WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Особливості впливу демографічних процесів на показники розвитку вищої освіти в Україні - Реферат

Особливості впливу демографічних процесів на показники розвитку вищої освіти в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Особливості впливу демографічних процесів на показники розвитку вищої освіти в Україні
За роки незалежності в Україні відбулися політичні, економічні та соціальні перетворення, пов'язані з демократизацією суспільства, становленням ринкових відносин, які торкнулися всіх сфер економіки та соціальної сфери, зокрема, й системи вищої освіти. З огляду на це важливо розглядати її не лише як соціальну інституцію держави, а й як сферу ринкової економіки, що забезпечує ефективність розвитку країни. Розвиток освіти, як і всієї соціальної сфери, базується на основі матеріального виробництва. Водночас ця сфера діяльності суттєво впливає на зростання матеріального виробництва. Тому розвиток і вдосконалення освітньої сфери є важливою передумовою подолання кризової ситуації як в економіці, так і в суспільстві в цілому.
Питання освіти, джерела її фінансування й результативності завжди перебували у центрі уваги науковців. Їх у різний час вивчали вітчизняні й зарубіжні вчені, зокрема В. Алексеєв, В. Андрущенко, С. Балашов, В. Базилевич, Д. Богиня, О. Грішнова [2], М. Долішній, С. Дорогунцов, Й. Завадський, В. Куценко, В. Кремень, С. Струмилін, К. Суботіна, Т. Шульц, Б. Шелегеда, В. Щетинін та ін. Питаннями прогнозування показників розвитку сфери освіти займалися такі вітчизняні та закордонні вчені, як Семів Л., Федулова О., Новиков С., Якобсон Л., Жильцов Є., Жамін В. та інші.
У сучасних економічних умовах, коли сфері вищої освіти відводиться особлива увага у зв'язку з тим, що вона формує кадровий, науковий та управлінський потенціал держави, постає проблема її реформування на якісно нових засадах. Одним з напрямів такого реформування є забезпечення доступності вищої освіти для громадян України. Разом з тим у діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, керівників ВНЗ щодо забезпечення доступності громадян України до якісної освіти продовжують мати місце серйозні прорахунки.
По-перше, при плануванні розвитку вищої школи практично не враховуються демографічні прогнози. По-друге, мережа вищих навчальних закладів не завжди узгоджується з потребами регіонів у фахівцях. Відсутні ефективні механізми, які б стимулювали підготовку кадрів для потреб регіонів. Неефективно використовується науковий потенціал ВНЗ для потреб регіонів. Послабився рівень контролю держави за діяльністю ВНЗ. Досить часто до статутів ВНЗ вносяться зміни, які розмивають демократичні засади вищої школи, без будь-якої необхідності створюються численні асоціації, філії, які не забезпечені ні матеріальною базою, ні кадрами, які б відповідали змісту вищої освіти, ні відповідною інфраструктурою. По-третє, спостерігається неузгодженість між функціонуванням систем середньої і вищої освіти, хоча обидві перебувають у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України. Відсутній ефективний механізм забезпечення наступності в процесі здобуття вищої освіти випускниками середніх шкіл. Причому наступність повинна стосуватися не лише змістового аспекту, а й форм та методів навчання і виховання молодих людей.
Вирішення пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку України неможливе без високого рівня освіченості суспільства. Саме через систему освіти формується кадрова інфраструктура, адекватна сучасним технологіям, що використовуються в основних галузях виробництва і сфери послуг, забезпечує розвиток інноваційного потенціалу економіки. Зрозуміло й те, що планування перспективного розвитку системи освіти не можна здійснювати без урахування демографічної ситуації.
Статистичні дані свідчать, що з другої половини 90-х років XX століття розпочалося скорочення чисельності контингенту учнів загальноосвітніх навчальних закладів унаслідок зниження рівня народжуваності. Так, порівняно з 1997 роком у 2002 році народжуваність дітей зменшилася на 102,2 тис. (на 20,7 %), що закономірно призведе (і вже призводить) до скорочення контингенту випускників загальноосвітніх навчальних закладів до 2012 року приблизно на 25-30 %. Одночасно в регіонах показники народжуваності відрізняються. Так, народжуваність у Сумській області зменшилась на 30,8 %, Черкаській - на 27,9 %, Кіровоградській - на 27,3 %, Херсонській - на 27,2 %. У місті Києві вона досягла рівня 1995 року і спостерігається незначний приріст [3].
Наближається реальне обмеження інтенсивного розвитку вищої освіти України. У найближчі десять років прогнозується різке, більше ніж на 40 %, зменшення числа випускників шкіл і, відповідно, - абітурієнтів вищих навчальних закладів. Демографічна ситуація дозволяє передбачати, що навіть за умов "заморожування" планів прийому на сучасному рівні вже через чотири роки місць в українських ВНЗ буде достатньо для усіх випускників середньої школи. Скорочення чисельності потенційних абітурієнтів може кардинально змінити ситуацію з прийомом за рахунок коштів населення. Є вірогідність, що у навчальних закладів виникнуть серйозні фінансові проблеми. Так, у 2005 р. з 10 (11) класів було випущено 486,5 тис. випускників, а у ВНЗ І-II рівнів акредитації було прийнято 202,5 тис. чол. та у ВНЗ III-IV рівнів акредитації - 432,5 тис. студентів (подало заяви 655,2 тис. абітурієнтів, конкурс 1,52 особи на місце) [1].
Сучасна демографічна ситуація спричинила скорочення прийому учнів до 1-х класів та загального контингенту школярів. Порівняно з 1997 роком у 2003 році прийом до 1-х класів зменшився на 178,8 тис. учнів (на 28,3 %). Протягом зазначеного періоду кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів зменшилася на 1050,7 тис. (на 15,2 %). Найбільш складна ситуація у м. Севастополі (кількість учнів зменшилася на 13,8 тис. - на 26,0 %), Луганській (кількість учнів зменшилася на 91,5 тис. - на 25,8 %), Донецькій (кількість учнів зменшилася на 149,7 тис. - на 23,8 %) областях та в Автономній Республіці Крим (кількість учнів зменшилася на 65,9 тис. - на 21,3 %) [3].
Вищезазначені проблеми "на пряму" пов'язані з негативними демографічними процесами, що спостерігаються в Україні протягом всього періоду її незалежності.
Загальновідомо, що темпи зростання населення на Землі на сьогодні є вражаючими: на початку нашої ери його кількість становила 275 млн чоловік; у 1850 році - 1 млрд. Потрібно було понад 2000 років для збільшення кількості землян на мільярд. А от п'ятий мільярд додався усього за 13 років, шостий - за 14. Досягнувши в 2003 році позначки 6,2 млрд чол., людство розпочало засвідчувати перші ознаки переходу до сповільнення темпів зростання.
Демографічна ситуація в Україні складається інакше: скорочується чисельність населення (смертність перевищує народжуваність), зменшується тривалість життя, зростає еміграція тощо.
Несприятлива демографічна ситуація в Україні і, насамперед, різке зменшення народжуваності пов'язані із загостренням проблем функціонування сім'ї як осередку відтворення населення, зниженням її демографічного потенціалу.
Не викликає сумнівів, що основною причиною загострення демографічної кризи в Україні є зниження до критичного рівнянароджуваності. Сучасний її стан такий, що забезпечується лише половина потрібного для відтворення населення, тобто для заміни покоління батьків тією ж кількістю покоління дітей.
Loading...

 
 

Цікаве