WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Економіко-правові основи державного регулювання управління охороною природного середовища України - Реферат

Економіко-правові основи державного регулювання управління охороною природного середовища України - Реферат

середовища);
- біоценотичні (визначаються впливом на склад і структуру популяцій живих організмів);
- стаціально-деструктивні (викликають зміни ландшафтів і екологічних систем у процесі природокористування) [4].
Як бачимо, зазначені види антропогенних забруднень неадекватно оцінені в існуючій системі збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки вона включає в себе тільки збори за викиди в атмосферу, скиди у водні об'єкти та розміщення відходів. Крім того, наявний цілий ряд категорій забруднювачів, що залишаються поза увагою, у тому числі й енергетичні (теплові викиди, шум, вібрація, ультразвук, електромаг-нітні поля, світлові, інфрачервоні, ультрафіолетові, лазерні, іонізуючі випромінювання (радіація) та ін.), які також необхідно залучити до оподаткування.
В управлінні забезпеченням чистотою навколишнього природного середовища винятково важлива роль належить державі. Це пояснюється тим, що чисте навколишнє середовище належить до колективних (чи суспільних) благ, оскільки внаслідок своїх характеристик не може привласнюватися приватними особами і бути об'єктом купівлі-продажу. Традиційно забезпечення громадян суспільними благами, у т. ч. чистим навколишнім середовищем, вважається класичним завданням держави. Тому законодавство України гарантує громадянам право на загальне використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам та організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Технічних проблем щодо скорочення (аж до припинення) забруднення навколишнього природного середовища фактично немає. Це проблема економічна, оскільки на сучасному етапі розвитку продуктивних сил жодне суспільство неспроможне, внаслідок високої вартості протизабруднюючих заходів, керуватися лише екологічними міркуваннями, інтенсивно реалізуючи жорстку політику скорочення (аж до припинення) забруднення навколишнього середовища. Екологічний ідеал - не мати викидів абсолютно - ще довго залишиться недосяжним. Тому внаслідок об'єктивних причин метою витрат на охорону природи необхідно визнати не повне запобігання забруднення навколишнього середовища, а обмеження його до рівня економічних можливостей країни, регіону чи населеного пункту. Очевидно, що нижня межа цього рівня не повинна перевищувати гранично допустимої концентрації (ГДК) забруднюючих речовин.
Програма ООН з охорони навколишнього середовища, яка була схвалена Стокгольмською конференцією, передбачала затвердження спеціальної організації ЮНЕП для реалізації її основних положень. Проблемні екологічні ситуації, що потребують вирішення, знаходяться в полі зору спеціалізованих організацій: у Японії - це Дослідний інститут технології і економіки корпорації "Нора", Інститут науки і техніки майбутнього, у ФРН - Організація з проблем майбутнього, у США - Комісія 2000 р., корпорація РЕНД і "Ресурси для майбутнього", у Франції - "Наука і життя", у Великобританії - корпорація ЕРА, а також такі могутні фінансові організації, як Всесвітній банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, Азіатський банк розвитку, які проголосили мандати інвестиційної політики. Висновки і рекомендації світових екологічних організацій з питань несприятливих техногенних обставин знайшли своє відображення у роботі Конференції ООН з охорони навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), сформувавшись у підсумковому документі форуму "Agenda 21" (Порядок денний на ХХІ століття) та на самміті Землі "Ріо + 10" (Йоганнесбург 2002) [5, 6]. У результаті цього було узгоджено принципи дій держав-учасниць, а також дано рекомендації посилити і поглибити наукові розробки, поставити у центрі досліджень вивчення перш за все соціально-економічних факторів впливу на природне середовище виробничої діяльності країн. Принципи взаємодії економіки, екології і соціального розвитку покладено в основу Концепції всесвітнього стійкого розвитку.
Отже, система еколого-правових відносин повинна бути максимально зорієнтована на міжнародні стандарти, головними з яких є система екологічного менеджменту і аудиту (СЕМА) діяльності підприємств галузі. Упровадження цієї системи буде наближати Україну до світових стандартів екологічної безпеки, що є одним з головних чинників її подальшого розвитку у світовій спільноті.
Основними напрямами розвитку і вдосконалення екологічного законодавства на даному етапі є:
- розробка і впровадження нормативно-правових актів, що забезпечують введення в дію законів та створення умов для виконання вимог чинного законодавства;
- розробка та затвердження нових законопроектів, зокрема Законів України "Про небезпечні відходи", "Про екологічну (природно-техногенну) безпеку", "Про Національний екологічний фонд" та інших;
- вдосконалення діючого законодавства відповідно до вимог нашого сьогодення з урахуванням реальних умов діяльності суб'єктів господарювання;
- гармонізація національного законодавства з європейським.
Для ефективної реалізації моделі еколого-економічної рівноваги необхідно забезпечити диференційований підхід до системи нарахування екологічного податку зурахуванням еколого-економічних показників господарської діяльності товаровиробників; надання субсидій, пільгових кредитів та інших пільг на протизабруднюючі заходи тим підприємствам, які цілеспрямовано реалізують програму зменшення викидів залежно від середніх граничних витрат; упровадження системи заліків у рахунок платежів за забруднення вартості освоєних природоохоронних заходів.
У стратегії реформи економіка й екологія повинні розглядатися тільки в єдності та тісному взаємозв'язку. Тому, вирішуючи проблему забруднення навколишнього середовища, яка залишається визначальною навіть при інноваційному розвитку, необхідно поряд з адміністративними важелями більш широко впроваджувати адекватні ринковим відносинам економіко-правові, такі як: екологічна сертифікація; експертиза (аудит); ліцензування; податок на продукт, який забруднює навколишнє середовище в один із періодів життєвого циклу; ринкові дозволи, екологічне страхування, субсидії та інше, застосування яких більш суттєво стимулює зменшення екологічної шкоди, завданої навколишньому середовищу, заохочує використання нових екологічно чистих технологій та виробництво екологічно чистої продукції, тобто стимулює інноваційні процеси у промисловості. Хоча держава має значну регулятивну і фіскальну владу разом з легким доступом до засобів масової інформації, уряду від своїх громадян та бізнесу необхідні чітко визначені пріоритети орієнтирів щодо проблем, які потрібно вирішувати сьогодні. Використання влади для запровадження змін вимагає створення громадських інституцій, які б підтримували урядовців у їхніх зусиллях і діях. Без такого фундаменту можливості уряду генерувати зміни через економіко-правові важелі є обмеженими.
Література:
1. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.91 із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 7 лютого 2002 року № 3033-ІІІ. - С. 17, 41-55.
2. Вредные вещества в промышленности: Органические вещества / Новые данные с 1974 по 1984 г.: Справочник / Под ред. Э.Н. Левиной и И.Д. Гараскиной. - Л.: Химия, 1985. - 464 с.
3. Говоруха Л.С. Основи загальної екології. Міжнародне співробітництво в галузі охорони природи. - К.: НМК ВО, 1991. - 86 с.
4. Чепурных Н.В., Новоселов А.Л., Дунаевский Л.В. Экономика природопользования: эффективность, ущербы, риски. - М.: Наука, 1998. - 253 с.
5. Програма управління навколишнім середовищем // Використання економічних інструментів для здійснення природоохоронної політики в Україні / А. Report of United States Agency for International Development USAID / Kiev, G/ENV and ENI/ENR. - K., 1997. - 57 с.
6. Стан світу 2002 / Л. Браун та інші: Переклад з англійської: ВГО "Україна. Порядок денний на ХХІ століття" та Інститут сталого розвитку. - К.: Інтелсфера, 2002. - 320 с.
Loading...

 
 

Цікаве