WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Інноваційний чинник забезпечення економічного зростання - Реферат

Інноваційний чинник забезпечення економічного зростання - Реферат

заохочування ризикових проектів. Франція застосовує іншу комбінацію - високі податки для усіх і різні спеціальні стимули інноваційного підприємництва [4].
Дослідження показують, що останнім часом у розвинених країнах відбувся радикальний перехід від традиційної науково-технічної політики до інноваційної науково-технологічної. В Україні ж найчастіше вживаються терміни "науково-технічна діяльність, науково-технічна політика", яка зводиться до вибору пріоритетів у науці й техніці, хоча поняття "інноваційна діяльність", "інноваційна політика" мають більш глибокий зміст і більш значні цілі.
Термін "інноваційна політика" був уперше вжитий у відомій "доповіді Charpie" ("Технологічні нововведення: управління й умови здійснення"), підготовленій Міністерством торгівлі США в 1967 році [3]. Сучасна державна інноваційна політика - це сукупністьнауково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-збутових та інших заходів, пов'язаних із просуванням нової або покращеної продукції на ринок. Вона об'єднує науку, техніку, підприємництво, економіку та управління та стосується всього соціально-економічного середовища, включаючи виробництво, банки, науково-технічні кадри, рівень науково-технічної обізнаності населення країни.
На жаль, в Україні практично відсутня зважена інноваційна політика держави, спрямована на активне стимулювання розвитку промислового виробництва. Як підкреслювалось раніше, розвиток української економіки не зорієнтовано на активізацію інноваційної діяльності. Державна підтримка інноваційної діяльності ще не оформилася в систему ефективних заходів. Але певні дії щодо її становлення були прийняті Верховною Радою України у вигляді відповідних законів. На сьогодні законодавство України у сфері інноваційної діяльності складається із законів України "Про інноваційну діяльність"; "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні"; "Про інвестиційну діяльність" та ін.
Підприємствам, які займаються інноваційною діяльністю, державою було передбачено ряд податкових пільг, серед яких: звільнення від податків на п'ятирічний термін прибутків та валютного виторгу, отриманих у результаті ліцензійної та патентної діяльності; 50 % зменшення податку на прибуток для підприємств, що здійснюють власними силами НДДКР та освоюють прогресивні технології тощо [2]. Згодом більшість пільг втратила свою чинність. Податкова система сьогодні виконує, в основному, фіскальні функції. Стимулювання інноваційного розвитку через податкову політику повільно зводиться до нуля. Така податкова система, на нашу думку, суперечить цілям, які поставив Уряд. Податкова система повинна стимулювати підприємців до вкладання коштів в інновації, а не вилучати ледь не весь дохід у вигляді різних зборів і податків. Таким чином, на нашу думку, створюються реальні передумови для відпливу робочої сили та капіталу із галузей вітчизняного машинобудування до галузей зі швидкою оборотністю капіталу.
Внаслідок цього брак фінансових коштів, а також наступні кроки владних структур спрямовані на призупинення дії найбільш істотних статей перелічених законів, звели нанівець усі позитивні починання. Таким чином, можна стверджувати, що держава не використала всі засоби щодо створення сприятливих умов для розвитку інноваційної діяльності. Стимулювання інновацій поки що не належить до пріоритетів національної економіки. Однак за відсутності чіткої інноваційної стратегії призупинити регрес національ-ної економіки, на нашу думку, не можна. Це визначає особливу актуальність реалізації державної інноваційної політики як стратегічного курсу з метою перетворення України в інноваційне суспільство в найближчі роки. Науково-технологічна безпека є основою інтелектуально-інформаційного суверенітету України.
Проте обираючи інноваційних шлях розвитку, на нашу думку, потрібно враховувати останні світові тенденції щодо інноваційної політики, а саме:
- інвестування з метою підтримання й підвищення технічного рівня виробництва замінили інвестування у відтворення капіталу;
- віддається перевага ризиковому капіталу замість використання кредитів банку;
- конкуренція у сфері високих технологій замінила економічну конкуренцію;
- на зміну ринковому регулюванню інновацій прийшло наукове прогнозування й непряме державне регулювання розвитку технологій [4].
Розробляючи подальші напрями та тенденції інноваційного розвитку України, на нашу думку, потрібно конкретизувати такі питання, як:
- утворення нових суб'єктів інноваційної діяльності;
- механізм структурно-технологічної перебудови виробництва;
- розвиток міжнародного співробітництва;
- інноваційний розвиток регіонів;
- інвестиційне забезпечення;
- екологічна безпека під час запровадження інновацій та ін.
Державна політика в інноваційній сфері повинна забезпечити підтримку у формуванні нових інноваційних структур. Насамперед, на особливу увагу заслуговують, на нашу думку, такі структури, як технологічні парки та бізнес-інкубатори, що повинні створюватися по пріоритетних високотехнологічних напрямах й покликані забезпечити необхідний рівень науково-технічного розвитку у конкретних регіонах. Проте ці структури стануть ефективними лише за умов вирішення проблем їхнього фінансування та міжгалузевої взаємодії.
Для прискорення науково-технічного розвитку ефективним може стати утворення фінансово-промислових груп, до складу яких входять спеціальні інноваційні структури. Ними могли б стати науково-дослідницькі центри, які займаються питаннями підтримки й розвитку науково-технічного потенціалу підприємств та організацій, що входять до фінансово-промислових груп. Корисним було б використовувати досвід розвинених країн Заходу зі створення інноваційних підрозділів при корпораціях.
На нашу думку, важливим залишається питання підтримки державою малих та середніх інноваційних підприємств. Малий інноваційний бізнес може ефективно працювати лише в умовах налагодженої інфраструктури передачі технологій й системи комунікацій. Проте така система на даний момент в Україні відсутня. Її створення також є одним із важливих напрямів подальшого розвитку інноваційної сфери.
Досягти прогресу у сфері міжнародного науково-технологічного співробітництва можна, на нашу думку, шляхом створення сприятливих умов залучення інвестицій в інноваційну сферу, розробки комплексу заходів зі стимулювання залучення високих технологій, входження у світову систему науково-технічної інформації, розвитку міжнародної науково-виробничої кооперації, підвищення конкурентоспроможності науково-технічної продукції.
Loading...

 
 

Цікаве