WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Глобалізація як фактор ризику у формуванні структури економіки України - Реферат

Глобалізація як фактор ризику у формуванні структури економіки України - Реферат


Україна вже пройшла той період, коли споживчий попит населення використовувався нерезидентами для вирішення власних проблем соціально-економічного характеру. Сьогодні такі галузі, які задовольняють кінцевий споживчий попит, як харчова, хіміко-фармацевтична, легка, досить швидко розвиваються в результаті внутрішнього споживання. Однак для сучасної економіки України важливо, що в процесі наздоганяючого розвитку підвищення ступеня самозабезпеченості одними промисловими товарами супроводжується посиленням залежності від імпорту багатьох інших. Так, розвиток виробництва, яке заміщує імпорт споживчих виробів, розширює потреби в імпорті необхідних для них засобів виробництва. Вітчизняне машинобудування не завжди задовольняє потреби у засобах виробництва через низьку якість і високу ціну. Тому для отримання коштів на придбання імпорту необхідні валютні надходження, тобто відповідний ріст експорту. Частково імпорт може оплачуватись іноземними позиками і покриватися прямими іноземними інвестиціями, однак їх погашення і обслуговування боргу знову-таки вимагає розвитку експортного сектора економіки.
В Україні експортну виручку, як було показано вище, формують в основному металургійний і продовольчий комплекси. Однак у далекоглядній перспективі досягти високого росту за їх рахунок неможливо через відносно низьку еластичність попиту на їх продукцію.
Світова історія свідчить про те, що постійне відставання розвитку експортного сектора за обсягами і структурою продукції у країнах, що розвиваються, від потреб в імпорті особливо яскраво проявляється під час такої структурної кризи, як енергетична. У зв'язку з подорожчанням нафти, що є особливістю такого виду структурної кризи, в країнах, не забезпечених цим видом палива, стрімко скорочується імпорт інших товарів, необхідних для забезпечення економічного росту, зростає недовантаженість потужностей, формуються товарні і бюджетні дефіцити, наслідком чого є інфляційні процеси і економічний спад. У кінцевому результаті всі перешкоди в процесі соціально-економічної трансформації країн, що розвиваються, викликаної СІР, обумовлені обмеженнями в інтеграційних процесах, що створює традиційний експорт, яким є сучасний експорт України, що призведе до стагнації розвитку та відсутності потенцій росту.
На світових ринках завжди у кращому становищі були ті країни наздоганяючого розвитку, які змогли зосередити зусилля на диверсифікації експорту, його "облагородженні" шляхом розширення промислового сектора і третинної сфери, а також виробництва товарів і послуг із великою часткою доданої вартості, тобто високооплачуваних і прибуткових.
У сучасній науці промисловий розвиток, який спрямовано на завоювання вивільнених і створення нових ніш світового ринку, на відміну від імпортозаміщуючого, називають експортоорієнтованим або зовнішньоекономічним розвитком. Існують думки про те, що такий термін не відбиває реалій даного типу розвитку, так як експортна орієнтація можлива лише у поєднанні з імпортозаміщенням, яке забезпечує прискорення становлення нових виробництв на національних ринках. Однак, враховуючи те, що рушійною силою даного процесу виступає міжнародний поділ праці, така назва все ж таки відбиває глибинну суть даного явища.
У зв'язку з цим єдність правил за різних рівнів розвитку країн, які їх дотримуються, в тому числі України, може викликати ще більшу диференціацію в їх потенціалах, яка вже і без того досягла характеру небезпеки. Прикладом цього є умови прийому у СОТ, які полягають у посиленні лібералізації, тобто розширенні доступу до внутрішніх ресурсів України, результатом якого може бути негативний вплив на структуру економіки України в результаті її корегування та істотної перебудови системи її державного регулювання. Тому до потенційно можливих заходів із запобігання або мінімізації ризиків, які утворюють приєднання України до СОТ, сьогодні пропонують віднести нарощування потенціалу переваг багатосторонньої міжнародної торговельної системи. Так, приєднання більшості країн, що розвиваються, до СОТ було вимушеним, так як у протилежному випадку вони були приречені на дискримінацію в усіх міждержавних стосунках. Щодо цього висловлюються думки про те, що забезпечення економічного росту країн наздоганяючого розвитку вимагає гармонізації інтересів всього світового співтовариства і збалансування їх економічних структур. Таке збалансування полягає насамперед у розвитку потенціалів країн, які із запізненням приєднались до СІР, більшому піднесенні їх експортних та інших внутрішніх ресурсів, що можливо за умови функціональної відкритості при захисних торговельно-політичних режимах.
Висновки, які можна зробити з даної статті, полягають у тому, що, по-перше, модель наздоганяючого розвитку не є бажаною для України з її високим індустріальним потенціалом. По-друге, існують дієві заходи, які, з одного боку, дозволять Україні приєднатись до СІР, а з іншого - допоможуть запобігти периферійного, наздоганяючого розвитку на основі морально застарілої структури економіки. За умов сучасного динамізму у розвитку технологій необхідно дотримуватися не наздоганяючої стратегії, а стратегії на випередження у промисловому і соціальному розвитку, яка дозволить прискореними темпами пройти необхідні стадії розвитку і застосування тієї чи іншої технології. Максимального ефекту можна досягти, якщо такий перехід здійснити відразу на принципово новий рівень, для чого необхідно розблокувати шлях до інформаційної технології. Національні системи, на думку С. Кузьміна, повинні мати захисні механізми, які включають механізми двох груп. Перша група повинна захищати систему від внутрішніх потрясінь, а друга - протидіяти негативним впливам з боку світових ринків. Це стосується і процесів формування структури економіки України і кожного регіону, особливо в умовах, коли розвинені країни переходять на inno-hi-tech розвиток.
Перспективи досліджень у цьому напрямі лежать у площині пошуку заходів з протидії зовнішнім негативним впливам, а також відновлення на новій основі промислового комплексу та індустріалізації усіх сфер економіки.
Література:
1. Солоницкий А.С. Мировое интегрирующее развитие и модернизация незападных обществ // Россия-Юг: возможности и тупики взаимодействия. - М.: Мысль, 1995. - 386 с.
2. Сіденко В.Р., Ліу Конг Тхань. Перспективи включення України в глобальні економічні процеси та розвиток відносин із СОТ / За ред. академіка НАН України В.М. Гейця // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. - К.: Фенікс, 2003. - С. 859-867.
3. Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ. - К.: Знання України, 2002. - 396 с.
4. Некипелов А. Обзор: Глобализация как вызовнациональным экономикам. Понятие глобализация // Свободная мысль. - 1999. - № 1. - С. 117-125.
5. Шерер Ф., Росс Д. Структура отраслевых рынков: Пер. с англ. - М.: Инфра-М, 1997. - 200 с.
6. Шніцер М. Порівняння економічних систем. - К.: Основи, 1997. - 517 с.
7. Мировая экономика. Экономика зарубежных стран: Учебник / Под ред. д-ра экон. наук В.П. Колесова. - М.: Флинта, 2000. - 320 с.
Loading...

 
 

Цікаве