WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Освіта як головний фактор формування економіки інноваційного типу - Реферат

Освіта як головний фактор формування економіки інноваційного типу - Реферат


Реферат на тему:
Освіта як головний фактор формування економіки інноваційного типу
В умовах становлення та розвитку економіки інформаційного типу якісно новим ресурсом процесу виробництва стають творчі здібності людей, здатних постійно генерувати нові технології. Важливим чинником формування бажаних параметрів інноваційного ресурсу, з погляду довго-строкового росту соціально-економічних, культурних, творчих стандартів суспільства, необхідно розглядати не стільки економічну, скільки соціальну політику уряду, спрямовану на розвиток творчих здібностей громадян.
Як справедливо зазначає Т. Гільфасон, науковці раніше не надавали істотного значення можливості прискорення науково-технічного прогресу в довгостроковій перспективі у результаті високої якості освіти.
З метою дослідження впливу освіти на процес становлення і розвитку економіки інноваційного типу проведемо наступний аналіз.
Характеризуючи генезис ідеї впливу освіти на економічний розвиток необхідно назвати перші дослідження у цьому напрямі Єдварда Денісона. За його оцінками, що були зроблені за емпіричними даними 1960 рр., сукупний економічний вплив фактора прогресу знань давав до 40 % національного продукту на той час. Відмінність такої позиції американського вченого від загальнопоширених чинників пояснення економічного росту (М. Кондратьєв - хвильовий характер соціально-економічного розвитку, Й. Шумпетер - технічні інновації та стимули і здібності підприємця, Дж. фон Нейман - ефективний попит, норма прибутку, Р. Харрод - ефективний попит та робоча сила тощо) можна вважати майже критичною, оскільки соціальні чинники до цього здебільшого не враховувалися в процесі пояснення економічної динаміки. Їх вплив можна було визначити лише індуктивними шляхом, розвиваючи та узагальнюючи далі логіку аналізу цих науковців.
Отже, з одного боку, не існує достатніх підстав стверджувати, що класики інноваційних теорій нехтували впливом соціальних стандартів на технологічний прогрес, однак, з іншого - завжди залишалося враження, що закладені ідеї можна й надалі узагальнювати для того, щоб знайти ще більш глибинні причини пояснення інновацій.
Незважаючи на швидке поширення тенденції формування постін-дустріальної (інформаційної) економіки в провідних країнах світу, основою існування цивілізації залишається техногенний (природоємний) тип розвитку суспільства. Він базується на застосуванні засобів виробництва, створених без урахування екологічних обмежень, характеризується швидким використанням непоновлюваних видів природних ресурсів, насамперед, корисних копалин, та надмірною експлуатацією відтворювальних ресурсів (наприклад, ґрунту, лісу) зі швидкістю, що перевищує можливості їхнього повноцінного відтворення і відновлення. Особливістю даного типу розвитку, крім зазначених вище, стала наявність негативних екстерналій, коли цінність екологічних ресурсів не відбивається в ціні товарів. Витрати ресурсів не враховуються в ринковій вартості товарів, однак є витратами для суспільства в цілому чи майбутніх генерацій.
У результаті цього чинники загострення глобальної екологічної проблеми в комплексі з демографічними, продовольчими, соціально-економічними труднощами, проблеми ресурсного забезпечення розвитку цивілізації стали для наукової і суспільної думки каталізатором постановки питання про перспективи виживання суспільства в умовах обмеженості найважливіших природних ресурсів і лімітованої здатності навколишнього середовища до нейтралізації антропогенних і техногенних впливів. Прямим наслідком цієї рефлексії є ідея про необхідність переходу до принципово іншого типу розвитку глобального співтовариства, що одержав назву "стійкий розвиток" (Д. Хартвик, Е. Вайцзеккер та ін). Однією з концептуальних основ такого розвитку, на думку провідних науковців світу, повинно бути більш широке використання людського капіталу, а не техногенних чинників, що призводять до істотних проблем.
Актуальність інноваційної моделі розвитку економіки стає все більш очевидною і в українському суспільстві. Зокрема, у посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. В концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" зазначено, що в Україні повинна відбутися заміна сировинного вектора розвитку економічних процесів на інноваційний. При цьому розвиток саме людського потенціалу повинні стати основою стратегії структурно-інноваційного розвитку.
У цьому контексті одна з необхідних умов стійкості розвитку вбачається у можливості рівноцінного заміщення одного виду сукупного капіталу іншим без істотних втрат для життєдіяльності суспільства. Зокрема, йдеться про можливість заміщення природного капіталу речовинним і людським.
Сьогодні у світі тільки формуються умови, що повинні забезпечити тенденцію стійкого розвитку. Так, існують факти, які засвідчують тенденцію зростання продуктивності праці через інноваційні процеси. Наприклад, на початку 1990 років адміністрація Клінтона була стурбована тим, що США програють технологічну гонку Японії. Тому уряд США вирішив збільшити асигнування на розвиток технологій, які можна використовувати в комерційних цілях. Компанії також стали відраховувати значні кошти на НДДКР. У результаті впровадження нових технологій річні темпи росту продуктивності праці, що становили в 1973-1994 р. 1,4 %, у 1995-2001 р. виросли до 2,6 %. Це, на думку багатьох фахівців, забезпечило більш високі темпи росту економіки в довгостроковій перспективі.
Разом з тим, припущення про високу еластичність заміщення капіталу працею потребує додаткової емпіричної перевірки, проте це не так легко зробити. Насамперед тому, що новий тип економік інформаційного типу лише формується. На цьому етапі еволюції апостеріорні дані обмежені, вони можуть не відповідати вимогам достатньої тривалості, стійкості, отже, не має підстав повною мірою довіряти результатам аналізу. Та все ж, на нашу думку, головний висновок концепції стійкого розвитку не втрачає своєї актуальності. Можемо констатувати, що існує нагальна потреба інвестицій у людський капітал, зокрема, необхідності тотального поширення освіти.
Не випадково відомий американський науковець Джеймс Тобін, який був ідеологом економічної стратегії уряду США за часів президента Джона Кеннеді, розробив політику, спрямовану на скорочення податків, що призвела до економічного буму у 1960-х рр. Разом із двома іншими членами економічної ради Дж. Тобін підготував звіт, який протягом десятиліть залишався предметом гострих дискусій. Економісти рекомендували уряду США поряд із досягненням повної зайнятості, створенням максимальної конкуренції та дотриманням більш жорсткого антимонопольного регулювання, збільшувати інвестиції в
Loading...

 
 

Цікаве