WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Особливості впливу демографічних процесів на показники розвитку вищої освіти в Україні - Реферат

Особливості впливу демографічних процесів на показники розвитку вищої освіти в Україні - Реферат

Україна перетнула межу зниження народжуваності, за якою відбувається вже незворотне руйнування демографічного потенціалу, що призвело до втрати сприятливих умов для відновлення 50-мільойонної чисельності населення. Сумарний показник народжуваності зменшився з 1,9 дитини в 1989 році до 1,1 у 2001 році. Зростання сумарного коефіцієнта народжуваності у 2002-2003 роках (до 1,2 дитини в розрахунку на 1 жінку в 2003 році) зумовлено народженнями, відкладеними під час гострої економічної кризи [3].
Необхідно зазначити, що процес зниження народжуваності має глобальний характер. Критичне зниження народжуваності зумовлене цілим рядом причин - економічних, соціальних, психологічних, біологічних. Це, насамперед, зміни в соціальному статусі жінки, розширення сфери її позасімейних інтересів, підвищення рівня освіти та зайнятості. Багаторазове зниження дитячої смертності зробило неактуальним народження багатьох дітей як основи родинного добробуту та гарантії забезпечення батьків у старості.
Задоволення потреби в дітях, у материнстві і батьківстві вступає у суперечність з рядом інших потреб, які є простішими, ніж нижчий рівень життя. Якщо заможні верстви населення співвідносять витрати часу та грошей на забезпечення майбутнім дітям необхідного фізичною, інтелектуального розвитку та професійної підготовки із задоволенням власних потреб у розвитку та дозвіллі, то бідні враховують елементарні потреби в їжі, одязі, житлі. Однак не слід очікувати, що з підвищенням рівня життя зросте й народжуваність. Якби зв'язок був таким простим, не скоротилася б народжуваність в усіх без винятку економічно розвинених країнах до рівня, який не забезпечує навіть простого відтворення покоління батьків.
Глобальна тенденція зниження народжуваності посилилася в Україні у 1990-х роках у зв'язку з економічною кризою, різким зниженням доходів широких верств населення, невпевненістю у майбутньому. До того ж утворився значний розрив між низьким рівнем життя населення та високими європейськими життєвими стандартами.
Украй негативний вплив на рівень народжуваності справило руйнування системи дошкільного та позашкільного виховання, незадовільний стан репродуктивного здоров'я населення і насамперед жінок, значна частина яких працює в шкідливих умовах. Як засіб планування сім'ї, використовується штучне переривання вагітності, наслідком чого є викидні й небажане безпліддя.
Переважно через низьку народжуваність Україна за період 1993-2003 роки втратила понад 4 млн. населення. Криза супроводжується не лише швидким зниженням народжуваності і, як наслідок, надзвичайно низьким її рівнем, а й деформацією структури народжуваності та народжених (за черговістю, їх розподілом за віком матері, її шлюбним станом та іншими ознаками). У зв'язку з цим деформується віковий склад населення, зменшується його демографічний і трудовий потенціал.
З огляду на загальноєвропейські тенденції немає підстав очікувати найближчим часом істотного збільшення сумарних коефіцієнтів народжуваності. У зв'язку з тим, що відкрите суспільство сприяє орієнтації на західні високі стандарти рівня життя, більшість сімей відмовлятиметься від народження другої дитини і дітей наступної черговості, тобто репродуктивна діяльність обмежуватиметься.
До 2006 року найбільш імовірним є збереження сумарного коефіцієнта народжуваності на сучасному рівні - 1,2 дитини у розрахунку на 1 жінку, але згодом можна очікувати на його підвищення до 1,3-1,4. Однак і це не забезпечить навіть простого заміщення поколінь [3].
Викликає занепокоєння істотне відставання України від розвинених європейських країн за показником очікуваної тривалості життя. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у 2002 році це відставання становило 5,5 від країн Центральної та Східної Європи і 30,9 - від країн ЄС. Надлишкова передчасна смертність (до 65 років) зумовлює втрату майже 11 років загальної тривалості життя, що на 3 роки більше, ніж у країнах Центральної та Східної Європи, і на 6 років - ніж у країнах ЄС. Різниця у тривалості життя чоловіків і жінок в Україні перевищує 11 років, тоді як в економічно розвинених країнах цей показник становить 5-6 років. Ризик смерті для чоловіка у віці 20-24 роки перевищує ризик для жінки у 3,3 раза, а ймовірність смерті у працездатному віці для чоловіка досягає 37 відсотків.
Особливої уваги потребує також розгляд динаміки міграційних процесів в Україні. Протягом трансформаційного періоду міграційні процеси зазнали істотних змін. Унаслідок розпаду Радянського Союзу, поглиблення економічної кризи, зниження рівня життя населення значно знизився рівень міграційної мобільності (стаціонарної міграції). Після значного збільшення у 1991-1992 роках до найбільшого за повоєнні часи рівня (+ 5,5 проміле) міграційний приріст різко зменшився, а в останні роки сальдо зовнішньої міграції є невеликим і від'ємним. Міграційні втрати за 1989-2003 роки становили 595,7 тис. осіб, а в містах - 690 тис. (у селах за рахунок міграції збільшилися на 94,3 тис. осіб). Оскільки серед мігрантів переважають представники найбільш продуктивних у дітородному та економічному аспекті вікових груп населення, опосередковані втрати перевищують прямі.
Низький рівень оплати праці, особливо в еквіваленті до іншої валюти, значне безробіття (у тому числі скрите) перетворюють трудову міграцію на основний засіб забезпечення прийнятного рівня життя значної частини населення країни. Трудові міграційні поїздки до країн СНД, Західної і Центральної Європи стали поширеним явищем: їх обсяги, за найбільш вірогідними оцінками, становлять близько 2 млн. осіб у середньорічному обчисленні, при цьому за сприяння офіційних посередників за кордоном працевлаштовано близько 40 тис. осіб. Висококваліфіковані українські спеціалісти часто працюють не за спеціальністю, займаються некваліфікованою роботою, що призводить до зниження їх професійного рівня.
Таким чином, можна стверджувати, що наближується реальне обмеження інтенсивного розвитку вищої освіти України. У найближчі десять років прогнозується різке, більше ніж на 40 %, зменшення кількості випускників шкіл і, відповідно, - абітурієнтів вищих навчальних закладів. Демографічна ситуація дозволяє передбачати, що навіть за умов "заморожування" планів прийому на сучасному рівні вже через чотири роки місць в українських ВНЗ буде достатньо для усіх випускників середньої школи. Скорочення чисельності потенційних абітурієнтів може кардинально змінити ситуацію з прийомом за рахунок коштів населення. Є вірогідність, що у навчальних закладів виникнуть серйозні фінансові проблеми.
Література:
1. Вища освіта і наука - пріоритетні сфери розвитку суспільства у ХХІ столітті: Рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 28.02.2003 р. № 2/3-4 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2003. - № 8.- С. 3-14.
2. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. - К.: Тов-во "Знання"; КОО, 2001. - 254 с.
3. Науково-освітній потенціал нації: погляд у XXI століття / Авт. кол.: В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гуржій та ін. - К: Навч. книга, 2004. - Кн.1: Пріоритет інтелекту. - 638 с.
Loading...

 
 

Цікаве