WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → До проблем формування регіонального ринку праці в умовах перехідної економіки України - Реферат

До проблем формування регіонального ринку праці в умовах перехідної економіки України - Реферат


Реферат на тему:
До проблем формування регіонального ринку праці в умовах перехідної економіки України
Відмова від адміністративної командної системи управління і перехід до економічних методів, заснованих на широкому використанні ринкових механізмів, актуалізує цілу низку соціально-економічних проблем. Провідне місце серед них займає зайнятість населення, формування ринку праці та зміна у зв'язку з цим трудових відносин.
Ринок праці є складовою підсистемою національної економіки. Його функціонування пов'язане із залученням праці як економічного ресурсу до сфери виробництва. Діяльність ринку праці передбачає узгодження та координацію попиту і пропозиції, купівлі-продажу праці та визначення заробітної плати, забезпечення зайнятості населення, організацію оплати праці, соціальне страхування та соціальний захист працівників, формування професійно-кваліфікаційної структури робочої сили.
Становлення ринку праці в Україні, порівняно з іншими країнами, характеризується певними особливостями. По-перше, на процес формування ринку праці в Україні впливають чинники, що сформувались в умовах адміністративно-командної економіки. По-друге, чинники, пов'язані з трансформаційними процесами перехідного періоду, вплив яких зумовлював кризову ситуацію у сфері зайнятості. Це, зокрема, підтверджує факт зростання у 1991-2001 рр. пропозиції праці та скорочення попиту на неї. Формування ринку праці в Україні супроводжується зростанням масштабів і тривалості безробіття.
Необхідно констатувати, що трансформаційний процес в Україні характеризується вкрай повільним формуванням ринку праці та відсутністю ефективних механізмів перерозподілу робочої сили. Найбільш негативно на формування ринку праці в Україні, на нашу думку, впливають:
відсутність структурної перебудови економіки, внаслідок чого зменшується частка галузей найбільш динамічних щодо створення нових робочих місць (машинобудування, харчова і легка промисловість) та зростає частка неперспективних галузей (зокрема, чорної металургії);
неефективне роздержавлення і приватизація, що не привезли до зростання продуктивності праці, появи реального власника, стратегічного інвестора, трансформації прихованого безробіття у відкрите, зменшення надлишкової зайнятості;
повільний розвиток малого та середнього бізнесу, внаслідок чого працівники, які втратили роботу, не забезпечуються новими робочими місцями.
Дія перерахованих чинників призводить до того, що в Україні відсутня структурна перебудова зайнятості, не відбувається перерозподіл робочої сили у більш ефективні галузі економіки, а отже, зростає обсяг і тривалість безробіття. Водночас підприємства утримують надлишкову кількість працівників, що можливе лише за рахунок вимушеного скорочення тривалості робочого часу, наявності прихованого безробіття, зменшення продуктивності праці, а отже, і реальної заробітної плати. За таких умов відбувається формування неформального сегмента ринку праці, розвиток нелегальної трудової міграції тощо.
У цих умовах необхідна науково обґрунтована державна політика зайнятості трудових ресурсів, регулювання ринку праці, соціального захисту населення.
Протягом останнього десятиріччя проблемі відтворення і ефективного використання трудових ресурсів була присвячена значна кількість наукових публікацій економістів далекого та близького зарубіжжя. Дослідження вітчизняних учених головним чином спрямовані на виявлення та вивчення факторів підвищення продуктивності праці, удосконалення методів планування, включаючи збалансованість робочих місць до наявних трудових ресурсів, розробку регіональних аспектів покращання умов праці, атестацію робочих місць, співпрацю з роботодавцями, соціальне партнерство, регулювання ринку праці тощо.
В умовах переходу до ринкових відносин значний внесок у дослідження загальних і регіональних проблем зайнятості населення і відтворення трудових ресурсів зробили такі українські вчені: С.І. Бандур, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, А.А. Бугуцький, В.С. Васильченко, В.Р. Волик, А.А. Гриценко, С.Г. Галуза, В.С. Дієсперов, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, С.Н. Злупко, Н.А. Павловська, В.С. Панюков, А.Р. Певенко, В.А. Савченко, М.В. Шаленко, И.П. Суворова, Р.Ніконова, В.М. Петюх, А.Д. Чикуркова та ін.
Однак глибоке комплексне дослідження проблеми зайнятості населення в нових умовах господарювання ще тільки починається.
Формування механізму державного регулювання ринку праці потребує переосмислення теоретико-методичних і практичних аспектів управління трудовими ресурсами. Важливе значення має подальший розвиток методології аналізу стану національного та регіонального ринків праці, прогнозування структурних зрушень у зайнятості населення, удосконалення системи управління трудовими ресурсами на регіональному рівні, формування ефективного механізму функціонування ринку праці.
Необхідність вирішення комплексу проблем викликає як науковий, так і практичний інтерес.
Щоб досягти поставленої мети необхідно вирішити низку взаємопов'язаних завдань:
показати останні тенденції розвитку ринку праці України;
розкрити сутність та особливості формування регіонального ринку праці;
проаналізувати стан та особливості використання трудових ресурсів у регіоні з урахуванням структурних зрушень зайнятості населення;
обґрунтувати заходи щодо зниження безробіття та соціального захисту населення.
Спираючись на останні тенденції розвитку ринку праці України, необхідно зауважити, що у 2001 р. середньомісячна чисельність економічно активного населення, порівняно з відповідним показником попереднього року, скоротилася на 1,6 % і становила 22,8 млн. осіб або 62,7 % загальної чисельності населення віком 15-70 років.
Зниження економічної активності населення у 2001 р., порівняно з 2000 р., в основному пояснювалося зменшенням як обсягів зайнятості, так і обсягів безробіття. Середньомісячна чисельність зайнятого населення у віці 15-70 років у 2001 р. скоротилася проти 2000 року на 0,9 % і становила 20,2 млн. осіб, або 55,8 % (2000 р. - 56,1 %) загальної чисельності населення означеного віку. У містах рівень зайнятості населення зріс на 0,1 відсоткового пункту, однак серед сільського населення цей показник зменшився на 1,3 відсоткового пункту. Внаслідок впливу фактора сезонності у червні та вересні рівень зайнятості в сільських поселеннях перевищував аналогічний показник серед мешканців міста.
Починаючи з 1999 року, рівень зайнятості стабільно зростає більш як у 40 % регіонів, а у Миколаївській, Волинській, Черкаській, Чернівецькій областях та АР Крим зростання становило 3,6-5,3 відсоткових пункту. У Донецькій, Сумській, Вінницькій, Тернопільській, Житомирській та Івано-Франківській областях спостерігалось зниження рівня зайнятості (на 1,6-6,0 відсоткових пункту).
Число безробітних (за визначенням МОП) у середньому за 2001 рік зменшилось на 190,7 тисяч і становило 2,5 млн. осіб. Середньомісячний рівень безробіття за методологією МОП у 2001 році скоротився, порівняно зпопереднім роком, на 0,6 відсоткового пункту та становив 11,1 % економічно активного населення у віці 15-70 років. Серед осіб працездатного віку цей показник знизився на 0,7 відсоткового пункту та становив 11,8 % економічно активного населення відповідного віку.
Зниження обсягів і рівня безробіття спостерігалося у 15 регіонах. Нижчий рівень безробіття у 2001 році, як і в попередні роки, склався у м. Києві (6,1 %) та в АР Крим (6,6 %).
Найвища мобільність кадрів спостерігається в Миколаївській, Харківській, Херсонській, Чернівецькій областях, м. Севастополі та АР Крим.
Обсяги вимушеної неповної зайнятості у 2001 році суттєво скоротилися: втрати робочого часу внаслідок адміністративних відпусток і чисельність робітників, які знаходилися в таких відпустках, у середньому по Україні зменшились, відповідно, у 2,8 та 2,4 раза, чисельність робітників, переведених на скорочений
Loading...

 
 

Цікаве