WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Основні форми наддержавного енергетичного регулювання у країнах Європейського співтовариства - Реферат

Основні форми наддержавного енергетичного регулювання у країнах Європейського співтовариства - Реферат

кооперацію між членами. Довгий час політика ЄС полягала в заохоченні зв'язків між фірмами з різних країн, заохоченні спільних підприємств і кооперації у сфері досліджень і розробок в інших, хоча комісіонер з конкурентних питань вважає, що така кооперація призводить до зниження конкуренції. У той час як неможливо розглядати будь-який конкурентний орган влади як звільнений від політичного втручання, у випадку з ЄС усе ускладнюється національними інтересами. Будь-яке значне рішення окремого комісіонера вимагає схвалення всієї комісії, і це іноді призводить до зриву планів комісіонера з питань конкуренції [3. - С. 15-26].
Усі енергетичні ринки можна умовно поділити на дві категорії: централізовані та децентралізовані системи.
Головноюхарактеристикою централізованих систем є наявність вертикально інтегрованої компанії, яка контролює значну частину (більше 70 %) виробництва, передачі та дистриб'юції електричної енергії у країні. До цієї групи в Європі належать Франція (EdF), Ірландія (ESB), Греція (PPC), Італія (ENEL), Бельгія (Electrabel).
Децентралізовані системи характеризуються множинністю варіантів щодо власності, структури, схеми регулювання, географічних критеріїв. До цієї групи належать: Німеччина, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Іспанія, Великобританія, Швеція, Данія, Норвегія, Фінляндія.
Розглянемо детально характерні риси енергетичної системи двох країн - Франції та Німеччини.
Енергетика Франції характеризується переважанням атомних електростанцій та наявністю вертикально інтегрованої державної компанії - "Electricite de France", заснованої в 1946 р. EdF має ексклюзивні права щодо генерації, імпорту та експорту, передачі та розподілу електроенергії і є найбільшою енергокомпанією у світі. Незважаючи на загальносвітові тенденції щодо лібералізації та дерегулювання енергетичних ринків, EdF продовжує своє монопольне існування завдяки декільком позитивним факторам:
- підтриманню позитивного експортно-імпортного енергетичного сальдо;
- зниженню заборгованості;
- зменшенню реальних тарифів;
- відсутністю необхідності у значних інвестиціях через надлишок генеруючих потужностей та скорочення темпів зростання попиту на електроенергію.
Але існування енергетичного гіганта не заважає Франції проводити гнучку енергетичну політику. Найновіші світові тенденції знаходять своє відображення в інноваційних процесах, що стосуються комбінованого виробітку електричної та теплової енергії, нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії, децентралізованої генерації, системи тарифів, права доступу до мережі "третьої сторони", концесій та франчайзингу в локальному дистриб'юторстві, географічної диверсифікації діяльності компанії, проникнення на енергетичні ринки інших країн, у тому числі України [1. - С. 21-49; 2. - С. 279-306].
Прикладом децентралізованої системи є енергетика ФРН. Не дивлячись на відокремлення діяльності щодо генерації, передачі, постачання електроенергії та на існування великої кількості компаній, що функціонують на різних рівнях, система характеризується наявністю впливового картелю. Генеруючі компанії (PruRenElektra, HEW, EVS, VEW, RWE, BEWAG, Bayernwerk AG, Badenwerk AG) пов'язані між собою та з іншими рівнями потужними капітальними зв'язками завдяки участі в основному капіталі або правам управління. Високий ступінь концентрації та централізації є наслідком двох законодавчо оформлених можливостей:
а) договори про розподіл енергетичного ринку між постачальниками, що існують на локальному, регіональному та національному рівнях і попереджують конкуренцію з боку іншого постачальника на конкретній території;
б) договори про концесію між місцевою владою та постачальниками.
Цікавим є те, що демаркаційні угоди є винятком із загального правила заборони картелів у Німеччині (Закон про обмеження конкуренції від 27.07.58).
Центральна влада ФРН не скористалася можливістю реформування енергетичного сектора в 1990 році в момент приєднання Східної Німеччини до ФРН [1. - С. 127-149; 2. - С. 279-306].
Звичайно, величезний досвід європейського регулювання природних монополій в енергетиці не обмежується цими прикладами. Але вони дозволяють зрозуміти, що, незважаючи на існування досить сильного загальноєвропейського конкурентного законодавства, у деяких випадках альтернативні вигоди переважують недоліки існування монопольних структур. Тому, перш ніж приступати до активної демонополізації ресурсозабезпечуючих галузей, необхідно зважити всі "за" і "проти" стандартної парадигми енергетичного устрою.
Процес реформування української електроенергетики розпочався ще в 1994 році, в умовах економічної кризи, яка характеризувалася нестабільністю грошової одиниці, значними темпами інфляції, структурними диспропорціями в народному господарстві, недостатньою конкурентоспроможністю вітчизняних виробництв, недорозвиненістю форм власності тощо. Централізована система поступово в ході реформ перетворилася на децентралізовану, хоча перетворення форми власності ще не завершено. Сьогодні вже існують необхідні законодавчо оформлені передумови для активного конкурентного процесу як у сфері виробництва, так і у сфері дистриб'юторства. Складний процес роздержавлення, що здійснюється при постійному втручанні міжнародних організацій, прямує до свого логічного завершення. Досягненню мети - тобто ефективності електроенергетики при мінімумі економічних витрат, обумовленої технологічною відсталістю, порівняно з розвиненими країнами, і недостатністю капітальних ресурсів, - постійно заважає негативний вплив нестабільності, непевності і мінливості політичного курсу. Лише за умови загальнонаціональної економічної стабілізації нові власники зможуть звільнитися від надмірного державного втручання у виробничі процеси і реалізовувати властиві приватному капіталу цілі прибуткової діяльності, зниження економічних витрат, підвищення конкурентоспроможності власної продукції не лише на національному, але і міжнародному рівнях.
Література:
1. Eugene D. Cross Electric Utility Regulation in the European Union. - John Wiley & Sons, 1996.
2. European Electricity Systems in Transition. Editor: Atle Midttun. - ELSEVIER, 1997.
3. Monopoly Policy in the UK / Roger Clarke, Stephen Davies, Nigel Driffield. - 1998 Bookcraft Ltd.
4. Power structure. Ownership, Integration, and Competition in the U.S. Electricity Industry. John E. Kwoka, Jr. George. - Washington University/ Kluwer Academic Publishers/ Boston - Dordrecht - London, 1996.
5. Филюк Г.М. Природні монополії та їх регулювання у трансформаційній економіці України. - Київ, 2001.
Loading...

 
 

Цікаве