WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Автоматизація розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні як елемент ефективної системи управління затратами - Реферат

Автоматизація розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні як елемент ефективної системи управління затратами - Реферат

(відносяться у дебет рахунка 23 "Виробництво"). Що стосується постійних витрат, то їх величина не залежить від обсягу виробництва. "Погоджуючись" оплачувати, наприклад, орендну плату, керівництво фірми розраховує на визначений рівень виробництва. За даними минулих років можна судити про те, який рівень виробництва є для підприємства "нормальним". Якщо обсяг діяльності зменшується, сума постійних витрат не змінюється, а отже, їх величина на одиницю продукції буде завищена порівняно з нормальною потужністю. При цьому частина таких витрат буде понаднормативною, тож вона не повинна відноситися на собівартість продукції. Саме тому постійні загальногосподарські витрати розподіляються з використанням бази розподілу при нормальній виробничій потужності.
Розподіл постійних загальновиробничих витрат за нормальною потужністю необхідний для того, щоб сума таких затрат, яка перевищує норматив, не включалася до собівартості запасів. У зв'язку з цим нерозподілена сума таких витрат виникне, якщо рівень виробництва в звітному періоді менший, ніж при нормальній потужності. У цьому випадку загальна сума постійних витрат не зміниться, а обсяг виробленої продукції зменшиться, тому питома вага постійних загальновиробничих витрат на одиницю продукції буде вища від звичайної, що призведе до завищення вартості запасів (до включення до собівартості понаднормових витрат). То-бто постійні загальновиробничі витрати включаються до виробничої собівартості повністю тільки у тому випадку, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність. У цьому випадку вся сума, зібрана на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати", буде списана у дебет рахунка 23 "Виробництво".
Таким чином, особливістю при визначенні собівартості готової продукції згідно з П(С)БО 16 є застосування поняття "нормальна виробнича потужність".
Нормальна виробнича потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності (очікуваний рівень виробництва), якого можна досягти за звичайних умов роботи підприємства протягом декількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування вироб-ництва.
У визначенні сказано, що нормальна потужність - це обсяг діяльності. У зв'язку з цим багато хто вважає, що нормальна потужність повинна виражатися в кількості виробленої продукції. Причому додаток до П(С)БО 16 до внесення в нього змін містив приклад розподілу за-гальногосподарських витрат, у якому базою розподілу були одиниці виробленої продукції, але це один з варіантів такого розподілу. Обсяг виробництва в кількісному вимірі, як правило, є базою розподілу в тому випадку, коли підприємство виробляє один вид готової продукції, що буває досить рідко.
Тому розрахунок нормальної виробничої потужності залежить від прийнятої на підприємстві бази розподілу. Наприклад, якщо базою є зарплата робітників виробництва, то визначається її середній рівень протягом кількох років. Нормальною виробничою потужністю при цьому буде обсяг діяльності, при якому фонд оплати праці складає розраховану середню величину.
Якщо базою розподілу на підприємстві є сума прямих витрат, то для того, щоб визначити нормальну виробничу потужність, потрібно визначити середню суму прямих витрат за показниками минулих років. При цьому нормальною потужністю підприємств з метою розподілу постійних загальновиробничих витрат вважатиметься обсяг діяльності, при якому сума прямих витрат на виробництво продукції складатиме розрахункову величину.
Таким чином, при визначенні нормальної потужності за показником минулих років може бути підрахована середня сума прямих витрат на виробництво продукції, годин праці, заробітної плати, обсягів діяльності тощо залежно від того, яка база прийнята до розподілу. Якщо підприємство тільки починає свою діяльність, очевидно, доцільно для розрахунку взяти планові суми.
Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством самостійно і відображається в його обліковій політиці.
Далі, використовуючи базу розподілу, можна визначити норматив постійних загальновиробничих витрат на одиницю прямих витрат.
Отже, змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат (на одиницю готової продукції) з використанням обраної підприємством бази розподілу (години роботи, зарплата, обсяги діяльності, прямі витрати тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду, а постійні - виходячи з нормальної виробничої потужності.
Сума постійних загальновиробничих витрат, що не перевищує їх величину при нормальній потужності виробництва, є розподіленою і включається до виробничої собівартості продукції. Сума, що перевищує "нормальну", вважається нерозподіленою частиною загальновиробничих витрат. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати збільшують собівартість реалізованої продукції в тому періоді, у якому вони виникли (тобто списуються на витрати в період їх виникнення). Така система, на нашу думку, є досить складною, а тому щодо доцільності її застосування можна розвивати наукову дискусію.
Ще однією проблемою, яка випливає з твердження про зміну порядку списання окремих видів витрат, є рекомендований бухгалтерськими стандартами порядок віднесення адміністративних, збутових та деяких інших непрямих витрат на фінансові результати. При створенні автоматизованої системи управління витратами і їх бюджетування доцільно врахувати, що для керівництва важливо мати інформацію про повну фактичну собівартість виробленої продукції, а тому на ряді підприємств бухгалтери продовжують складати калькуляції старими традиційними методами. Аргументом для обґрунтування такої ситуації використовується теза про встановлення ціни не згідно з ринковим законом попиту і пропозиції, а виходячи з фактичної собівартості виробленої продукції і бажаної величини прибутку. Практика свідчить, що таких підприємств є чимало. Передбачення в програмному забезпеченні можливостей калькулювання повної фактичної собівартості сприяло б оперативності розрахунків і щодо бюджетування, проте проблематичним у даному випадку є узгодження бухгалтерського і уп-равлінського обліку, яке пояснюється наявністю вказаної вище проблеми.
Кожне із зазначених положень має велике значення для досконалої побудови як бухгалтерського, так і управлінського обліку, що необхідно відобразити в наказі про облікову політику підприємства.
Авторська позиція щодо автоматизації розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні, що базуються на фактичних даних бухгалтерського обліку, за умови впровадження сприятиме оперативності отримання необхідної інформації,ефективному контролю за рівнем витрат у процесі виробництва, а не після його закінчення, а також виконуватиме стимулюючу роль, адже дозволить забезпечити необхідною інформацією про витрати і результати діяльності конкретних зацікавлених працівників.
Література:
1. Котляров С.А. Управление затратами. - СПб.: Питер, 2001. - 160 с.
2. Каверина О.Д. Управленческий учет: системы, методы, процедуры. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 352 с.
3. Грещак М.Г., Коцюба О.С. Управління витратами: Навч-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 131 с.
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".
Loading...

 
 

Цікаве