WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Автоматизація розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні як елемент ефективної системи управління затратами - Реферат

Автоматизація розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні як елемент ефективної системи управління затратами - Реферат

на місця виникнення витрат, а також затрати, які не можуть бути прямо віднесені на місця їх виникнення, а розподіляються між ними (наприклад, затрати на електроенергію в приміщенні, де є лише один лічильник і в якому розташовано декілька місць виникнення витрат). Під вторинними затратами розуміють затрати місць виникнення витрат загального призначення і витрати допоміжних місць виникнення витрат, що розподіляються між місцями виникнення витрат виробничого призначення. Остання ланка блок-схеми, на нашу думку, є однією з найскладніших, оскільки розрахунок повних затрат допоміжних виробництв вимагає розмежування вартості послуг не лише між різними виробничими структурними підрозділами, а й між самими допоміжними виробництвами. Для того щоб визначити затрати допоміжних виробництв з урахуванням взаємних послуг, С.А. Котляров пропонує скласти і розв'язати таку систему рівнянь [1, с. 55]:
СІ = Сю + КІС2 + ЮСз,
С2 = С2с + КзСІ + К4СЗ,
Сз = Сзс + К5СІ + КбС2,
де СІ, С2, Сз - затрати допоміжних цехів з урахуванням взаємних послуг;
СІс, С2сСзс - власні затрати допоміжних цехів;
КІ, Кг Кз, К4, Кз, Кб - частка взаємних послуг допоміжних цехів.
Вітчизняні науковці М.Г. Грещак та О.С.Коцюба вказують на те, що розподіл витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між відповідними виробничими підрозділами здійснюється, виходячи з обсягів наданих ними послуг за допомогою трьох основних методів: прямого розподілу, взаємних послуг (інша назва - метод повторного розподілу), системи рівнянь [3, с. 51].
Оскільки система автоматизованої обробки інформації характеризується високою оперативністю, ми вважаємо, що в програмному забезпеченні можна передбачити альтернативність методів розрахунків, а тому доцільніше використати всі рекомендовані вітчизняними вченими ме-тоди розподілу витрат допоміжних виробництв.
Необхідно також пам'ятати, що розгалуженість блок-схеми також залежить від рекомендованих методів оцінки запасів, методів нарахування амортизації тощо.
Узагальнення основних теоретичних основ автоматизації розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні дозволяє розробити загальну блок-схему алгоритму рішення задачі складання кошторисів. Вона включає в себе такі основні складові, як розрахунок матеріальних витрат з урахуванням рекомендованих бухгалтерським і податковим законодавством методів оцінки виробничих запасів, розрахунок трудових витрат, амортизації, а також прямих, первинних, вторинних і загальних витрат (рис. 1).
Для деякої деталізації блок-схеми, зображеної на рисунку 1, зазначимо, що розподіл послуг допоміжних виробництв на основне здійснюється після вирахування з них повних затрат величини взаємних послуг для того, щоб виключити внутрішньозаводський оборот. Критеріями розподілу послуг, що надаються допоміжними цехами основним, може виступати їх складність та обсяг. Отримана таким чином величина витрат включається у відповідну статтю основного виробництва, а також інших сфер їх розподілу. Таким чином, формується кошторис за статтями витрат або за місцями їх виникнення.
Організація інтегрованої автоматизованої системи управління витратами (яка поєднує в собі систему бухгалтерського і управлінського обліку) супроводжується виникненням ряду проблем методологічного та методичного характеру.
Так, при формуванні собівартості виробленої продукції виробничі підприємства можуть керуватися методичними рекомендаціями. Проте ряд галузевих рекомендацій з калькулювання собівартості продукції на сьогодні не розроблені, а вже існуючі часто не відповідають особливостям того чи іншого виду виробництва. Така ситуація, з одного боку, може оцінюватися позитивно, адже у підприємств є реальна можливість самостійно вирішувати, формувати собівартість вироблюваної ними продукції, а з іншого - розрізненість методик неприпустима, оскільки одногалузеві показники повинні бути співставні.
Для узагальнення інформації про затрати на виробництво продукції (робіт, послуг), формування фактичної собівартості готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг) Планом рахунків, як зазначалося вище, передбачено рахунок 23 "Виробництво", до якого підприємства на свій розсуд відкривають відповідні субрахунки.
Раніше для обліку затрат допоміжних виробництв призначався окремий рахунок 23 "Допоміжні виробництва".
З прийняттям нового Плану рахунків витрати основного і допоміжних виробництв обліковуються на одному рахунку. У зв'язку з цим доцільно, на нашу думку, на рахунку 23 відкрити відповідні субрахунки: 231 - "Основне виробництво", 232 - "Допоміжне виробництво".
Крім того, для кожного цеху основного і допоміжного виробництв можуть бути відкриті додаткові субрахунки або організовано відповідний аналітичний облік. Наприклад, для обліку витрат механічного цеху виробництва - субрахунок 2321 тощо.
Це зручно у випадку, коли підприємство здійснює розподіл затрат по цехах із наступним розрахунком фактичної собівартості готової продукції за сумою витрат кожного цеху. І це повністю відповідає авторському погляду на можливості інтеграції даних бухгалтерського обліку і формування кошторисів (у тому числі автоматизованим способом).
Рис. 1. Блок-схема алгоритму рішення задачі бюджетування витрат
Крім того, суттєвою проблемою, що має важливе значення при формуванні кошторисів витрат, стало, на нашу думку, впровадження нового порядку списання окремих видів витрат (які до запровадження національних стандартів включалися в собівартість) одразу на фінансові результати.
Наприклад, до складу собівартості готової продукції включаються загальновиробничі витрати. Перелік таких витрат наведено у пункті 15 П(С)БО 16 "Витрати". Загальновиробничі витрати є непрямими і відносяться на собівартість конкретних виробів пропорційно прийнятій на підприємстві базі розподілу.
Для обліку загальновиробничих витрат призначено рахунок 91 "Загальновиробничі витрати". При цьому підприємство може самостійно відкрити субрахунки, наприклад 911 "Загальновиробничі витрати основного виробництва" і 912 "Загальновиробничі витрати допоміжного виробництва", а також субрахунки, що забезпечують іншу аналітику залежно від специфіки виробництва, особливостей формування виробничої собівартості продукції.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. На кожному підприємстві встановлюється свій перелік постійних і змінних витрат, що обумовлює їх окремий облік.
У кінці звітного місяця загальногосподарські витрати повинні бути розподілені з метою визначення їх суми, що припадає на одиницю виробу. Це необхідно для формування виробничої собівартості готової продукції.
Раніше загальновиробничі витрати розподілялися з використанням бази розподілу, прийнятої на підприємстві, і цілком включалися до собівартостівиробленої продукції. Із прийняттям П(С)БО 16 до собівартості продукції включаються не всі загальновиробничі витрати, а лише їх роз-поділена частина.
Згідно з П(С)БО до собівартості продукції не включаються понаднормативні витрати, тому згідно з принципом обачності вартість запасів повинна бути завищена. Оскільки сума змінних витрат залежить від обсягу виробленої продукції, такі витрати повністю включаються до собівар-тості продукції
Loading...

 
 

Цікаве