WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Глобалізація як фактор ризику у формуванні структури економіки України - Реферат

Глобалізація як фактор ризику у формуванні структури економіки України - Реферат

загрози можливе в результаті реалізації становлення нового інформаційно-технологічного способу виробництва. Шляхом до нього виступає інноваційна модель розвитку, початок якого лежить у зміщенні акцентів у економічній структурі, зростанні постіндустріального інформаційного сегмента економіки.
З питань про періодизацію світового інтегруючого розвитку сьогодні не існує єдиної думки. Найбільш придатними для розгляду глобалізації з позицій формування структури економіки є погляди М. Шимаі і М. Чешкова. Так, М.Шимаі головними етапами цього процесу вважає інтернаціоналізацію, транснаціоналізацію і універсалізацію. Під універ-салізацією розуміється подібність національних інститутів і механізмів економічного регулювання. Посилення такої подібності передбачає зближення їх основних параметрів, що в цілому рівнозначно глобалізації, яка, за термінологією самого М. Шимаі, ототожнюється з усім світовим інтегруючим розвитком [4, С. 119]. Необхідно зазначити, що таке трактування етапів світового інтегруючого розвитку фіксує лише послідовність формування етапів і форм СІР, але не має ніякого відношення до їх завершення, тобто експансія техногенної цивілізації відбувається сьогодні за усіма трьома напрямами і в усіх трьох формах. Провідну роль у цій єдності відіграє глобалізація. На попередньому етапі СІР таку роль відігравала транснаціоналізація, а на початковому - інтернаціоналізація.
Такі етапи, як інтернаціоналізація і транснаціоналізація, співпали у часі із індустріалізацією структури економічних систем. Підвищення рівня промислової зрілості привело до посилення світового інтегруючого розвитку, а особливий вплив на СІР здійснили: післявоєнний інтенсивний розвиток сектора виробництва споживчих товарів тривалого користування та поглиблення суспільного поділу праці, обумовленого ростом цього виробництва, яке стало потужним імпульсом для розвитку міжнародних промислових комплексів. Працеємні операції почали переміщуватись у регіони з дешевою робочою силою, що зумовило зростання експортних ресурсів і інтеграційних потенцій країн, що розвиваються.
В історичному аспекті процес глобалізації значною мірою був зумовлений інформаційною революцією, він у часі співпав з переходом індустріально розвинених країн на постіндустріальний щабель розвитку. Важливо зазначити, що постіндустріальний розвиток базується на продуктивних силах, які було створено на індустріальній стадії розвитку, однак матеріально-речова складова відіграє у ньому не провідну роль. Інтелектуальна складова, яка поєднує нагромаджені знання, здатність створювати нові знання, уміння, а також загальну культуру праці, науково-технічні розробки, фундаментальні наукові ідеї та гіпотези стають найважливішими компонентами продуктивних сил постінформаційної економіки, а сегменти економіки, які найбільше концентрують цю складову, є найважливішими сегментами економіки.
Пошуку причин включення периферійних країн, до яких, на жаль, відноситься і Україна, до СІР і встановленню наслідків такого підключення присвячено багато праць вітчизняних і зарубіжних вчених. Нашим завданням було відібрати такі з них, які висвітлюють структуру економіки країн наздоганяючого розвитку і встановлюють можливі загрози для них з боку СІР і глобалізації. Аналіз таких процесів у міжнародному поділі праці в історичному аспекті дають відповіді на ці питання.
На сьогодні встановлено, що рушійною силою СІР на початку промислової революції був товарообмін продукцією базових (для того періоду) галузей економіки, підприємства яких розташовувалися в різних регіонах і країнах (включаючи територіальні утворення колоніального і напівколоніального типу, а також залежні країни). Експортний потенціал розвинених країн складали промислові вироби кінцевого попиту, спочатку споживчого, а згодом і виробничого, в той час як експортний потенціал країн, що розвиваються, становили продукти землеробства і добувної промисловості, в організації виробництва яких левову частку становив капітал метрополій, саме на їх потреби і було зорієнтовано таке виробництво [5]. Зв'язок процесу відтворення розвинених країн і тих, що розвиваються, здійснювався шляхом модернізації споживання у країнах наздоганяючого розвитку через імпорт товарів, які виробляли у розвинених країнах. Регулярна торгівля з розвиненими країнами вплинула на сферу виробництва периферійних країн, особливо експортного характеру, розвиток яких випереджав інші сектори їх економік. У той же час вільний від обмежень імпорт руйнував багато традиційних видів виробництва і одночасно стриму-вав, а іноді зовсім унеможливлював становлення нових, які могли б з ним конкурувати [6].
Такі процеси обумовили модифікацію відтворювальної структури країн наздоганяючого розвитку, що приводило до довготривалих наслідків, а саме: імпорт нових і найновіших товарів з розвинених країн змінював структуру внутрішнього попиту, підвищував життєві стандарти, і ставив відповідні вимоги до структури виробництва, в результаті чого потреба населення у дешевших і вищої якості імпортних товарах переросла в реаль-ний платоспроможний попит, який поставив завдання до структурних зрушень у країнах наздоганяючого типу, чому сприяли і готовність приватних підприємців до інвестицій в імпортозаміщуючу промисловість. З цього часу країни наздоганяючого розвитку починають проводити політику імпортозаміщення, формують захисні бар'єри у формі високих мит, а також обмежень у масштабах імпорту відповідних виробів. Результатом такої політики став прилив місцевих і іноземних інвестицій в імпортозаміщуючі види діяльності, а також відносне звуження експортного сектора, в результаті переливу капіталу у галузі внутрішнього попиту [7].
Тобто на своєму початковому етапі СІР створив передумови соціально-економічної модернізації структури економік країн наздоганяючого типу, які полягали у наступному: інтернаціоналізації традиційних виробництв країн, що розвиваються; сприянні утворенню нових видів виробництв, які були зорієнтовані на ринки розвинених країн; інтернаціоналізації системи місцевих потреб, підготовці ґрунту для індустріального росту. В Україні, ще у 1997 році, у доповіді Президента України "Стратегія стабілізації та економічного зростання" було визнано необхідність проведення політики імпортозаміщення та реалізації конкурентних переваг нашої держави на світових ринках та заходів з такої реалізації, що вплинуло на подальший розвиток економічної ситуації в регіонах України.
Індустріальний ріст базується у ринковій економіці не на організації виробництва засобів виробництва, що було теоретичною і практичною догмою у період соціалістичної розбудови в нашій країні, а на рості споживання, яке виступає основою і кінцевою метою будь-якої економічної діяльності. Безумовно, в ринковій економіці споживання впливає на виробництво і структуру економіки, але опосередковано, через платоспроможний попит, якийкомпенсує витрати на засоби виробництва, використані на виготовлення продукції, і забезпечує прибуток. Тобто попит на кінцеву продукцію обумовлює попит на той елемент структури економіки, який виробляє засоби виробництва, у іншому випадку процес відтворення втрачає сенс.
Loading...

 
 

Цікаве