WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Автоматизація розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні як елемент ефективної системи управління затратами - Реферат

Автоматизація розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні як елемент ефективної системи управління затратами - Реферат


Реферат на тему:
Автоматизація розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні як елемент ефективної системи управління затратами
У забезпеченні ефективного функціонування підприємств в сучасних умовах важливе значення має, на нашу думку, складання кошторисів затрат на виробництво. Проте при переході національної економіки України на ринкові засади система бюджетування витрат була незаслужено забута, внаслідок чого багато суб'єктів господарювання зазнали значних економі-чних втрат.
Вітчизняна система обліку, побудована згідно з бухгалтерськими стандартами, також, на жаль, не забезпечує достатнього рівня інформованості управлінського апарату для того, щоб забезпечити ефективне та оперативне втручання в усі виробничо-господарські процеси з метою уникнення непродуктивних витрат і зниження собівартості.
Принагідно доцільно зазначити, що в нашій країні до собівартості продукції як економічної категорії в різні періоди були і різні підходи. Найбільше уваги приділялося цій категорії в період командно-адміністративної системи, а от в умовах перехідної економіки склалася досить дискусійна думка про те, що собівартість взагалі не може служити показником діяльності підприємств.
Дослідження економічної літератури свідчить, що більше уваги звертається на проблеми бюджетування витрат, собівартість, управління витратами в основному не в бухгалтерському, а в управлінському обліку. Серед авторів дослідженню вказаних проблем значну увагу приділяли такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як А.Ф. Аксьоненко, Є.А. Ананькіна, П.С. Безруких, С.Ф.Голов, М.Г. Грещак, К. Друрі, В.Б. Івашкевич, О.Д. Каверіна, Ф. Котлер, С.А. Котляров, О.С. Коцюба, Р. Манн, Е. Майор, О.Ш. Маргуліс, В.В. Новіков, В.Ф. Палій, А.Д. Шеремет та ін.
Проте сьогодні про завершеність дискусії та досліджень вказаних проблем говорити зарано. Особливої уваги, на нашу думку, заслуговує вивчення можливостей автоматизації розрахунків величини планових витрат при їх бюджетуванні. Як елемент ефективної системи управління затратами, автоматизація виступає в сучасних умовах важливим важелем оптимізації ви-робництва та зниження рівня витрат на виробництво.
Обґрунтування доцільності складання кошторисів затрат на виробництво може базуватися на таких складових, що проявляються у вигляді завдань, які можуть бути вирішені з їх допомогою. По-перше, з допомогою кошторисів можуть узгоджуватися та підпорядковуватися єдиній меті дії структурних підрозділів підприємства.
Цілком справедливою при цьому є думка С.А. Котлярова про те, що не доцільно розглядати кошторис затрат на виробництво як догму, навпаки, грамотно складений кошторис при вмілій роботі з ним дозволяє керівнику правильно реагувати на зміну умов господарювання, зводячи до мінімуму імовірність поспішних рішень, що приймаються експромтом [1, с. 36].
Другий важливий аспект, який досягається завдяки складанню кошторисів, - це попереднє інформування керівників низових ланок про можливі обсяги витрат для того, щоб забезпечити їх дотримання та постійний контроль за ходом виробництва.
Крім того, достатній рівень інформованості не лише керівників низових ланок, а й виробничих робітників відіграє певну стимулюючу роль у процесі досягнення підприємницької мети.
Таким чином, цілком справедливою є думка російських вчених С.А Котлярова та О.Д. Каверіної [1, с. 36; 2, с. 245-246] про те, що завдання, що вирішуються на основі кошторисів, необхідно розглядати у розрізі трьох блоків: планування, контроль і звітність.
Як елемент функції планування, за твердженням О.Д. Каверіної, яке, на нашу думку, є цілком справедливим, бюджетування як елемент планування повинно бути присутнє в будь-якій системі управління.
Вище було вказано на стимулюючу роль кошторисів, проте, незважаючи на її визнання рядом вчених [1, с. 36; 2, с. 246], класифікація завдань бюджетування, рекомендована російськими вченими, не містить функції стимулювання. На нашу думку, такий підхід вимагає подальшого дослідження та обґрунтування доцільності уточнення групування завдань, що вирішуються завдяки застосуванню кошторисів.
Встановлення науково обґрунтованої класифікації важливе для розмежування довідників, файлів та інших складових при розробці напрямів і етапів створення автоматизованих інформаційних систем управління витратами на підприємстві.
Крім того, розглядаючи автоматизацію розрахункових процедур бюджетування як напрям удосконалення ефективності функціонування господарюючих суб'єктів, важливо окреслити можливості їх ув'язки з системою бухгалтерського обліку. Таке поєднання, на нашу думку, має важливе економічне значення, оскільки в основу розробки кошторису можна покласти вихідний рівень витрат, використаних на виробництво того чи іншого виду продукції в звітному періоді.
Загальна схема взаємозв'язку між бухгалтерським обліком і складанням кошторисів витрат повинна включати в себе такі елементи:
- витрати, зібрані за дебетом рахунка 20 "Виробництво" (якщо для досліджуваного виду виробництва характерна наявність незавершеного виробництва, то доцільно використати інформацію з дебету рахунка 26 "Готова продукція"), а саме - матеріальні, трудові затрати, величину амортизаційних відрахувань, інші прямі затрати;
- непрямі затрати (загальновиробничі витрати - дебет рахунка 91 "Загальновиробничі витрати") тощо.
Детальніші відомості про величину витрат за статтями можна отримати з відповідних відомостей. Враховуючи те, що порядок розробки кошторису затрат включає в себе розрахунок прямих затрат (1), розрахунок первинних затрат (2), розрахунок вторинних затрат (3), блок-схема алгоритму розрахунку повинна включати в себе аналогічні складові.
Зазначені складові, в свою чергу, необхідно уточнити відповідними розрахунковими формулами. При цьому під прямими затратами розуміють ті затрати, які можна прямо віднести на конкретний виріб. Затрати сировини, матеріалів та інших виробничих запасів, що складають основу виробленої продукції, як правило, можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість продукції, що виготовляється, на підставі первинних документів, тобто є прямими. Як інформаційні джерела, можна використати накопичувальні відомості розподілу матеріалів, у яких вказується (групується) вартість виробничих запасів, спожитих на одиницю виробу, дані про їх витрачання.
Якщо ж основний матеріал використовується для виробництва декількох видів продукції, то його розподіляють між виробами відповідно до норм виходу окремих продуктів з одиниці сировини, пропорційно нормативній витраті або іншим коефіцієнтам розподілу.
Затрати на матеріали, що складають основу виробленої продукції, є прямими. Таким чином, при відпуску їх у виробництво фіксується загальна кількість витрачених матеріалів. При цьому в кінці місяця у виробництві можуть залишатися матеріали, які не піддавалися обробці. Такі матеріали повертаються на склад, а сума списаних у виробництво матеріалів змен-шується на суму цих невикористаних матеріалів.
Підпервинними затратами розуміють ті, що списуються на місця виникнення витрат, але не на конкретних носіїв. Це може бути орендна плата за приміщення, де розташоване місце виникнення витрат. Тобто це затрати, що прямо списуються
Loading...

 
 

Цікаве