WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Основні форми наддержавного енергетичного регулювання у країнах Європейського співтовариства - Реферат

Основні форми наддержавного енергетичного регулювання у країнах Європейського співтовариства - Реферат


Реферат на тему:
Основні форми наддержавного енергетичного регулювання у країнах Європейського співтовариства
Електроенергетика є базовою галуззю в народному господарстві будь-якої країни: майже жоден товар не можна виготовити, жодну послугу не можна надати без використання електричної енергії. Через цю обставину багато макроекономічних показників діяльності економічної системи будь-якої країни (національний дохід, валовий внутрішній продукт, індекс розвитку людини) тісно пов'язані з рівнем тарифів на "електрику".
Ще з часів Адама Сміта відомо, що найдієвішим інструментом зниження ринкових цін є конкуренція - здорове економічне суперництво, яке має на меті перемогу над найближчими конкурентами за допомогою коректних методів ділової поведінки. Тому органи виконавчої влади багатьох країн (особливо яскраво ця тенденція проявляється у Сполучених Штатах) встановили недвозначну ціль своєї діяльності: захист конкурентного ідеалу в усіх його проявах. Але через специфіку формування енергетичного ринку, яку визначає існування природної монополії, при реалізації такого підходу виникають труднощі (докладніше про причини існування природних монополій див. схему на рис. 1).
У період структурної перебудови економіки, коли динамічні зміни відбуваються в усіх галузях економічної системи України, особливої важливості набуває досвід розвинених країн у вирішенні відповідних питань. Незважаючи на те, що вихідні умови формування паливно-енергетичного сектора відрізняються, існують загальноприйняті підходи, які, накладаючись на національні особливості, сформують у майбутньому дієвий механізм забезпечення струмом роздрібних споживачів як в Україні, так і за кордоном.
Рис. 1. Причини існування природних монополій
З об'єктивних причин [5. - С. 8] галузь тяжіє до монолітної структури, тому електроенергетика у багатьох країнах світу довгий час була побудована відповідно до простої парадигми: електроенергетична галузь - це природна монополія, де єдина компанія може забезпечити сервіс найбільш ефективно. Така парадигма стосується генерування, передачі і дистриб'юції електричної енергії та обумовлює значні потужності й ексклюзивні права на обслуговування конкретних територій.
Однак протягом останніх 20-ти років ця парадигма значно змінилася. У багатьох країнах відчутною стала неефективність виконання відповідного виду послуг великою, інтегрованою, монопольною структурою, незалежно від форми власності. Реакція цих країн досить швидко проявилася; основні її елементи - приватизація, дезінтеграція, упровадження конкуренції, зниження ролі держави при прийнятті рішень - поєднувалися в кожній країні по-різному, відповідно до історичних і економічних передумов розвитку [4. - С. 1-7].
Особливий інтерес у зв'язку зі стратегічною спрямованістю політичного курсу України являє собою спосіб поєднання загальноєвропейського та національних підходів до розв'язання проблем, що виникають на цьому етапі.
З початку інтеграційного руху в Європі джерела енергії (як первинні, так і вторинні) були визнані необхідними складовими європейського майбутнього (інтеграційний процес у Європі почався в 1950-х рр.). Це підтверджується тим фактом, що два з трьох договорів, починаючи з 50-х рр., були присвячені паливно-енергетичному сектору. Паризький договір (1950) стосувався вугільної промисловості, а Договір про євроатом - атомної промисловості. Тим самим проголошувалося, що вугілля - це сьогодення, а атомна енергія - майбутнє. Країни-члени ЄС розробляли власні законодавчі акти відповідно до загальної угоди, тому енергетична криза 1973 року проявилася в кожній країні по-різному. З того часу практично ніяких змін у європейському енергетичному законодавстві не відбувалося: Мааштрихтська угода (1992) практично повторювала попередні два договори, за винятком двох спеціальних статей, присвячених охороні навколишнього середовища і транс'європейських трубопроводів.
На сьогодні основними положеннями енергетичного законодавства Європейського співтовариства є такі:
1) електроенергія визнається товаром, до якого застосовуються правила вільного переміщення товарів;
2) до енергії всі країни мають рівний доступ;
3) фірми, що діють в енергетичному секторі, повинні знаходитися в конкурентному середовищі;
4) найбільш важливий аспект: із загальних правил конкуренції і вільного руху товарів можуть бути винятком, якщо поглинання, злиття чи домінуюче положення не зачіпають права споживача;
5) винятком є також випадки державної допомоги і підтримки певних компаній (наприклад, встановлення преференційних тарифів для вуглевидобувних місцевих компаній); таким чином, допомога надається не енергетичному сектору, а через енергетичний сектор - певному регіону.
До 1986 року втручання Співтовариства у функціонування енергетичного сектора було мінімальним, ця прерогатива віддавалася в руки країн-членів ЄС. Усього лише кілька актів було прийнято у зв'язку з кризою 1973 року; вони стосувалися в основному першочерговості постачань палива на ТЕС, обмежень у використанні палива, залучення інвестицій у ПЕК.
У 1988 р. Європейське співтовариство прийняло рекомендацію про кооперацію між громадськими організаціями й автономними виробниками електроенергії із запровадженням комбінованого виробництва електричної і теплової енергії, використанням поновлюваних джерел енергії чи сміттєспалювальних заводів. Ця рекомендація ставила за обов'язок країнам-членам співтовариства розробити схему цієї кооперації й основні процедури, причому повинні були враховуватися всі види довгострокової економії витрат, зокрема паливних і інвестиційних.
Після прийняття у 1987 р. Акта про об'єднання Європи, що поставив за мету до 01.01.93 утворення єдиного ринку, Єврокомісія зосередила більшу увагу на енергетичному секторі у зв'язку зі зміною цілей його функціонування та утворенням Єдиного енергетичного ринку. Відтоді Європейське співтовариство прийняло два важливих документи:
1. Директива про прозорість цін (The Price Transparency Directive) має на меті прозорість ціноутворення для промислових споживачів. Відповідно до цього документа випускається спеціальний статистичний огляд, у якому виділяються наступні аспекти: а) різниця в оподатковуванні й інших зборах; б) тарифна політика; в) різниця в постійних і змінних витратах; г) субсидії; д) ефективність економічної діяльності взагалі. Виділяються наступні розділи: 1) ціни й умови торгівлі електроенергією з промисловими споживачами;
2) використовувана система ціноутворення; 3) зміни в кількості клієнтів і відповідна зміна попиту. Уся інформація подається в
Loading...

 
 

Цікаве