WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Парадигма „баланс інтересів” та її роль у дослідженні зовнішнього середовища суб’єктів господарювання - Реферат

Парадигма „баланс інтересів” та її роль у дослідженні зовнішнього середовища суб’єктів господарювання - Реферат

напружень і антагоністичних суперечностей у сфері приватизації державної власності, боротьби на ринках збуту, щодо освоєння тих чи інших джерел мінеральної сировини (наприклад: саме останнє є основною причиною політичного конфлікту між Україною і Румунією навколо острова Зміїний). Проте такі конфлікти є загостреною формою непримиримості інтересів. Носії цих інтересів намагаються всіма шляхами уникнути.
На державному рівні в основі ієрархізованої системи інтересів лежать національні інтереси країни. Щодо України, то до них, зокрема, потрібно віднести політичну та економічну незалежність (останню - наскільки це можливо в нашому дуже глобалізованому світі); територіальну цілісність; забезпечення конкурентоспроможності національної економіки; екологічну безпеку; політичну та соціальну стабільність; високий рейтинг країни у світовій спільноті; перехід до вищої - постіндустріальної, інформаційної - стадії цивілізаційного розвитку, що характеризується високою якістю життя та реалізацією всіх здібностей людини, інтелектуалізацією економіки та дематеризацією виробництва, переважанням у його структурі, крім третинного, ще й четвертинного сектора та ін. Необхідною передумовою забезпечення національних інтересів України є досягнення балансу основних макроеконо-мічних і "макро" суспільно-природних рівноваг, перш за все, між:
1) попитом і пропозицією;
2) інтегральним потенціалом території та структурою і зовнішньою функцією виробництва;
3) рівнем податкоспроможності регіону та обсягами його податконадходжень;
4) чисельністю трудових ресурсів і наявністю робочих місць;
5) територіальною структурою виробництва та екологічним каркасом території;
6) рівнем техногенного пресингу та стійкістю природних ландшафтів тощо.
Реалізація зазначених та інших рівноваг вимагає на цьому етапі в Україні активного розвитку державного регулювання у поєднанні з ринковими регуляторами. До галузевих пріоритетів доцільно віднести першочерговий розвиток (із сфокусованою фінансовою підтримкою): регіонально індивідуалізованих відповідно до можливостей та інтересів регіонів стратегічно важливих комплексоформуючих галузей (машинобудування, енергетики, хімічної); експортоорієнтованих та імпортнозамінюючих галузей; виробництв швидкого обертання грошового капіталу - харчової, легкої промисловості, туризму тощо.
У структурно-змістовному аспекті в системі інтересів на внутрішньодержавному рівні можна виділити: міжпартійно-політичні, економічні, соціальні, виробничо-природні та інші.
Вважаємо, що в нових для вітчизняних виробників умовах господарювання та складних адаптацій до ринкових відносин категорія "інтерес" набуває в економічних дослідженнях стратегічного значення щодо підвищення конкурентоспроможності національної економіки, достойного позиціонування вітчизняних суб'єктів господарювання на внутрішньому та зовнішньому ринках тощо.
Саме гармонізація інтересів владних інституцій та бізнесових еліт, органів місцевого самоврядування та середнього і малого бізнесу, що функціонує на підвласній їм території, добувних і переробних галузей промисловості, сільськогосподарських підприємств і підприємств харчової промисловості тощо є важливим чинником підвищення ефективності та конкурентоспроможності вітчизняного виробника.
Що стосується міжбюджетних, вертикальних і горизонтальних відносин, відносин податкових органів і платників податків та інших, то в основі їхнього функціонування і розвитку також лежать узгодження чи конфлікти інтересів носіїв цих відносин.
Конфлікти і, тим більше, узгодження інтересів і в регіональній економіці розглядаються як рушійні сили розвитку об'єктів, їхніх відносин, процесів. Це стосується значною мірою міжрегіональних відносин, формування регіональних ринків товарів, інвестицій, праці, територіальної організації суспільства, під час якої зіштовхуються інтереси центру і периферії не тільки на державному, але й регіональному (обласному) рівнях, інтереси суб'єктів господарювання - щодо використання одних і тих же ресурсів території, мінеральної сировини (як приклад, перерозподіл власності в нафтогазовій промисловості), будівельної бази тощо. В економічному словнику-довіднику категорія "економічний інтерес" трактується як об'єктивні спонукальні мотиви економічної діяльності людей, зумовлені розвитком їхніх потреб, як реальна причина соціально-економічних дій, які лежать в основі мотивів різних суб'єктів до господарської діяльності [3].
Поняття "інтерес" щодо підприємства виражає максимальне забезпечення "внутрішньої", іманентно властивої кожному суб'єкту господарювання зацікавленості в результатах своєї діяльності. У складній та багаторівневій системі інтересів світового суспільства саме інтереси суб'єкта господарювання займають важливе місце.
На нашу думку, інтерес суб'єкта господарювання в найбільш узагальненому вигляді відбивається в ефективній реалізації забезпечення його високого рейтингу та твердих позицій у відповідному сегменті не тільки національного, але й зовнішнього ринку на засадах інноваційного розширеного відтворення виробництва.
Дуже загострюються на сучасному етапі конфлікти інтересів і на ще не сформованому та правово не захищеному ринку землі. З часом конфлікт інтересів між вітчизняними і закордонними інвесторами під час приватизації землі буде особливо відчуватися. Найбільш відчутна боротьба за територіальні ресурси, зокрема землю, за будівельну базу тощо, вже проявляється в місцях найвищої концентрації промисловості, господарства в цілому - в промислових районах і агломераціях, економічних вузлах тощо. Повною мірою актуальність збалансування інтересів стосується і ринкової інфраструктури, що поступово формується в країні, зокрема при розвитку фондових ринків, ринків цінних паперів, банківської сфери. Зокрема, гостро стикаються інтереси великих і малих банків у боротьбі за клієнтів і вкладників, де проходить до того ж почасти "закономірний" захват наших банків із боку іноземних і поступове злиття з ними тощо.
У процесі формування в країні конкурентного середовища і ринковоїінфраструктури будуть загострюватися конфлікти інтересів товаровиробників.
Ринкове реформування економічної системи країни вимагає не тільки серйозних трансформацій в економічній політиці держави та суб'єктів господарювання (в особі представників як великого, так і середнього та малого бізнесу), не тільки різкого підвищення техніко-технологічного рівня виробництва, а й рішучого оновлення менталітету учасників цього процесу, в першу чергу управлінців і менеджерів. У цьому контексті менталітет, на нашу думку, можна розглядати як сукупність ринкових сприйняттів та уявлень, світоглядних нашарувань, адаптаційних установок із чітким їхнім спрямуванням на визначення інтересу певного учасника економічно-виробничих відносин, місії відповідного суб'єкта господарювання у найбільш розширеному її тлумаченні та обґрунтування в кінцевому рахунку стратегії поведінки цього суб'єкта на відповідних ринках і політики реалізації цієї стратегії.
Відповідно до цього у зазначеному вище логічному ланцюжку основних понять, що характеризують конфліктну свідомість політично-воєнного характеру, в економічно-виробничому контексті поняття "образ ворога" замінюється теоміном "образ конкурента". Такий підхід до визначення своїх відносин із партнерами на ринку та розуміння важливості врахування інтересів усіх його учасників дозволить вітчизняним об'єктам господарювання більш успішно функціонувати в жорстких умовах конкуренції, підвищувати ефективність своєї діяльності, свою фінансову стійкість, конкуренто- та податкоспроможність.
Література:
1. Перепелиця Г.М. Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі Європи. - Київ, ПУ "Фоліант", 2003.
2. Тлумачний словник. - Київ, 2005.
3. Економічний словник-довідник. - Київ, 1995.
4. Філософський словник. - Київ, 1986.
Loading...

 
 

Цікаве