WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Розвиток феодальних відносин у країнах Західної Європи та Візантійській імперії - Реферат

Розвиток феодальних відносин у країнах Західної Європи та Візантійській імперії - Реферат

Тема. Розвиток феодальних відносин у країнах Західної Європи та Візантійській імперії.
План
1. Місце феодалізму у світовій історії та його періодизація.
2. Виникнення і розвиток феодальних відносин у країнах Західної Європи.
3. Виникнення і формування феодальних відносин у Візантійській імперії.
4. Середньовічне місто, його виникнення та економічна роль.
1. Місце феодалізму у світовій історії та його періодизація.
В попередній лекції ми переконались, що господарство, засноване на жорстокій експлуатації рабів, зазнало економічного краху.
В середині першого тисячоліття н. е. сталися кардинальні зміни в господарстві країн світу, суть яких полягала в появі нових економічних відносин, які в науковій літературі дістали назву феодальні, а суспільство - феодальне або аграрне (від слова феод - спадкове землеволодіння) в Західній Європі у середні віки.
Становлення цих економічних відносин відбулося в різних країнах в різний час. Найраніше феодалізм виник в Індії (ІІ ст.), в Італії в ІІІ ст., Англії і Франції в V ст., в арабів, японців і східних слов'ян в VI ст., в Німеччині - в УІІ ст.
Історики багато сперечались з приводу походження західноєвропейського феодалізму. Так звані романісти (Дюбо, Фюстель де Куланж) виводили феодалізм із римських начал, германісти (Ш. Монтеск'є, Г. Мауер, Г. Вайц, П. Рот, Дж. Кембл) - із відносин, які існували у варварів. Однак, уже в ХІХ ст. К. Ф. Савіні, Ф. Гізо, М. М. Ковалевський, О. П. Виноградов довели, що на значній території Західної Європи феодальний лад виник в результаті синтезу римських і германських соціально-економічних інститутів. Ця точка зору одержала подальший розвиток в марксистській історіографії (З. В, Удальцова, Є. В. Туткова, Б. В. Поршнєв, Ф. Я. Полянський).
Феодальне суспільство характеризується наступними ознаками:
1. панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода;
2. монополія феодала на землю;
3. протиріччя між великою власністю на землю і дрібним селянським володінням;
4. особиста, поземельна, судово-адміністративна, військово-політична залежність селянина від землевласника.
5. натуральний характер господарства;
6. другорядна роль обміну;
7. переважання ручної праці;
8. примітивність знарядь праці спричинили примітивність форм господарювання;
9. рентна форма експлуатації феодально залежного селянства (відробіткова, натуральна, грошова рента);
10. наявність васально-сеньйоріальної системи;
11. основні форми господарської діяльності - феодальна вотчина (французька сеньйорія, англійський манор), ремісничий цех, торгова гільдія;
12. позаекономічний примус;
13. умовний характер земельної власності
14. місце людини в суспільстві визначалося не особистими якостями чи заслугами, а походженням: син сеньйора ставав сеньйором, син селянина - селянином, син ремісника - ремісником.
Феодалізм у західноєвропейських країнах пройшов три етапи:
1.) V - X ст. - раннє середньовіччя, в якому сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези);
2.) XI - XV ст. - період зрілості феодального господарства, внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла і товарного виробництва;
3.) XVI - перша половина XVIII ст. - пізнє середньовіччя, в якому зароджується ринкове господарство, використовувалися енергія вітру і рік, вугілля і деревина, з'являються ознаки індустріальної цивілізації.
2. Виникнення і розвиток феодальних відносин у країнах Західної Європи.
Становлення феодальних відносин в країнах Західної Європи мало свої особливості. До прикладу в Італії, Франції, Іспанії, Візантійській імперії період становлення цих економічних відносин називають романським (сформувалися на основі соціально-економічної спадщини Римської імперії та господарських досягнень германських племен); в Англії, Німеччині, скандинавських і слов'янських країнах перехід до феодальних відносин відбувся на основі розкладу родоплемінних і общинних відносин.
Причини феодалізації були характерні для всіх західноєвропейських держав:
- в генезі феодалізму велику роль відіграв уклад, успадкований від Римської імперії (колонат, патронат, землеробське рабство, велика земельна власність);
- чималу роль відіграли зародки феодалізму, які розвинулись у германців (рабство, напівсвобода, патронатні відносини, дружинний лад, наявність родової служилої знаті);
- зародки феодалізму у германців розвинулись у справжній феодалізм "благодаря воздействию производительных сил, найденных у завоеванных странах";
- варварські завоювання привели до подальшої натуралізації і аграризації економіки;
- католицька церква і світські землевласники широко практикували систему прекаріїв (селянин, щоб захистити себе вступав під патронат феодала);
- ранньофеодальна держава в особі королів широко практикувала роздачу земель спочатку на умові бенефіція (земельне пожалування при умові несення військової служби, яке не передавалось у спадок), а потім лена (який передавався у спадок);
- закріпаченню общинників сприяли феодальні міжусобиці, набіги арабів, угорців, аварів, норманців.
Класичним зразком феодального суспільства вважається французька модель, хоч в кожній країні процеси феодалізації мали свої особливості. Становлення середньовічного господарства яскраво простежується на прикладі королівства франків (V - IX ст.), яке було створене германськими племенами франків на території колишньої римської провінції - Північної Галлії (сучасна Франція), а з VIII ст. опанувало більшу частину Західної Європи.
У V - VШ ст. у Франкському королівстві відбувається перетворення родової землеробської общини на сусідську-марку, в якій переважало індивідуальне сімейне господарство - основна виробнича ланка франкської общини. Права відчуження (вільного розпорядження) землі франки не знали. Вся земля знаходилася у колективній власності громади. У спадок (синам, братам, померлого франка)передавалися наділи орної землі, сади, виноградники, ділянки лісу, луки та пасовища. Поступово спадкові наділи збільшувалися і перетворювалися на алод - приватну сімейну власність, яка вільно відчужувалася - продавалася, обмінювалася, заповідалася і дарувалася без дозволу громади.
У VШ - ІХ ст. аграрні відносини пройшли складну еволюцію, пов'язану з посиленням ролі держави в економічному житті. Король Карл Мортелл (714-751) провів військово-аграрну реформу, якою надав воїнам-рицарям пожиттєві земельні наділи - бенефіції - за умови виконання ними військової служби. Так склалось бенефіціальне -умовно-службове землеволодіння, яке ґрунтувалося на сеньойоріально-васальних відносинах. В ІХ ст. васальна служба стала спадковою. Бенефіцій перетворився на лен - основну найпоширенішу форму землеволодіння доби середньовіччя. Феодальне господарство утверджувалось і розвивалося в межах маєтку - сеньйорії (кілька сотень гектарів). Земля поділялася на домен, де господарював сам землевласник та селянськінаділи. Із зростанням великого землеволодіння формувалося феодально залежне селянство: серви (нащадки колишніх рабів, колонів), вільні франкські солдати, дрібні галло-римські землевласники.
Були поширеними прекарні угоди, згідно з якими земля вільного дрібного власника відчужувалась на користь сеньйора чи церкви, а потім поверталася селянинові в пожиттєве користування як земля, видана на прохання. Угоди передбачали обов'язки
Loading...

 
 

Цікаве