WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Еволюція та сучасний стан гендерних відносин: економічний аспект - Реферат

Еволюція та сучасний стан гендерних відносин: економічний аспект - Реферат

наприклад, у тодішній Московській державі та в більшості країн Європи. Шанобливе ставлення до жінки у сім'ї та побуті зумовило те, що вона не виключалась із системи цивільних, торгових i правових відносин. Але, незважаючи на більш демократичну українську гендерну ментальність, жінка сприймалась як соціально неактивна частина суспільства.
Гендерні проблеми в економіці на даному етапі розвитку суспільства в Україні є досить актуальними. У першу чергу, це обумовлено демографічними чинниками: впродовж багатьох десятиліть прослідковується переважання частки жіночого населення, яка складає приблизно 54 % від загальної чисельності населення країни.
Актуальність даної проблеми викликала розвиток гендерної економіки, одного з найбільш молодих напрямів економічної науки. Гендерна економіка аналізує відмінності в економічному становищі чоловіків і жінок і причини їх виникнення. Зазначимо, що термін "gender" на відміну від терміна "стать" акцентує увагу на соціальних, а не біологічних відмінностях між статями.
Необхідність гендерних досліджень обумовлена динамічним проникненням жінок в управління економікою, появою нового соціального прошарку "ділові жінки". Сьогодні жінки займають гідне місце в нових сферах економіки, пов'язаних із розвитком інформаційної і ринкової інфраструктури. Незважаючи на те, що за період з 1990 по 1998 роки, за даними Держкомстату, з 12 млн. тих, хто втратив роботу майже 8 млн. складали жінки (причому, з них більше 70 % - з вищою і середньою професійною освітою), то з 2000 по 2005 число зайнятих жінок росте за рахунок проникнення в нові сегменти ринкової економіки. Так, в організаціях, що забезпечують функціонування ринку, серед фахівців з реклами та іміджмейкерів їх 40-50 %, з'явилися професійні групи жінок, що здійснюють обслуговування виборчих компаній тощо.
В умовах становлення ринкової економіки в Україні значно розширюється дрібний і середній бізнес, в якому керівниками стають жінки, що прагнуть реалізувати себе всесторонньо. Ця тенденція відповідає процесам, що відбуваються в країнах з розвиненою ринковою економікою, де жінки очолюють приблизно 30 % малих і середніх фірм. Передбачається, що в недалекому майбутньому ця частка становитиме 50 % підприємств при одночасному збільшенні їх вартості.
Проте в нашій економіці склалася гендерна асиметрія, яка призвела до прихованої дискримінації жінок у різних сферах. Характерним для громадської думки є те, що кожна нова поява жінки на рівні вищого керівництва сприймається мало не як сенсація. При цьому сама особа жінки викликає підвищену увагу і сприймається критичніше, ніж будь-який чоловік. Справді гірка правда поміщена в афоризмі, що порівняно з чоловіком, жінка повинна бути удвічі кращою, щоб добитися удвічі меншого.
Дослідження зарубіжних фахівців також підтверджують висновки про гендерну дискримінацію. За даними Є. Іглі, щодо жінок застосовують "скляну стелю", яка часто заважає їм зайняти керівні посади в органах державної влади, висуватися в ради директорів великих компаній або виконувати важливі міжнародні функції.
Принцип рівних прав і можливостей обох статей формально декларується, але майже не реалізується. Відомо, що положення жінки в суспільстві залежить від прийнятих у даному середовищі статево-рольових стереотипів поведінки, від традиційних для даного соціуму культурних, психологічних і соціальних стандартів. У нас прийнято розрізняти традиційно чоловічі і жіночі ролі - професії, посади, сфери діяльності. Підкреслимо, що це ділення, як правило, носить традиційно-побутовий, а не науково обґрунтований характер, оскільки в більшості випадків ніяк не пов'язано з особливостями жіночої психіки і інтелекту. Звичайно, певні обмеження можуть регламентувати області жіночої участі, але вони далеко не завжди мають об'єктивну основу.
Упродовж останніх років спостерігається активне проникнення жінок у політичне середовище, яке як ніяке інше вимагає високого професіоналізму і відповідальності.
Партії і блоки, які беруть активну участь в нинішніх "перегонах", беручи до уваги законопроект "Про гендерну рівність в Україні", який в 2006 році вступив в дію, активно розбавили свої списки. Проте гендерний акцент у виборчих списках - це зовсім не дань прийнятому закону або політичній моді. Є реальні підтвердження, що жінки-політики порядком успішніші і продуктивніші, ніж чоловіки-політики. Більшість нинішніх політиків-лідерів є дітьми радянської номенклатурної системи - із погляду поведінки, і реагування на події. Ці люди, як правило, поважають начальство, часто не знають, що сказати і просто "піддакують" іншим. У таких обставинах жінки, які тривалий час були поза політикою і необтяжені номенклатурними рефлексами, виявилися ефективнішими і сміливішими. Сьогодні в кожній партії є жінки, які є набагато цікавішими, ніж їх "політичні вожді".
Однак суспільна активність, яку проявляють українські жінки, є недостатньою, в політиці вони не представлені належним чином. Чоловіки ніяк не можуть і не хочуть зрозуміти, що політиці імпонує жіноча особа. Можливо, в цьому є і частка провини слабкої статі: жінки недостатньо наполегливі на шляху до владного Олімпу. Навіть деякі мусульманські країни обігнали нас у зв'язку з цим.
Зазначимо, що в Швеції - країні із одним з найвищих у світі показників ступеня участі жінок в економічному і політичному житті - частка жінок у парламенті досягає 42,7 %, Фінляндії - 33,5 %, в Данії, Норвегії, Нідерландах - 36-37 %. Зрозуміло, що висока ефективність скандинавської моделі економіки визначається сукупним впливом безлічі чинників, але, проте, чи не є соціальна спрямованість економічної політики на "загальне благоденствування" результатом саме жіночої участі в управлінні?
Отже, незважаючи на певні зрушення, що відбулися в цьому напрямі, уже на початку XXI століття, коли юридичножінки рівні в правах з чоловіками, в Україні продовжують діяти механізми стереотипної оцінки жіночих ролей як пасивних в економічно-соціальному плані та обмежених побутовими проблемами.
У той час як у багатьох країнах світу законодавчі та нормативні акти щодо рівноправності чоловіків і жінок були прийняті ще в середині ХХ століття, то в Україні Закон "Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків" з'явився тільки у 2006 році. Тому сьогодні актуальним є питання: чому українське жіноцтво, яке історично мало дещо більше прав ніж західноєвропейське, не прагнуло будувати нову модель українського демократичного суспільства, яка б базувалася на гендерній рівності. Певним чином це пояснюється тим, що українське суспільство не вважало значущими проблеми гендерної асиметрії в багатьох сферах суспільного розвитку.
Демократичний розвиток невід'ємний від суттєвих перетворень у гендерній свідомості та гендерних відносинах. Тому в Україні, поряд із Законом "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", необхідно створити реальний механізм захисту слабкої статі від усіх форм дискримінації. Цей механізм не є кардинально новим, оскільки уже давно використовується в цивілізованих країнах. Суть його полягає в створенні на підприємствах та організаціях, а також в органах виконавчої влади спеціального координатора з гендерних питань. Крім того, все діюче і майбутнє законодавство має пройти гендерно-правову експертизу.
Література:
1. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України // www.sta.gow.ua
2. Аристотель. Політика. - М. - Л.,1993. - С. 34.
3. Бебель А. Женщина и социализм. - М., 1959. - С. 299.
4. Браун Лили. Женский вопрос, его историческое развитие и экономическое значение: Перевод с нем. - Изд. "Образование", 1903. - С. 508.
5. Гендерний аналіз українського суспільства. - К.: Програма ООН, 1999. - С. 293.
6. Маркс К. и др. О женском вопросе: Сборник. - ІІ издание. - М.: Политиздат, 1978. - С. 223.
7. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла.
8. Томас Г. Опыт о женщинах разных веков, о их свойствах, уме и нравах: Пер. с фран. - СПб., 1827. - С. 157.
9. Платон. Соч. - Т. 3. - Ч.1. - М., 1971. - С. 251.
10. Шопенгауєр А. Афоризмы и максимы. - Т.1. - СПб., 1986. - С. 138-156.
Loading...

 
 

Цікаве