООН, спрямовані на політичну і військову стабілізацію у світі, призводить до економічного диктату певних країн і могутніх транснаціональних компаній, до деформації нормального конкурентного середовища на світових і ре-гіональних ринках, а значить - і до посилення територіальних диспропорцій у світовому економічному просторі.
Вважаємо, що в сучасному світі з його надзвичайно високою концентрацією матеріального і фінансового капіталу в окремих країнах і найбільших транснаціональних компаніях перехід до стійкого розвитку як єдино можливої моделі міждержавних і суспільно-природних відносин дуже складний. Це продемонстрував і форум - Всесвітній саміт із питань стійкого розвитку в Йоханесбурзі в 2002 р.
У цих умовах особливо важливою є збалансованість і стабільність економічного простору на національному рівні.
Національний економічний простір (ЕП країни) характеризується визначеними макроекономічними територіальними пропорціями, що відображають більш-менш стійкі на даному рівні розвитку продуктивних сил відносини між основними ланками національної економіки. Його складовими виступають елементи економічної системи країни в їхньому просторовому виразі.
При територіально-конкретизиваному підході економічний простір країни розглядається як відображення територіальної організації її економічного життя, його регіональна сегментація і міжрегіональні пропорції.
Гарантом утвердження державності, політичної і соціальної стабільності в країні та її територіальної цілісності виступає єдність національного економічного простору. Єдиний економічний простір (ЄЕП) є необхідним атрибутом будь-якої країни і характеризує просторову ор-ганізацію її економічної системи. Актуальність формування ЄЕП Незалежної України обумовлена не тільки інтересами швидкої адаптації суспільства до ринкових відносин, але і забезпеченням єдності ключових інфраструктур: фінансової, енергетичної, комунікаційно-інформаційної, транспортної. Важливою передумовою "завершеності" економічного простору країни виступає наявність єдиного внутрішнього ринку капіталу, праці, товарів, послуг тощо. Саме вони є важливими складовими ЄЕП.
До основних принципів формування економічного простору учені відносять вільний рух капіталу, інформації, енергії, товарів, трудових ресурсів по території країни, демонополізацію виробництва і впровадження різних форм власності, переваги грошової форми товарообігу, єдині принципи
Loading...

 
 

Цікаве