WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Державне регулювання інформаційним суспільством в Україні - Реферат

Державне регулювання інформаційним суспільством в Україні - Реферат


По-перше, це встановлення стратегічних орієнтирів розвитку економіки країни та відповідно ролі інформаційної системи у цьому процесі на основі розуміння загальної логіки та тенденцій суспільного прогресу.
По-друге, це створення умов для функціонування ефективної і прозорої інформаційної системи, яка б забезпечувала доступність до всієї необхідної інформації. Проблеми можуть бути пов'язані не тільки з технічним забезпеченням організації доступної, достовірної, всеохоплюючої інформації, скільки із доланням ринкових невдач, інформаційної асиметрії і, водночас, визначенням тих сфер, де інформація повинна бути закрита, захищена.
По-третє, актуальність проблеми ефективного входження України в глобальне середовище і пошуку власних конкурентних переваг у цьому середовищі зумовлюють надзвичайне значення впливу держави на формування середовища господарювання суб'єктів інформаційного бізнесу. Особливого значення набуває проведення інформаційної політики держави, спрямованої на об'єктивне висвітлення можливостей різних підприємств та неупереджену оцінку їх інвестиційної привабливості. Часто така оцінка визначається експертами, зацікавленими в продажу пакетів акцій власним компаніям чи стороннім інвесторам, і є, таким чином, заниженою. Метою таких оцінок нерідко є проведення спекулятивних операцій, а не реальне залучення інвестицій.
У даний момент за кордоном йде хвиля злиття найбільших інформаційних компаній світу у великі об'єднання, що будуть контролювати ринок створення і поширення масової інформації в цьому столітті. Ці перетворення є відповіддю провідних інформаційних компаній на можливості, створювані новими технологіями і змінами в системі регулювання інформаційної індустрії. Оскільки цей процес надзвичайно динамічний, у нашої країни є всього декілька років для того, щоб зайняти гідне місце в системі міжнародних інформаційних відносин.
Необхідно зазначити, що збереження конкуренції, боротьба з монополізмом окремих виробників чи фірм, що надають послуги, також є наріжним каменем державного регулювання. У сфері телекомунікацій об'єднання різних компаній на національному і міждержавному рівнях відбуваються обов'язково з дозволу відповідних органів, що визначають, чи не приведе об'єднання двох чи більше компаній до виникнення монополії, що усуне конкуренцію і, як наслідок, з часом знизить якість і розмаїтість послуг, наданих діловому світу і населенню, приведе до росту цін [8].
Аналіз стану формування та використання інформаційних ресурсів в Україні доводить, що державна інформаційна політика залишається безадресною, тому реалізується безсистемно та непослідовно, що негативно позначається на процесах інноваційного вдосконалення державного управління. Це певною мірою зумовлюється відсутністю на державному рівні єдиної системи поглядів на реалізацію інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки країни.
Проблеми у цій сфері розв'язуються без належної координації нормотворчої діяльності за цим напрямом. Останнім часом у Верховній Раді України розглядалося понад 27 законопроектів, віднесених до регулювання діяльності у галузі інформаційних ресурсів, 4 законопроекти - у галузі інформаційно-комунікаційних технологій, 6 - інформаційної безпеки.
Українське інформаційне законодавство тільки-но розвивається, ще є багато невирішених питань, вірогідність помилок, але спроби держави в цьому напрямі в останні роки не можуть залишатися невідміченими. Безперечно, така кількість законопроектів, з одного боку, засвідчує увагу держави до інформаційної галузі, а з іншого - необхідність комплексного підходу до вирішення проблем державного регулювання в національній інформаційній сфері.
Щодо стратегії входження України до інформаційного суспільства, то її, на жаль, немає, соціальна складова нормотворчого процесу в цьому напрямі майже відсутня, відповідні документи на загальнодержавному рівні ще не приймаються.
Для розробки цих документів необхідний міждисциплінарний і міжвідомчий підхід.
На жаль, слід констатувати, що недостатній розвиток національних інформаційних ресурсів унеможливлює їх становлення як визначального чинника соціального та економічного розвитку України. А нерозвиненість інформаційної складової державного управління залишає на малоефективному рівні комунікаційні зв'язки між державною владою і суспільством.
Отже, комплексний розгляд процесів, що відбуваються в інформаційній сфері суспільства, сучасних методів їхнього державного регулювання дуже актуальні для України, тому що в цій галузі наша держава ще не повністю визначилася. Наявні спроби написання концепцій розвитку інформаційного простору лише частково вирішують проблему, тому що сам простір формується вже не стільки державою, скільки ринком і новими комерційними структурами. Історія українського комп'ютерного ринку служить цьому підтвердженням. Саме тому ми повинні використовувати досвід розвинених країн, що вже досягли значних успіхів у діяльності щодо переходу до інформаційного суспільства (Північна Америка, ЄС).
Таким чином, екстраполюючи західну модель на наше суспільство, потрібно надати їй національного характеру, прорахувати, зважаючи на менталітет українського народу, сучасне становище народного господарства щодо цінностей інформації та ін., можливі помилки та позбавитися від негативу.
Література:
1. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования: Пер. с англ. В. Иноземцева. - М.: Academia, 1999. - 956 с.
2. Блюменау Д.И. Информация и информационный сервис. - М.: Наука, 1989. - 190 с.
3. Брыжко В.М., Орехов А.А., Гальченко О.Н. и др. Е-будущее информационное право/ Под ред. Р.А. Калюжного, М.Я. Швеца. - К.: Интеграл, 2002. - 264 с.
4. Винер Н. Кибернетика. - М.: Советское радио, 1968. - 328 с.
5. Гавловський В.Д., Гуцалюк М.В., Калюжний Р.А. та ін. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації:організаційно-правові питання теорії й практики. - Запоріжжя: Просвіта, 2002. - С. 38.
6. Глушков В.М. Основы безбумажной информатики. - Изд. 2-е, испр. - М.: Наука, 1987. - 552 с.
7. Дейнеко Т.О. Інформаційний бізнес як інноваційний засіб розвитку економіки України: Автореф. дис. канд. екон. наук / Ін-т регіон. досліджень НАН України. - Львів, 1999. - 20 с.
8. Информационное общество и государство. - http://www.tunis.tver.su/begin/ /newuser/state.html
9. Калитич Г.И., Каныгин Ю.М. Информатика в условиях рынка. - К.: УкрНИИНТИ, 1991. - 42 с.
10. Леліков Г., Нижник Н. Нові технології у професійній діяльності кадрів державної служби // Вісн. держ. служби. - 1999. - № 2. - С. 76.
11. Предик Г.А. Інформаційні підприємства: види і умови діяльності. - Тернопіль: ТАНГ; Екон. думка, 1998. - 26 с.
12. Пелепей Н. Формування інформаційного простору і державна інформаційна політика// Науковий вісник НАДПСУ. - 2005. - № 1(28). - С. 16-26.
13. Проценко Т., Шамрай В. Основні напрямки інформатизації державного управління в процесі становлення громадянського суспільства // Вісник УАДУ. - № 1. - 2002. - С. 339-344.
14. Сорос Дж. Криза глобального капіталізму. - К.: Основи, 1999. - 259 с.
15. Урсул А.Д. Информация. Методологические аспекты. - М.: Наука, 1971. - 296 с.
16. Чубукова О. Формування національного інформаційного ринку // Економіка України. - 2001. - № 1. - С. 89-90.
17. Шеннон К.Э. Работы по теории информации и кибернетике: Пер. с англ. с предисл. А.Н. Колмогорова. - М.: Иностр. лит., 1963. - 829 с.
Loading...

 
 

Цікаве