WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Освіта як елемент людського капіталу і фактор підвищення ефективності реальної економіки - Реферат

Освіта як елемент людського капіталу і фактор підвищення ефективності реальної економіки - Реферат

капіталовкладень в освіту при-свячено значну кількість вітчизняних та іноземних наукових досліджень. У практиці народногосподарського будівництва використовуються показники окупності витрат на освіту, що ґрунтуються на співвідношенні витрат із приростом національного доходу, зумовленого підвищенням рівня освіти. Перші його розрахунки було проведено ще в 1924 р. видатним ученим-економістом, академіком С.Г. Струмиліним. При цьому автор звертав увагу на те, що при визначенні економічної ефективності освіти та рентабельності капітальних вкладень у цю сферу необхідно враховувати величину ефекту. Вона визначає ту частку додатковогопродукту, яка створюється за рахунок підвищення кваліфікації працівників та характеризує народногосподарський ефект освіти.
Відомим ученим-економістом В.О. Жаміним проводились аналогічні дослідження економічної ефективності освіти в СРСР в 60-70-і роки мину-лого століття. Ним розраховано приріст національного доходу, отриманий за рахунок підвищення кваліфікації працівників. Так, частка середньорічного приросту фізичного обсягу національного доходу за першу половину 60-х років, пов'язана з підвищенням кваліфікації працівників, за розрахунками автора, становила 30,3 %, а до кінця періоду - 27-28 %.
У результаті досліджень економічної ефективності освіти в період 1960-1975 рр., проведених В. Комаровим, встановлено, що "віддача" вкла-дених на розвиток освіти коштів у вигляді додаткового національного доходу виросла з 3,28 крб. на 1 крб. витрат у 1960 р. до 4,13 - в 1975 р. В останньому році частка національного доходу, одержана в результаті підвищення кваліфікації працівників, становила 30,3 % його приросту.
На Заході схожі розрахунки здійснювались американськими еконо-містами, засновниками теорії людського капіталу. Г. Беккер, Т. Шульц та їх послідовники трактують людський капітал як запас знань, здібностей і мотивацій, що є у кожного та впливають на ріст виробництва й доходів. Вони обґрунтовано довели, що вклад освіти повинен наближатись до 33 % загального приросту ВНП, а віддача є набагато вищою, ніж при інвестуванні в основний капітал. Цю думку підтверджує і накопичений досвід США, де за післявоєнний період норми віддачі лише вищої освіти коливались у межах 8-12 %, тоді як середня норма прибутку звичайного капіталу становила близько 4 %. За розрахунками Е. Денісона, середньорічний приріст національного доходу в розрахунку на одного зайнятого, зокрема, склав у США за 1948-1973 рр. 2,43 %, з них на частку освіти припадало 0,52 %. Протягом 1973-1976 рр. освіта залишалась майже єдиним фактором економічного зростання, позитивний вплив якого не зменшився, а навпаки - зріс (до 0,88 %). Без покращання якості людського капіталу відбувається маргіналізація країни, її ізоляція, що веде до зростання бідності. Тенденція підвищення рівня освіти як фактора економічного росту носить глобальний характер. А тому можна сказати, що із зростанням освітнього рівня населення країни зростає і її багатство. Разом з тим зростає й добробут населення. Е. Денісон пояснює 60 % різниці в заробітках людей безпосереднім впливом освіти, а 40 % - нерівністю їхніх здібностей.
Дослідження, проведені в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, свідчать, що в останні роки в Україні кожна гривня, вкладена в освіту, забезпечує 2 грн. чистого прибутку*. З кожним роком зростає в Україні ВВП, отриманий за рахунок інвестицій в освіту. За нашими підрахунками ця величина в 1998 р. становила 9 128 млн. грн., 1999 р. - 9 439, 2000 р. -14 171 млн. грн. Останньому сприяв і зростаючий рівень освіти населення.
Ті, хто нині зайнятий виробництвом ВВП, мають достатньо високий освітній рівень. Зокрема, частка населення у віці 18 років і старше, які мали повну середню освіту в 2000 р. становила 22,6 %, у віці 20 років і старше - 37,5 %, які мали середню спеціальну та професійно-технічну освіту, а в числі осіб у віці 22 роки і старше - повну вищу освіту мали 15,5 % (табл. 3).
Разом з тим у регіональному розрізі спостерігаються значні коливання освітнього рівня (табл. 4). Якщо у Київській області частка населення з вищою освітою (у віці 6 років і старше) становить всього лише 7 % (це, до речі, найнижчий показник в Україні), то у Харківській - 17,7 %, а у м. Києві - 26 %. Серед регіонів найнижчу частку осіб з середньою спеціальною та професійно-технічною освітою має Закарпатський (20 %), що на 14,4 процентних пунктів менше, ніж, скажімо, Автономна Республіка Крим.
* Країни Західної Європи (Німеччина, Франція, Велика Британія тощо) на кожен долар США, вкладений в освіту, отримують більше 10 дол. США прибутку, а США - навіть 12-15.
Таблиця 3
Освітній рівень населення, 2000 р.
за матеріалами обстежень умов життя домогосподарств
Джерело: Соціальні індикатори рівня життя населення. - К.: Держкомстат України, 2001. - С. 70.
У цілому по Україні освітній рівень сільських жителів є нижчим, ніж міських. Саме в регіонах, де частка жителів села є найвищою, найбільшими є і показники - частка населення, яка не має початкової загальної освіти, та неписьменні (у Хмельницькій, Чернівецькій, в яких останній відповідно становить 10,8 і 10,7 %).
Останнім часом серед молоді та навіть і людей середнього віку зростає потреба у вищій освіті, зокрема ІІІ-ІV рівнів акредитації. Число студентів вузів цього рівня акредитації за другу половину 90-х років зросло на 52 %, зокрема денних відділень - на 39 %, заочних - на 89 %.
Це, безперечно, позитивно впливає на прирощення не лише інтелек-туального, але й економічного потенціалу. Наші розрахунки свідчать, що приріст інтелектуального потенціалу лише за рахунок підготовки кадрів складає за світовими цінами не менше 30-35 млрд. грн. Однак в Україні це багатство оцінюється дуже низько, адже ціна робочої сили в нашій країні одна з найнижчих у світі. Якщо ціни, скажімо, на сировину, електроенергію вийшли на рівень світових, то ціна праці нерідко становить 9-10 %.
Таблиця 4
Розподіл населення за рівнем освіти, 2000 р. (за матеріалами обстеження умов життя домогосподарств)
Джерело: Соціальні індикатори рівня життя населення. - К., 2001. - С. 71.
За даними В. Марцинкевича, показник окупності витрат на середню освіту коливається в межах 8-12 %. Існує тісний зв'язок між ВВП у розрахунку на душу населення і витратами на дану галузь у розрахунку на одного жителя
Loading...

 
 

Цікаве