WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Зайнятість і безробіття сільського населення - Реферат

Зайнятість і безробіття сільського населення - Реферат

скороченні трудових ресурсів села у 1990-ті роки майже на мільйон чоловік, чисельність зайнятих у підприємствах і організаціях зменшилась на 2,6 млн. осіб. Найбільше "викинуто" селян з громадськогосектора сільського господарства - 1,2 млн. осіб, на 948 тис. скоротилося число зайнятих в інших галузях матеріального виробництва та соціальній сфері села, на 502 тисячі - маятникових мігрантів. Основна частина працездатних селян, звільнених з підприємств та організацій, вимушено поповнює групу незайнятих або зайнятих лише в особистому підсобному господарстві. Разом із зареєстрованими безробітними їх нараховується понад 3,3 млн. осіб. Ще приблизно 1 млн. осіб, за оцінками фахівців, становлять приховані безробітні у сільсь-когосподарських підприємствах. Тобто понад 4 млн. осіб з 6,5 млн. економічно активних жителів села не мають стабільного місця роботи та надійних джерел доходів.
За даними вибіркових обстежень, третина підприємств могла б працювати не зменшуючи обсягів виробництва продукції з меншою чисельністю працівників. При цьому чисельність зайвих працівників складає в середньому 25 % зайнятих. Переважна більшість сільськогосподарських підприємств утримує надлишкову кількість працівників, щоб зберегти кваліфіковану робочу силу та зменшити видатки на виплату вихідної допомоги при скороченні кадрів. Для цього керівники підприємств застосовують скорочений режим робочого дня чи тижня, неоплачувані відпустки, тимчасове призупинення деяких видів виробництва. У результаті використання цих заходів формальні обсяги зайнятості зберігаються, але така "зайнятість" уже не забезпечує працівникам достатніх ресурсів для існування та відтворення робочої сили. Якщо терміново не вжити певних заходів з ліквідації масового безробіття серед селян, особливо сільської молоді, то неминуча нова хвиля міграції найактивнішої частини сільських жителів.
Шукають заробітку за кордоном, як правило, наймолодші й найактивніші. Офіційна статистика щодо цього мовчить, тому що люди не виписуються з місця постійного проживання, а працюють за кордоном тимчасово. Але зароблені кошти швидко "проїдаються" і заробітчани знову змушені шукати щастя на чужині. Близько 70 % з них їдуть за кордон повторно, а дехто й при нагоді залишається на постійне проживання. І це трагедія - рвуться родинні нитки, розпадаються сім'ї.
Найбільше на заробітки виїжджає молодих людей, з вищою та середньою професійною освітою. За даними соціологічного опитування [7, с. 7], найчисельнішою виявилася група 17-27-річних (41,7 % мігрантів). Трохи менше тих, кому 28-38 і 39-49 років, - відповідно 28,3 і 26,7 %. А людей віком за 50 - усього 3,3 %. Інтелектуальні втрати України за роки незалежності складають близько 500 докторів наук, переважно молодих і здібних. Це складає близько 20 % докторів наук віком до 50 років в цілому по державі. Найбільше мігрантів із вищою освітою - 36,7 %, з незакінченою вищою - 13,3 %, із середньою спеціальною - 26,7 %, середньою - 15 %. Країна постійно втрачає також і менш кваліфіковану робочу силу, що від'їжджає на тимчасові заробітки за кордон.
Найвагомішою часткою в структурі трудової міграції є найбідніша на даний час частина населення України - селяни. Якщо протягом десятиліть вони виїжджали із сіл у міста, то останніми роками рух сільської робочої сили в основному спрямований за межі держави. Близько мільйона українських селян, як нелегальні мігранти, по суті, за безцінь (за європейськими мірками) пропонують свою робочу силу. У структурі тих, хто виїжджає з сільської місцевості, особи молодше працездатного і працездатного віку складають переважну більшість, а серед осіб, які прибувають на постійне проживання у село, переважають люди похилого віку. У Західній Україні є цілі села, де не залишилось зовсім людей працездатного віку - одні діти та пенсіонери - всі інші на заробітках.
Заробітки за кордоном не такі вже й великі. Соціологічне опитування [7, с. 7] показало, що 26,7 % опитаних мали 100-200 доларів США за місяць, по 200-300 доларів одержували 43,9 %, 300-400 доларів - 21,7 % і лише 8,3 % відповіли, що заробляли 400 і більше доларів на місяць.
Новим видом міграції з кримінальним забарвленням стала торгівля жінками, в основному молодого та середнього віку, процес, який призводить до ще одного виду демографічних втрат населення України. В основі цього негативного процесу лежать соціальні негаразди у суспільстві.
А взагалі в нинішніх соціально-економічних умовах трудова міграція має також і деякі позитиви. Позитивним при цьому є те, що люди не чекають від держави "подачок", а самі шукають собі хоча й нелегальну, але роботу і певний заробіток, тому можуть утримувати свої сім'ї. Дехто навіть покращує свої житлові умови, дає дітям освіту. Дивно, але країна з "розваленою" економікою умудряється не лише не померти з голоду, а ще й забезпечувати своє майбутнє - воістину наш народ унікальний!
Оскільки наша держава не в силах поки що впоратися з проблемою трудової міграції: робоча сила всерівно перетікатиме туди, де більше платять, то необхідно хоча б намагатися захистити наших громадян за кордоном, як це роблять інші країни. Україна повинна домагатися укладання двосторонніх міждержавних угод на легальне працевлаштування своїх громадян. Тоді кожен тимчасовий мігрант відчуватиме себе за кордоном впевненіше, не боятиметься, що будь-якої хвилини його можуть вислати за межі держави. Крім того, він матиме право на мінімальну соціальну допомогу і медичне обслуговування. Україна від цього матиме позитивний імідж на міжнародній арені, про неї інакше судитимуть і прості громадяни зарубіжних країн, в яких на сьогодні наша держава асоціюється з проституцією та нелегальною міграцією.
Тривале перебування в стані безробіття призводить до втрати набутих професійних навичок, поступової декваліфікації робочої сили, зниження мотивації до продуктивної праці, а також невпинного погіршення рівня життя та зниження соціального статусу людини. В Україні нараховується близько 20 млн. осіб (понад 40 % населення), яких відносять до маргінальних груп. Це безробітні більше 1 року; працівники, які перебу-вають у вимушених відпустках; зайняті та пенсіонери, доходи яких нижчі за межу малозабезпеченості; жебраки та бродяги; зневірені особи. Процес маргіналізації суспільства є джерелом соціальної нестабільності та громадської непокори в країні.
Постійне зменшення показників народжуваності призводить до демографічного старіння населення України - частка осіб похилого віку у 2002 році склала в цілому по Україні понад 20 %, а в селах - навіть 1/3 всього населення. Частка осіб пенсійного віку в структурі демографічного навантаження (кількість непрацездатних осіб пенсійного віку, що припадає на 1000 чоловік працездатного віку) за останні десять років збільшилася з 380 до 409 осіб (у сільській місцевості
Loading...

 
 

Цікаве