WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Освіта як елемент людського капіталу і фактор підвищення ефективності реальної економіки - Реферат

Освіта як елемент людського капіталу і фактор підвищення ефективності реальної економіки - Реферат

(0,958).
Багато науковців визнають, що економічне зростання, як правило, зумовлено переважно знаннями населення (С. Струмілін, В. Жамін, Л. Костанян, Е. Кох та ін.).
За даними Т. Шульца, Р. Солоу, розвиток системи освіти США про-тягом 1929-1957 рр. забезпечив приріст національного доходу на 21 % при нормі віддачі 11 %, протягом 1957-1982 рр. - 13 %. Вивчення ефективності освіти з погляду її впливу на економічне зростання має важливе практичне значення у зв'язку з тим, що, по-перше, виявляє джерело і чинники економічного зростання; по-друге, сприяє оптимальному розподілу ресурсів між різними сферами; по-третє, пояснює розподіл доходів у суспільстві, по-четверте, впливає на поведінку споживачів освітніх послуг як інвесторів системи освіти.
Освіта не лише сприяє підвищенню ефективності виробництва, але й підготовці молоді до трудового життя, забезпечує безболісний перехід учня із школи у світ праці, позитивно впливаючи на ринок праці. Багато країн свідомо проводять політику, спрямовану на продовження тривалості навчання. Так, у Швеції майже 3/4 молоді продовжують навчання і після досягнення 16 років. І це не лише сприяє якісному зростанню людського капіталу, а й безпосередньо зменшує пропозицію на молодіжному ринку праці.
Таким чином,вкладення в освіту мають, крім прямого, побічний ефект. Він проявляється в існуванні різноманітних культурних, соціальних, психологічних та інших позитивних наслідків. З підвищенням освітнього та культурного рівня збільшується час, присвячений людиною роботі. Комфортними та безпечними стають умови праці. Активізується територі-альна й професійна мобільність. З кожним роком підвищується ефективність споживчої діяльності (більш освічені люди першими реагують на появу нових товарів, раціональніше будують свій бюджет). З розвитком освіти, підвищенням освітнього рівня населення відкривається доступ до нових культурних цінностей, більш змістовним і різноманітним стає їх відпочинок. Всі ці фактори важко піддаються грошовому вираженню і мають соціальну спрямованість, а величина витрат на освіту прямо пропорційна поліпшенню якості життя та обернено - духовному збідненню й рівню злочинності в країні. З урахуванням вище зазначеного можна стверджувати, що віддача вкладень в освіту є високою.
Сучасні тенденції децентралізації життя відбуваються і в освіті, що видно з передачі значної частини навчальних закладів у комунальну власність. Посилення ролі держави проявляється в фінансуванні освіти, налагодженні взаємодії між Урядом та місцевими органами влади, зміцненні ініціативи територіальних громад, їх потенціалу, у сфері формування соціальної політики. Все це сприяє вдосконаленню бюджетного механізму країни, розвитку такої бюджетної галузі як освіта.
У перспективі поступово буде створюватись та апробовуватись на практиці методика оцінки сучасного стану територій, їх градації за рівнем культурно-освітнього розвитку та система моніторингу за проведенням культурно-освітніх проектів і державних програм.
В економічно розвинених країнах добре розуміють, що майбутнє за професіоналами. Тому в них велику увагу приділяють розвитку освіти, зок-рема вищої, нарощуванню чисельності студентів. За 1960-2000 рр. їх кількість у цих країнах зросла у 8 разів. Серед них чи не провідну роль відіграє Японія, в якій прогнозується до 2010 р. рівень працюючих з вищою освітою підняти до 90 %. За їх розрахунками, це забезпечить зростання еко-номічного ефекту у 4-11 разів.
В Україні також помітною є тенденція зростання чисельності студентів. Найбільш високі темпи були характерні для 90-х років минулого століття. Разом зі збільшенням чисельності студенті зростає насиченість виробництва фахівцями. У розрахунку на 1000 працюючих чисельність фахівців із вищою освітою та середньою професійною освітою в Україні становить 336 чол. Однак, як свідчить статистика, нині у нас переважна більшість виробничих потужностей використовується всього лише на 25-30 %. А це означає, що і наявний високий кадровий потенціал використовується недостатньо. Значна частина працездатного населення з різних причин втратила свій фаховий рівень і потребує перепідготовки, а для деяких галузей народного господарства підготовка фахівців узагалі не ведеться або ж тільки розпочалася.
В умовах становлення ринкових відносин, структурної перебудови економіки швидкими темпами одні професії зникають, інші - з'являються. Високий освітній і професійний рівень населення забезпечує швидку і повноцінну заміну вакансій кваліфікованими працівниками. Тому саме в цей час особливо гострою є проблема стандартизації змісту освіти. Ідея стандартизації освіти відображає природне намагання держави зберегти і постійно підвищувати інтелектуальний потенціал суспільства. Державний стандарт у сфері освіти покликаний стати реальним механізмом як регуляції співвідношення між загальнодержавною і регіональною складовою освітнього простору, так і формування регіональних освітніх програм, в яких повною мірою можливе врахування специфіки соціально-економічного середовища.
Однак випускники вищих навчальних закладів нерідко після закінчення вузу поповнюють ринок праці. Однією з причин цього є те, що багато професій дублюється. Ось уже більше 10 років держава, на жаль, не регулює працевлаштування навіть тих випускників, які навчались на держзамовлення.
У нашій державі ситуація склалась таким чином, що соціальні транс-формації співпали в часі з революційними змінами інформаційно-техноло-гічного середовища. Для населення це означає необхідність одночасної подвійної адаптації - до нових соціально-економічних реалій і нових вимог інформаційного середовища. Допомогти цьому повинна таки освіта, яка однією з перших галузей економіки включилась у світ інформаційних і комунікаційних технологій. Останні є новим важливим ресурсом, оволодіння яким дає можливість зайняти більш вигідну позицію, визначити соціальний статус людини в цілому.
Разом з тим, навчальні заклади ще мають досить низький рівень забезпеченості інформаційними ресурсами. Нерідко можна зустріти таку ситуацію, коли на цілий адміністративний район у навчальних закладів є в наявності один-два персональних комп'ютера, відсутня можливість виходу в Інтернет. Існує й значна нерівність між індивідами, соціальними групами, окремими регіонами щодо забезпечення персональними комп'ютерами, інформаційними ресурсами*. Тому
Loading...

 
 

Цікаве