WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Деякі проблеми зайнятості перехідного періоду в Україні (на прикладі Ірпінського регіону) - Реферат

Деякі проблеми зайнятості перехідного періоду в Україні (на прикладі Ірпінського регіону) - Реферат


Реферат на тему:
Деякі проблеми зайнятості перехідного періоду в Україні (на прикладі Ірпінського регіону)
Важливою сферою вивчення економічних проблем на макрорівні є сфера зайнятості, яка має свої особливості в соціально-економічних умовах життя людини, пов'язаних із задоволенням її потреб у сфері праці. Водночас трудова зайнятість населення країни забезпечує виробництво ВНП, а отже, економічну основу життя суспільства. Разом з тим, зайнятість має і соціальний характер: вона задовольняє потреби людей не лише в заробітках, а й у реалізації через суспільно корисну діяльність.
Таким чином, зайнятість - це надзвичайно важливе явище соціально-економічного життя суспільства, її сутність далеко не вичерпується проблемами безробіття, а також включає такі аспекти, як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працездатного населення; задоволення потреб народного господарства у робочій силі з урахуванням її кількості та якості; задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіті та підтриманні кваліфікації; соціальну підтримку у разі втрати роботи тощо [1. - С. 45].
Важливу роль у формуванні структури і зайнятості суспільства відіграє ринок робочої сили. Він є невід'ємною складовою частиною системи ринкового господарства. В умовах ринкової економіки робоча сила виступає як товар і в цьому схожа з іншими товарами, тому піддається економічній оцінці й оптимізації [5. - C. 28].
Проблему розбалансованості ринку робочої сили досліджували багато таких видатних економістів ХІХ і початку ХХ ст., як: А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Мілль, А. Маршал, А. Пігу та інші. Класики економічної теорії вважали, що ринкова система спроможна забезпечити повне використання ресурсів в економіці, бо вона має властивість автоматично саморегулюватися, тобто, на їх думку, повна зайнятість є нормою ринкової економіки. Логіка класичної теорії зайнятості приводить до висновку, що держава повинна проводити політику невтручання в процеси функціонування ринку робочої сили.
Положення класичної теорії зайнятості з часом все більше стали суперечити фактам реального життя. Безробіття почало набувати все більших розмірів і стало великою проблемою капіталістичної економічної системи, що призвело до критики основоположних принципів класичної теорії зайнятості [7. - C. 218].
Згодом у 1936 році англійський економіст Д.М. Кейнс дав нове пояснення рівня зайнятості у капіталістичній економіці. На його думку, повна зайнятість - це швидше випадковість, а не закономірність, тобто при капіталізмі не існує такого внутрішнього механізму, який би гарантував повну зайнятість населення.
Незважаючи на наявність фундаментальних розробок теорії зайнятості і використання урядами різних держав рекомендацій, що випливають з цих теорій, уникнути безробіття не вдалося ще жодній розвиненій країні Заходу [6. - C. 65].
Проблему зайнятості та безробіття в Україні на даному етапі її розвитку досліджують багато економістів, серед них: К. Кривенко, С. Вовкамич, Х. Копистянська та інші.
Зайнятість населення України забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвиток підприємства.
Політика зайнятості має декілька рівнів: загальнодержавний (макрорівень), регіональний і локальний (мікрорівень). Найближчою тактичною ціллю політики зайнятості повинне бути збалансування попиту і пропозиції праці. Це можливо лише при комплексному підході, що включає, з одного боку, стимулювання підвищення попиту на працю, а з іншого - сприяння зменшенню пропозиції праці, подолання характерної нині для України надзайнятості. Тобто така збалансованість ринку може відбутися завдяки підтримці з боку держави у розвитку приватного підприємництва, малого бізнесу, сфери послуг, фермерства, які будуть надавати нові робочі місця [9. - C. 322].
Важливою проблемою формування нового якісного стану зайнятості є трудова мотивація. Необхідно врахувати, що ринкові відносини створюють лише передумови, але не гарантують нового ставлення до праці й досягнення її високих результатів. Світовий досвід підтверджує, що не всяка ринкова економіка забезпечує високий рівень соціальної і економічної ефективності. В Україні, в умовах ринкової трансформації, на перше місце за силою впливу на трудову мотивацію виходить соціальне самопочуття громадян, під яким розуміється не реальне покращання життя, а впевненість у правильності обраних шляхів реформування суспільства і соціальному захисті з боку держави. Соціальний захист часто зводиться лише до підтримки знедолених людей, але справжній його зміст полягає у забезпеченні випереджувальних заходів щодо недопущення безробіття та втрати здоров'я населенням [3.- С.5].
Проблема зайнятості, безробіття і доходів є визначальною в галузі соціально-трудових відносин. Хоча коріння багатьох із цих проблем зароджувалися ще в радянські часи, однак в усій своїй згубній силі вони розкрилися в процесі переходу України до ринкової системи і демократичного суспільства [8. - C. 11].
Після проголошення незалежності України згодом почалося роздержавлення і приватизація державних підприємств і організацій, яке, у свою чергу, призвело до появи нового власника із власними підходами до працевлаштування населення. Під впливом цих економічних і соціальних факторів Ірпінський регіон, який 10-15 років тому був індустріальним і санаторно-курортним регіоном, де працювало більше 40 тис. громадян у різних сферах, почав реєструвати масове безробіття. Сучасний ринок праці Ірпінського регіону формується під впливом реформування економіки.
В Ірпінському регіоні періодично збираються основні показники ринку праці, відображені в таблиці 1.
Таблиця 1
Основні показники ринку праці в Ірпінському регіоні
Найменування показника 2000 рік, звітні дані 2001 рік, звітні дані 2002 рік,
очікувані
дані 2003 рік, прогнозні дані
1. Середньорічна чисельність наявного населення, тис. осіб 93,4 92,5 101,8 101,9
2. Зайняте населення у віці 15- 70 років (у середньому за рік) - усього, тис. осіб 45,25 45,23 45,29 45,30
у тому числі працездатного віку 23,1 23,2 23,3 23,6
3. Рівень зайнятості, у % до населення відповідної вікової групи: у віці 15-70 років 55,5 55,4 55,5 55,6
Працездатного віку 65,1 65,0 65,2 65,4
* Джерело: Програма зайнятості населення Ірпінського регіону на 2003 рік. - С. 21
Аналіз економічного розвитку Ірпінського регіону протягом 1999-2002 років показав, що за згаданий період впроваджувалося структурне реформування економіки регіону, що сприяло подоланню спаду виробництва. Це викликало певні позитивні зрушення.
Важливими аспектами діяльності підприємств Ірпінського регіону, направлених на стабілізацію їх фінансового-економічного становища, є:
- залучення інвестицій (ВАТ "Гостомельський склозавод", ВАТ "Бучанський приладобудівнийзавод", ТОВ "Бучанський завод склотари", ЗАТ "Гірничовидобудівний та каменеобробний комбінат Біличі");
- нарощування експортного потенціалу (ЗАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", ЗАТ "ГВКК "Біличі", ВАт "Гостомельський склозавод", НВП фірма "КАТЕХ - ЕЛЕКТРО", ТОВ "Бучанський завод склотари" тощо);
- участь у виставках (ЗАТ "ГВКК "Біличі", ЗАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", ВАТ "Гостомельський склозавод", Бучанський прилабудівний завод "Веда", ВАТ "Білицька меблева фабрика", ВАТ "Ірпіньмаш", ТОВ "Агрофарм" тощо) [2. - С. 21].
Проте, незважаючи на позитивні тенденції, економічна ситуація у регіоні залишається несталою.
Позитивні зрушення в економіці ринку, що відбуваються протягом останніх років, знаходять підтвердження на зареєстрованому ринку праці. Так, якщо у 2000-2001 рр. кількість незайнятих громадян, які не перебували на обліку в центрі зайнятості на початок року, зменшилася з
Loading...

 
 

Цікаве