WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Методологічні засади вдосконалення економічного механізму зростання податкових надходжень - Реферат

Методологічні засади вдосконалення економічного механізму зростання податкових надходжень - Реферат

інші - також суттєво впливають на діяльність суб'єктів господарювання. Однак вважаємо доцільним додати до наведеного визначення окреслення рівнів формування зовнішнього для підприємства, (фірми) середовища. Вважаємо, що якщо внутрішнє середовище СГ формується на мікро економічному рівні, то зовнішнє формується в свою чергу на таких рівнях:
1) в Україні - на обласному та національному;
2) у світі - на міждержавному і глобальному. Тобто в найбільш загальному вимірі зовнішнє середовище суб'єкті господарювання доцільно розглядати на чотирьох рівнях: обласному, національному, міждержавному та світовому (чи глобальному).
Вважаємо, що у нестабільних умовах перехідної економіки України, коли ми "відійшли" від командно-адміністративної системи, а ліберальна економіка, за влучним визначенням академіка А.С. Гальчинського, є для нас "відкладеною перспективою" [4], врахування глобальної ситуації для України є особливо важливим. У такому контексті при запровадженні ринкових умов господарювання на інноваційних засадах, при реформуванні основних регуляторів виробничих відносин (інституційно-правових підвалин державності країн), при фундаментальних змінах її економічної системи зовнішнє середовище як поле формування важливих впливів на діяльність СГ повинно розглядатись у найбільш широкими розумінні. А саме: воно включає не тільки політичну, макроекономічну та правову ситуацію в країні, але й такі сумарні глобальні процеси та прояви: міжнародна інтеграція, формування потужних транснаціональних корпорацій, світових ринків фінансів, інформації, послуг тощо.
У сучасних умовах особливу роль у ефективному виконанні зазначених вище функцій підприємства відіграє його управління. У найбільш узагальненому тлумаченні під управлінням у контексті теорії економіки підприємства розуміється система, яка забезпечує ефективне функціонування і розвиток суб'єктів господарювання та їх адаптацію до мінливого зовнішнього середовища. Від ефективності системи управління СГ залежить і ефективність його діяльності, в першу чергу ступінь прибутковості, а значить і успішне виконання зовнішньої фінансової функції щодо виконання податкових зобов'язань перед державою.
У складних умовах ринкових перебудовних процесів в Україні на початку ХХІ століття управління господарюванням по своїй суті орієнтовано на адаптивні рішення з урахуванням змін у зовнішньому середовищі, в першу чергу, на національному рівні. Адже ефективність, а тому і прибутковість та податкоспроможність СГ залежать значною мірою від глибини їх адаптації до нових умов господарювання, макроекономічної ситуації в країні тощо. Без такої адаптації неможливо забезпечити фінансову стійкість суб'єктів господарювання, їх економічну безпеку та ефективність їх діяльності.
Саме адаптивність управління СГ забезпечує такі організаційні, інноваційно-технологічні та інші перетворення підприємства, що дозволяють йому швидко і адекватно реагувати на зміну зовнішнього середовища та відповідати вимогам конкурентоспроможності, які весь час ускладнюються та змінюються. Механізми адаптації в зв'язку з цим відіграють у наш час важливу роль у вдосконаленні економічного механізму функціонування суб'єктів господарювання в цілому та збільшення податкових надходжень від них зокрема.
При цьому механізми адаптації повинні задіюватися в першу чергу при уточненні місії даного підприємства (фірми), при розробці стратегії його подальшого розвитку, в обґрунтуванні усіх основних аспектів політики підприємства, яка визначає його поведінку в складних умовах формування конкурентного середовища, економічного простору України на ринкових засадах.
Вибір правильної стратегії розвитку підприємства та політики його реалізації завжди був важливим для ефективної діяльності суб'єктів господарювання. Зараз, виходячи з вимог часу, при наопрацюванні передумов поступового переходу України до постіндустріального розвитку, політика підприємства набуває більшої диверсифікації. Поряд з традиційними аспектами (виробничо-технологічним, збутовим, кадровим, соціальним) політика підприємства поступово запроваджує такі нові напрями: інноваційний, податковий, маркетинговий, інвестиційний, екологічний тощо.
Значно посилилась в умовах глобалізації і роль зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Вона нині спрямована на ствердження СГ на зовнішні ринках, пошук країн-партнерів з розвитку міжнародної кооперації виробництва, ринків збуту у так званих країнах третього світу для своєї, неконкурентоспроможної в розвинених країнах, продукції. Звичайно, зовнішньоекономічна діяльність повинна бути задіяна лише на підприємствах, що беруть участь у міжнародному поділі праці. Це дозволить їм поступово нагромадити фінансовий капітал для інноваційного розвитку та підвищення на цій основі його конкурентоспроможності та фінансової стійкості. Необхідно зазначити, що під інноваціями на підприємстві розуміється не тільки задіяння більш сучасних, ресурсо-, енерго-, працемістких, екобезпечних технологій, озброєння СГ відповідними засобами виробництва, використання нових матеріалів, але й удосконалення організаційної структури та підвищення інтелектуального потенціалу підприємства. Дуже актуалізується нині і проблема впровадження корпоративних форм організації господарювання, зокрема як важливого напряму підвищення їх прибутковості та податкоспроможності.
У зв'язку із вищевикладеним постають питання: чи можна виділити чіткі пріоритети в стратегії підприємства щодо його поведінки на ринку в контексті збільшення обсягів податкових надходжень? Чи можна виділити якісь окремі аспекти політики суб'єктів господарювання, які б найбільш сприяли розширенню бази його оподаткування. Вважаємо, що важливим при вирішенні цих питань є врахування таких моментів:
1. Тільки системна, за своєю суттю, адаптаційна політика з урівноваженим задіянням усіх вищевказаних аспектів може призвести до ефективного розвитку підприємства та виконання всіх його функцій.
2. Шляхи розширення бази оподаткування СГ значною мірою залежать від галузевої спрямованості, техніко-економічних властивостей підприємства та структури самої бази його оподаткування. Щодо останнього, то залежно від переважання в ній прямих чи непрямих податків, зокрема податку на прибуток, рентних платежів тощо, слід визначати і конкретніметоди збільшення прибутковості і податкоспроможності підприємства.
3. Враховуючи техніко-технологічний стан нашого виробництва та невисоку конкурентоспроможність національної економіки в цілому, вважаємо пріоритетними такі напрями стратегії розвитку суб'єктів господарювання: інноваційний, інвестиційний та маркетинговий.
4. При визначенні політики конкретного підприємства (фірми) щодо визначення механізмів підвищення його податкоспроможності концептуально важливим є чітке розуміння стратегії подальшого соціально-економічного розвитку нашої держави та ролі в цьому державного регулювання.
Література:
1. А.Б. Борисов Большой экономический словарь. - С. Пб.: Книжный мир, 2001. - С. 295.
2. Словник сучасної економіки Макміллана / Ред. Девід. В. Пірс. - К.: Артек, 2000. - С. 188.
3. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. - К.: Либідь, 2002. - C. 432.
4. Управление организацией / Под ред. А.Г. Поршнева. - М.: Индра, 2001. - С. 63.
Loading...

 
 

Цікаве