WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг - Реферат

Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг - Реферат

можливість експортерам використати валютну виручку, а з іншої, її можна використовувати тільки в тій країні, з якою укладено кліринговий договір. Тому для експортерів валютний кліринг невигідний і вони шукають шляхи обходу.
Багатосторонній кліринг вперше був укладений у формі Європейського платіжного союзу (ЄПС) і функціонував у складі 17 країн з 1950 по 1958 рр., а потім був замінений Європейською валютною угодою, що діяла до 1972 р. В 1985 р. крупні комерційні банки створили багатосторонній кліринг для взаємного заліку вимог і зобов'язань по операціям з ЕКЮ. Банк міжнародних розрахунків (БМР) являється агентом клірингу по операціям в ЕКЮ і регулює міжбанківські розрахунки з використанням системи швидкого обміну інформацією через СВІФТ. Кліринг дозволяє щорічно здійснювати взаємні розрахунки по 1000 операцій на суму 2 млрд. ЕКЮ.
Сам принцип клірингу можна розглянути на прикладі таблиці 1.1., де відображено стан кількох банків різних країн на визначену дату: в останній колонці показана чиста дебіторська заборгованість, а в останньому рядку - чиста кредиторська заборгованість банків [6]. Сам кліринг включає два етапи: підрахунок сальдо і врегулювання взаємних вимог.
Таблиця 1.1
Теоретична схема клірингу
Банк-одержувач Банк-відправник Усього по дебіторській
заборгованості Чиста
дебіторська заборгованість
Банк А Банк В Банк С Банк D
Банк A 70 10 80
Банк B 90 50 30 170 100
Банк C 40 60 100 30
Банк D 80 20 100
Усього по кредиторській
заборгованості 210 70 70 100
Чиста
кредиторська заборгованість 130
Сальдо могли б бути просто двосторонніми, коли банки регулювали б взаємні вимоги на двосторонній основі. Так, у таблиці банк С є чистим кредитором банку А(40) і банку D (60 - 20). Він отримав би безпосередньо від них погашення боргу, а сам оплатив би свою заборгованість банку В, оскільки стосовно нього є чистим дебітором (50).
Однак дуже швидко банки створили простішу процедуру багатостороннього клірингу, коли учасники обмінюються платіжними інструментами на багатосторонній основі. Між банками діє установа-посередник, так звана розрахункова палата, стосовно якої вони щоденно є або чистими дебіторами, або чистими кредиторами: у вище наведеному прикладі банк А є чистим дебітором на суму 130, а два банки є кредиторами - банк С і банк В. Залишається провести остаточний розрахунок, але кількість і сума трансакцій при цьому будуть значно менші.
Відповідні платіжні потоки відображено на рис.1.1 та рис. 1.2.
За даними італійської статистики, розрахунки за принципом багатостороннього клірингу становлять приблизно 20 відсотків загальної суми трансакцій у країні.
Клірингові трансакції переважно здійснюються щоденно в розрахункових палатах, організованих банківськими центрами або державними установами. Часто організація, управління і керівництво розрахунковими палатами належать до сфери діяльності центрального банку в особі його місцевих відділень. Раніше такі палати були тісно пов'язані з проведенням розрахунків на місцевому рівні, але останнім часом склад та база клірингових палат більше залежать від типу платежів, за якими виконуються розрахунки, а не від місцезнаходження учасників. Розрізняють місцеві, регіональні та загальнонаціональні розрахункові палати. Цей поділ зумовлює значні відмінності у формах, сумах та обсягах платежів.
Рис. 1.1. Двосторонній кліринг
Рис. 1.2. Багатосторонній кліринг
Діяльність розрахункових палат визначається внутрішнім статутом, або регламентом - сукупність правил та положень, що регулюють умови виконання щоденних операцій. Цей регламент повинен відповідати вимогам законодавства та галузевих нормативів відповідної держави і загалом має стандартну форму. Окремі відмінності можуть бути обумовлені особливостями функціонування певної палати.
Як уже зазначалося, наприкінці кожного циклу клірингова палата розраховує чисту позицію кожного учасника клірингу, беручи до уваги платежі, які цей учасник відправив усім іншим банкам-учасникам, а також платежі, які він отримав від усіх інших банків. У результаті кожний банк переказує лише суму чистої позиції щодо усіх інших учасників клірингу. Цей переказ відбувається в кінці дня, коли операції в розрахунковій палаті закінчуються, і у визначений час, що залежить від країни, регіону і міста, сальдо за дебетом і кредитом проводиться по рахунках, які всі установи, що беруть участь у клірингу, повинні мати у спільного агента з розрахунків, роль якого, здебільшого, належить центральному банку.
Коли клірингом керує центральний банк, то він може безпосередньо дебетувати і кредитувати рахунки установ, оскільки відразу ж має відомості про розміри сальдо; якщо кліринг проводить приватна організація, то центральний банк отримує інформацію про сальдо від організатора клірингу.
Банки, які за результатами багатостороннього клірингу виявилися чистими боржниками, покривають свої зобов'язання шляхом переказу відповідної суми коштів на рахунок розрахункової палати в установі, що є агентом з розрахунків. Потім розрахункова палата сплачує отримані кошти тим банкам, які за результатами багатостороннього клірингу виявилися чистими кредиторами. У кінці розрахунків сума всіх зобов'язань учасників повинна дорівнювати нулю.
Якщо на рахунку якоїсь установи недостатньо коштів, то можливі два шляхи: якщо це незалежна установа, то вона повинна шукати кошти на грошовому ринку або звернутися за допомогою до центрального банку для отримання необхідної суми, а якщо це філія, то звертається до скарбника материнської фірми для кредитування на необхідну суму свого місцевого рахунку, або доводиться дебетувати на цю суму центральний рахунок материнської фірми в центральному банку.
Клірингові палати спрощують процес розрахунків. Внаслідок того що платежі клієнтів можуть виконуватися у визначених географічних областях, паперові інструменти обробляються на місцевому рівні, абиуникнути затримок під час їхнього транспортування чи для скорочення витрат на пересилання повідомлень засобами телекомунікацій для електронних платежів. Електронні платежі можуть здійснюватися як на рівні загальнонаціональної системи розрахунків, так і засобами більшості регіональних клірингових палат.
Висновки. Отже, ми розглянули всі види міжнародних розрахунків, які існують на сьогодні. Кожний з них має певні переваги і недоліки. Тому країни вибирають той вий, який їм найбільше імпонує. Та найбільшу перевагу має кліринг оскільки він найбільш зручний і надійний. В Україні нажаль даний вид розрахунку немає ще такого широкого застосування., але багато фірм, які працюють на міжнародному ринку вводять даний вид розрахунку.
Список літератури
1. Арутюнян С.С., Итыгина Е.В. Международные финансы: Учеб.пособие для студ., изуч.междунар.эконом. отношения.- О.: ОКФА, 1997. - 96с.
2. Соколова О.В.Финансы. Деньги. Кредит: Учебник. - М.: Юристь, 2000. - 784 с.
3. Гроші та кредит / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін. - К.: Либідь, 1992. - 331с.
4. Балабанов И.Т. Банки и банковское дело: Учебник. - СПб.: Питер, 2003. - 304с.
5. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник / О.І.Береславська, О.М. Наконечний, М.Г. Пасецька та ін.; За заг. ред. М.І.Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 329 с.
6. Платіжні системи: Навч. посібник для студентів вищ. закладів освіти / В.А.Ющенко, А.С. Савченко, С.Л. Цокол, І.М. Новок, В.П. Страхарчук. К.: Либідь, 1998. - 416 с.
Loading...

 
 

Цікаве