WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Класифікація ринків і загальні ознаки їх функціонування - Реферат

Класифікація ринків і загальні ознаки їх функціонування - Реферат

Така реакція з боку виробників галузі означатиме більш високу можливість пропонування шинки, що й показує пряма Ss на рис. 9.1 б. Зверніть увагу, що збільшення попиту в даному разі відносно більше ніж у межах найкоротшого ринкового періоду, зміна кількості пропонування продукції з Q0 до Qs і відносно менша зміна ціни - з P0 до Ps. Ціна, таким чином, виявляється нижчою ніж у прикладі з найкоротшим ринковим періодом.
У тривалому періоді достатньо часу для того, щоб підприємства галузі встигли прийняти всі рішення щодо пристосування своїх ресурсів до вимог нової ситуації на ринку попиту. Окремі підприємства можуть розширити виробничі потужності; нові підприємства можуть увійти до складу галузі (а старі - покинути її). Крім того, підприємства можуть піднести продуктивність праці і знизити витрати на ціну пропонування на шинку.
На рис. 9.1в показано, що результатом буде зниження ціни - з Ps до Pi і до P0 і велика зміна пропонованої продукції (з Q0 до Qi і до Q?i) як реакція на розширення попиту. Останнє свідчить, що затрати праці та витрати виробництва знизилися до вихідного пункту, яким є ціна P0, хоча масштаби виробництва, пропонування і попиту збільшилися.
Виробництво споживчих благ для людей має бути адекватним платоспроможному попиту населення. Якщо рівновага відсутня, то в суспільстві виникає диспропорція: не вистачає певної кількості товарів однієї групи і виникає перевиробництво товарів іншої. Ринок, як було показано в темі 8, через конкуренцію, ціни, взаємодію попиту і пропонування та інші механізми впливає на виробництво, змінюючи його структуру, ліквідує ринкову нерівновагу і забезпечує збалансоване функціонування виробництва й особистого споживання.
Таким чином, щоб збільшити обсяги виробництва і пропонування галузі, потрібно:
піднімати продуктивність праці;
знижувати вартість продукції та її ціну;
підвищувати рівень оплати праці, тобто грошові доходи працюючих.
За таких умов крива пропонування шинки буде абсолютно еластичною, ціни можуть не знижуватися через швидке зростання оплати праці; на цій основі зростатимуть доходи населення, а значить, і попит на шинку. Пропонування буде еластичним, що свідчитиме про зростання обсягів виробництва засобів до життя та обсягів його купівлі на ринку населенням.
2. Ринки виробничих ресурсів: попит і пропонування
Ринки основних виробничих ресурсів. Граничний продукт і граничний дохід. Особливості попиту на фактори виробництва. Пропонування факторів виробництва.
Ринки основних виробничих ресурсів. Для діяльності підприємств будь-якої галузі народного господарства потрібні виробничі ресурси: праця, земля, засоби виробництва, підприємницькі здібності. У ринковій економіці підприємства понад 90% виробничих ресурсів придбавають на ринку, тобто за гроші. Таким чином, попит і пропонування, ціноутворення впливають на рух виробничих ресурсів та їх зайнятість у виробничому процесі. В умовах розвинутого товарного виробництва домогосподарства прямо чи опосередковано володіють землею, працею, капіталом і підприємницькими ресурсами і є їх постачальниками через ринок до виробничих структур.
Ринки основних виробничих ресурсів - це ринки землі, праці і засобів виробництва, що використовуються для задоволення виробничих потреб.
Як і на ринку товарів та послуг особистого споживання, на ринку виробничих ресурсів велике значення мають закономірності формування цін.
Найважливіше в цінах на ресурси те, що вони є основним чинником, який впливає на грошові доходи. Видатки підприємств на придбання виробничих ресурсів - це доходи (у вигляді заробітної плати, ренти, процента) домогосподарств, що пропонують власні людські та майнові ресурси.
Виробничі ресурси підприємці використовують для того, щоб одержати валовий дохід і таку його складову, якою є прибуток. Підприємець намагається максимізувати прибуток від використання виробничих ресурсів, придбаних на ринку.
Припустимо, що фермер завжди намагається господарювати ефективно, тобто з найнижчими витратами, і виробляти максимальний обсяг продукції за певної величини витрат факторів виробництва. А вирішуючи, що виробляти, фермер максимізує економічні прибутки.
Якщо фермер придбав певну кількість землі, праці, машин і добрив, то який обсяг продукції він отримає? Як зазначалося в темі 3, зв'язок між величиною витрат факторів виробництва і кількістю продукції, яку мають отримати, називають виробничою функцією.
Граничний продукт і граничний дохід. Теорія виробництва пропонує обчислювати три показники результатів виробництва: загальний (фізичний) продукт, середній продукт і граничний продукт. Загальний продукт показує розміри виробленого продукту у фізичних одиницях (тонн пшениці, метрів тканини, штук костюмів).
Розглянемо проблеми загального, середнього і граничного продукту за допомогою даних табл. 9.1 та графіка на рис. 9.2.
Таблиця 9.1
ЗАГАЛЬНИЙ, СЕРЕДНІЙ І ГРАНИЧНИЙ ПРОДУКТ
У табл. 9.1 стовпець 1 показує кількість праці в одиницях, яка збільшується від 1 до 5 одиниць, тоді як, наприклад, капітал залишається кількісно і якісно незмінним. Застосування всіх одиниць праці забезпечує обсяг загального продукту 3900. На основі загального продукту обчислимо граничний і середній продукти. Ми бачимо, що перша одиниця праці дає 2000 одиниць граничного продукту, тоді як п'ята - лише 100 одиниць. Загальний продукт дорівнює нулю для нульових затрат праці. Він зростає, якщо застосовують додаткові одиниці праці. Водночас гранична продуктивність додаткових одиниць праці спадає. Це ілюструє дію закону спадної продуктивності виробничого ресурсу. На рис. 9.2 показано графічно дію цього закону.
Графік на рис. 9.2 а показує, що загальний продукт збільшується повільніше, якщо додається більше витрат одиниць фактора виробництва. Графік на рис. 9.2 б показує зниження граничного продукту. Згладжуючи східці, отримуємо спадну криву граничного продукту. Площу під кривою граничного продукту (рис. 9.1 б) або темні прямокутники, додають до загального продукту (рис. 9.1 а).
Рис. 9.2. Виведення граничного продукту із загального:
а - загальний продукт (ЗП); б - граничний продукт (ГП)
Якщо відомий загальний продукт, то легко отримати граничний продукт.
Граничний продукт фактора виробництва - це додатковий продукт або обсяг продукції, отриманий унаслідок збільшення витрат цього фактора на одну додаткову одиницю за сталої величини інших факторів виробництва.
Слід пам'ятати, що згідно із законом спадної віддачі граничний продукт кожної одиниці факторавиробництва буде зменшуватися, якщо величина цього фактора збільшується, а інші фактори залишаються сталими.
Спадна віддача та граничні продукти стосуються реагування обсягу продукції на збільшення витрат окремого фактора виробництва за інших сталих факторів (див.: Макконнэлл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. - С. 47-50, 143-144). Але на практиці збільшення одного фактора виробництва, як правило, супроводжується певним збільшенням інших факторів виробництва чи поліпшенням їх якості, чи іншими змінами і т. д.
Виробництво демонструє зростаючу, спадну або сталу віддачу залежно від того, чи супроводжується збалансоване збільшення витрат усіх факторів більшим від пропорційного, меншим від пропорційного чи саме пропорційним зростанням обсягу продукції.
Грошова вартість додатково виробленого продукту, створеного додатковою одиницею виробничого
Loading...

 
 

Цікаве