WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Основні форми наддержавного енергетичного регулювання у країнах Європейського співтовариства - Реферат

Основні форми наддержавного енергетичного регулювання у країнах Європейського співтовариства - Реферат

акумульованому виді і не дозволяє судити про конкретні угоди.
2. Транзитна директива (The Transit Directive) стосується мережі високовольтних ліній. Цим документом забезпечуються пільгові умови транзиту електроенергії між країнами-членами ЄС. Умови транзиту повинні бути недискримінаційними і чесними. До таких умов не належить дистриб'юція, а тільки угоди, що стосуються: а)високовольтних мереж на території ЄС; б) при здійсненні угоди хоча б один внутрішній кордон повинен перетинатися. Директива доповнюється постійно поновлюваним списком учасників (операторів). Для спостереження за виконанням умов створено Комітет експертів з транзиту електроенергії. Найчастіше такі угоди стосуються трьох країн з перетинанням двох внутрішніх кордонів.
У сфері захисту прав споживачів енергетичне законодавство спрямоване на забезпечення відшкодування витрат на випадок аварій. Хоча, на відміну від США, немає актів, що регулюють електромагнітний вплив на людину.
Велику увагу Європейське співтовариство, як і більшість високорозвинених країн, приділяє екологічним питанням функціонування електроенергетичної галузі. Втіленням його є т. зв. Green Paper, що стосується охорони навколишнього середовища. Він розрахований на:
- збереження рівня викидів СО2 на рівні 1990 року (відповідно до Кіотського протоколу);
- збільшення частини нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії з 4 % до 8 % у кінцевому споживанні енергії;
- профільним напрямом у майбутньому визнаються природоохоронні, енергоефективні і диверсифікуючі джерела енергії дії і технології.
Крім згаданого документа, існує безліч природоохоронних угод (наприклад, Віденська конвенція), що стосуються всіх процесів при виробництві, передачі і споживанні енергоресурсів.
Існують правила, згідно з якими діють підприємства комунального господарства: ті, що забезпечують населення електроенергією, гарячою і питною водою, газом. Документ відомий під назвою Utilities Directive і постійно поновлюється. Причому немає різниці між приватними і суспільними компаніями. Цей документ стосується використовуваного устаткування і матеріалів, але не палива, що дає підґрунтя для двозначних тлумачень.
У цілому завдання енергетичного регулювання Європейського співтовариства можна охарактеризувати так:
- забезпечення тривалого балансу між іноді суперечними цілями конкуренції, безпеки забезпечення електроенергією і захистом навколишнього середовища;
- свобода діяльності на даному ринку є принциповим інструментом будь-якої політики;
- втручання громадськості повинне бути обмежене, і воно можливе тільки для забезпечення загальносуспільних інтересів;
- ринок - первинний інструмент для забезпечення необхідного балансу у прийнятних економічних умовах як для енергоємних галузей промисловості, так і для простих споживачів;
- регулювання чітко обмежене заходами, необхідними для підтримки ефективної конкуренції між операторами ринку;
- інструменти, що використовуються при регулюванні, повинні вписуватися в правила внутрішнього європейського ринку.
Роль Єврокомісії в енергетичній політиці в майбутньому: організація кооперації між регулюючими органами; вплив на поведінку окремих споживачів з метою підвищення енергоефективності; встановлення високих стандартів для енергетичного устаткування; заходи щодо розвитку міжєвропейських зв'язків, мереж і систем; прозорість діяльності на енергоринку з метою недопущення дискримінації і несумлінної конкуренції [1. - С. 1-17].
Головна мета європейської конкурентної політики - забезпечити підвищення конкурентоспроможності національних економік країн ЄС; реалізувати фундаментальну ідею про вільну конкуренцію на Єдиному європейському ринку. Ця ідея чітко простежується у Римському договорі, ст. 85-94 і більш докладно у ст. 85-86, хоча злиття (або т. зв. "концентрації") регулюються спеціальним документом про його регулювання (Merger Regulation 4064/89), що набрало сили в 1990.
Велика частина антимонопольної політики ЄС (ст. 90-94) стосується дій урядів. Ці статті розроблені з метою запобігання преференційного обходження з націоналізованими фірмами, громадськими організаціями тощо. Статті розроблені так, щоб феномени обмежувальних дій взагалі не виникали.
Конкурентна політика ЄС упроваджується Єврокомісією і, зокрема, Комісіонером з питань конкуренції. Проте конкурентні рішення приймаються комісіонерами одноголосно, і це іноді призводить до конфліктів.
Ст. 85 Римського договору забороняє "усі угоди між підприємствами, рішення асоціацій підприємств і практику змови, що може вплинути на торгівлю між країнами-членами ЄС і які мають на меті чи результатом заборону, обмеження чи викривлення конкуренції в Єдиному ринку" (ст. 85, п.1). Далі, у ст. 85 п. 2 "будь-які угоди чи рішення, заборонені цією статтею, проголошуються автоматично недійсними". Ст. 85, п. 3 стосується виключень, наприклад, в угодах, що мають справу з R&D, які взагалі не приносять антиконкурентних результатів і забезпечують альтернативні вигоди.
Ст. 85 використовується для рішень про картелі (і інші види змови) і вертикальні обмеження. Щодо картелів, то Комісія виступає проти фіксування цін, поділу ринків тощо і може накладати штрафи до 10 % від обороту фірми. Більш того, через те, що такі угоди недійсні згідно зі ст. 85 п. 2, вони не можуть розглядатися в суді, хоча у приватному порядку можуть переслідуватися фірми, що стосуються цієї справи.
У той час як ст. 86 забороняє зловживання ринковою владою однієї чи більшої кількості фірм, на практиці політика концентрується тільки на домінуючих фірмах (де домінування визначається 40 % ринковою часткою). До того ж ст. 86 розглядає тільки "високі" ціни як форму монопольного зловживання; на практиці не використовується контроль над цінами для виміру таких зловживань. Одна з причин полягає в тому, що немає ефективних інструментів для впровадження такої політики на всій території ЄС.
З 1990 р. Комісія також має можливість досліджувати злиття у великих для Європи розмірах згідно з Merger Regulation 4064/89. Відповідно до цього документа, Комісія проводить розслідування щодо того, чи було злиття сумісне чи несумісне з принципами Єдиного ринку, якщо несумісне, може вимагати від відповідних фірм піти назустріч альтернативним умовам чи скасуванню злиття. На практиці застосовується в основному перший підхід.
Ще одна характерна риса конкурентної політики ЄС в тому, то іноді виникають конфлікти між конкурентною і промисловою політикою. Обов'язки комісіонера з питань конкуренції і промислового комісіонера визначені досить широко: забезпечувати ефективність і
Loading...

 
 

Цікаве