WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Макроекономічний аспект визначення ефективності управління державним сектором економіки - Реферат

Макроекономічний аспект визначення ефективності управління державним сектором економіки - Реферат


Реферат на тему:
Макроекономічний аспект визначення ефективності управління державним сектором економіки
Проблема ефективності управління виступає складною і суперечливою. Вона стосується всіх рівнів управління та господарювання, до яких відносяться і об'єкти державного сектору економіки (ДСЕ). Вирішення її лежить в основі успішного формування національної економіки.
Дослідженням визначення ефективності управління та її оцінки на різних рівнях займалось велике коло науковців Г.Атаманчук, Е.Балацький, І.Греков, В.Садков, В.Уколов, Е.Ясин та інш. Але, необхідно констатувати, що конструктивного підходу до визначення ефективності управління об'єктами державного сектору економіки (ДСЕ) не створені економічною наукою. По - перше, відсутній єдиний підхід до трактування ефективності управління (будь - якої системи угрупувань, зокрема ДСЕ), неузгодженість визначення ефективності управління на мікро- і макрорівнях, крім того, розрізненість самого об'єкту управління.
Існують вагомі об'єктивні обставини, які виправдовують вимушену невизначеність ефективності управління як такої. Як стверджує В.Уколов "Результат управління може бути і буває не тільки економічним, але і соціальним, соціально-економічним, причому, навіть витрати на управління можуть бути виділені з достовірною точністю. Звідси виходить необхідність обов'язкового перманентного використання кількісних показників діяльності системи управління" [10, 118].
В якості соціальної ефективності, як правило, використовується найпростіший показник Е=Е?В, де Е - соціальний ефект на виході фінансованого мироприємтсва; В - об'єм бюджетних коштів напрямлених на фінансування мироприємства. В одному випадку сам показник вказує на витратність деякого заходу для бюджету, і відповідно, ступінь важкості для ДСЕ, який реалізує даний соціальний захід. Даний аналіз не є комплексним, а виражає достатньо вузький аспект аналізу діяльності ДСЕ. В зв'язку з цим в практиці розвинених західних країн використовується факторна схема аналізу ефективності ДСЕ, відома під назвою методології "трьох Е", які представляють собою економію, ефективність та продуктивність. В адаптованому трактуванні Н.І.Моля [2, 42] та відповідно до ДСЕ показник соціальної ефективності переписується в наступній формі:
Е = Е1Е2Е3 (1)
де Е1=Z?В - коефіцієнт економії бюджетних коштів; Е2=V?Z - коефіцієнт економічної ефективності проекту; Е3=Е?V - коефіцієнт соціальної (продуктивності) проекту; Z - загальні витрати на проведення заходу; V - загальний результат від проведення мироприємтсва.
Слід зазначити, що дане співвідношення представляє собою трьох факторний розклад соціальної ефективності конкретної програми, підприємства ДСЕ або ДСЕ в цілому. Але в роботі [2, 12], де найбільш повно розкрита дана методика, не було зазначено яким чином проводити даний факторний аналіз. Щоб довести методику "трьох Е" до логічного завершення формулу (1) слід переписати в індексній формі:
(2)
Співвідношення (2) досить зручне для практичного аналізу зрушень в управлінні ДСЕ та їх впливів на вихідну характеристику - соціальної ефективності. Саме в такій формі методика "трьох Е" дозволяє повною мірою реалізувати ті положення, які в ній закладені.
Ще один із напрямів ефективності управління ДСЕ витікає безпосередньо із суті самого поняття ДСЕ, як сукупності підприємств, перед якими державою поставлені певні визначені цілі, які і виправдовують саме існування ДСЕ. Через постановку конкретних цілей перед ДСЕ держава відстоює свої стратегічні інтереси (неважливо які - соціальні, економічні, технологічні і т.д.). Такий підхід передбачає відповідну лінію у визначенні ефективності управління ДСЕ - порівняння очікуваних результатів та фактичних результатів його діяльності.
В роботі [8] в якості характеристик цільової ефективності був запропонований коефіцієнт узгодження (k) [8, 43], який з незначним вдосконаленням можна подати в наступному вигляді:
(3)
де Е та Е0 - фактичний (спостережний, звітний) та проектний (бажаний, очікуваний) ефект відповідно.
При k0 досягається перевиконання плану та відповідно економія ресурсів держави; при k=0 спостерігається ідеальне узгодження поставлених цілей та отриманого результату.
В формулі (3) на відміну від положень, які зазначаються в роботі [8], фігурує будь-яка ефективність. В зазначеній роботі розглядається лише соціальна ефективність, в той час як ми закладаємо у використовуваний показник більш широкий зміст - він може виражати ефективність як в абсолютному виразі, так і у відносному.
В ідеологічному сенсі застосування поняття "цільова ефективність" пов'язаний із специфічним місцем ДСЕ в системі управління економікою. В перспективі розвиток ДСЕ повинен бути поставлений на планову основу. На теперішній час аналогічна робота проводиться в багатьох розвинених країнах. Зокрема, дещо схоже в ідеологічному відношенні проводить Департамент оборони Нідерландів [8, 43].
Зазначене дозволяє зробити висновок, що по мірі розгортання, а в подальшому і вдосконалення роботи по плануванню розвитку ДСЕ, визначення "цільової ефективності" буде необхідною, причому роль її буде зростати. Але вже на даному етапі її застосування можливе і доцільне по відношенню до розроблюваних проектів розвитку ДСЕ.
Для ефективності управління ДСЕ економічна ефективність має досить вагоме значення. Але в макроекономічному аналізі з одного боку не можна задовольнитись якимось одним показником, а з іншого - не можна досить сильно "розпилюватись" при врахуванні різних факторів. Найбільш прийнятним варіантом вирішення даної проблеми виявляється конструювання деякого інтегрального показнику економічної ефективності, який міг би надати об'єктивну інформацію про стан та напрями управління ДСЕ.
В основу побудови
Loading...

 
 

Цікаве