WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг - Реферат

Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг - Реферат


Реферат на тему:
Міжнародні розрахунки. Валютний кліринг
На сьогоднішній день на стан міжнародних розрахунків впливає цілий комплекс чинників, до яких належать:
1. політичні та економічні відносини між країнами;
2. позиція країни на товарних та грошових ринках;
3. ступінь використання та ефективність державних заходів щодо зовнішньоекономічного регулювання;
4. валютне законодавство;
5. міжнародні торговельні правила та звичаї;
6. регулювання міждержавних товарних потоків, послуг і капіталів;
7. різниця в темпах інфляції в окремих країнах;
8. стан платіжних балансів;
9. банківська практика;
10. умови зовнішньоторговельних контрактів і кредитних угод;
11. конвертованість валют.
З урахуванням усіх цих чинників міжнародні розрахунки необхідно виділити в самостійну систему, нерозривно пов'язану з рухом товарно-матеріальних цінностей та наданням послуг різного характеру.
Міжнародні розрахунки здійснюються крупними банківськими установами. Ступінь їх впливу в міжнародних розрахунках залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування нею національної валюти, спеціалізації, фінансового положення, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. У зв'язку з цим з організаційно-технічного погляду міжнародні розрахунки - це регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності [5].
Основними суб'єктами міжнародних розрахунків є експортери та імпортери, а також банки, що їх обслуговують. Усі вони вступають у відповідні відносини, які пов'язані з рухом товаророзпорядчих документів і операційним оформленням платежів. При цьому провідна роль у міжнародних розрахунках належить банкам. Так, для раціонального і своєчасного здійснення міжнародних розрахунків банки відкривають і підтримують необхідні валютні позиції у різних валютах відповідно до структури та строків майбутніх платежів і проводять політику диверсифікації своїх валютних резервів.
Всі міжнародні розрахунки на відміну від внутрішніх регулюються не тільки національними нормативами і законодавчими актами, а ще й міжнародними законами, банківськими правилами й звичаями, таким як: Єдиний чековий закон, затверджений Женевською конвенцією у 1931 р.; Єдиний закон про переказний та простий вексель, прийнятий Женевською вексельною конвенцією у 1930 р.; Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів, остання публікація яких (№500) здійснена Міжнародною торгівельною палатою (МТП) у 1993 р.; Уніфіковані правила для інкасо, остання редакція яких набула чинності з 1 січня 1996 р. (публікація МТП №522); Уніфіковані правила для контрактних гарантій, виданих МТП у 1987 р. (публікація № 325); Уніфіковані правила для гарантій, що підлягають оплаті на вимогу, видані МТП у 1992 р. (№458), та інші, які регулюють окремі форми й способи міжнародних розрахунків, визначають характер взаємовідносин учасників розрахункових операцій. Такий розмах уніфікацій міжнародних розрахунків з боку світового співтовариства викликаний інтернаціоналізацією господарських зв'язків, збільшенням обсягів міжнародних торговельних угод і, отже, розрахунків та банківських операцій.
Сьогодні виділяють дві групи розрахунків: торгові та неторгові .
Розрахунки за міжнародними торговими контрактами найбільш складні і вимагають високої кваліфікації банківських працівників. Від того, яку форму і умови розрахунків вибрали, залежить швидкість і гарантія отримання платежу, сума витрат, пов'язаних з проведенням операцій через банки. Тому зовнішньоторговельні партнери під час переговорів узгоджують деталі умов платежу, а потім фіксують їх у контракті.
Міжнародні розрахунки мають свої переваги та особливості:
1. На противагу внутрішніх регулюються не лише національними нормативними та законодавчими актами, а й міжнародними законами, банківськими правилами та звичаями;
2. Здійснюються в різних валютах, тому, з одного боку, на їх ефективність впливає динаміка валютних курсів, з другого - нормальне функціонування міжнародних торгово-грошових відносин можливе лише за умови вільного обміну національної валюти на інші, тобто за умови конвертованості валюти;
3. У країнах з частково конвертованою валютою держава використовує певні валютні обмеження, що безпосередньо впливають на зовнішньоторговельні розрахунки.
У практиці міжнародних розрахунків існує три способи платежу:
платіж готівкою;
авансовий платіж;
платіж у кредит.
Платіж готівкою здійснюється через банк під час передання продавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю. Це означає, що товар повністю оплачується від моменту його готовності до експорту до моменту його переходу в розпорядження покупцю.
Залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків платіж готівкою здійснюється, якщо виконані такі умови: імпортер отримав від експортера повідомлення про готовність товару до відвантаження; імпортер отримав від капітана судна телеграфне повідомлення про закінчення завантаження товару на борт судна в порту відправлення; імпортер отримав комплект товарних документів і право відстрочки платежу на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надав банківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару в порту призначення.
Сьогодні готівкові платежі в міжнародних розрахунках практично не використовується, оскільки це дуже незручний спосіб платежу.
Авансові перерахунки як спосіб платежу передбачають виплату покупцем погоджених у контракті сум до передання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця. Здебільшого такі перерахунки здійснюються під час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, а з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом. Якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від прийняття цього товару, експортер може використати аванс для відшкодування своїх збитків.
Аванс може видаватися в грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає надання замовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконання замовлення. Аванс у грошовій формі визначається у відсотках до конкретної вартості замовлення.
Спосіб платежу в кредит означає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару, тобто продавець надає покупцю комерційний кредит. Оскільки цей кредит надається однією фірмою іншій, то такий кредит називається ще фірмовим товарним кредитом.
Щодо основних інструментів міжнародних розрахунків, то до них відносять дві форми розрахунків: документарні (акредитив, інкасо) та недокументарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ). Крім цього, здійснюються розрахунки з використанням векселів і чеків, а також кредитних карточок .
Акредитив - угода, за якою банкзобов'язується за проханням клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару, в користь якого відкритий акредитив) або провести оплату, акцепт тратти, яку виставив бенефіціар або негоціацію (купівлю) документів.
У розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються документарні акредитиви, платежі за якими здійснюються після подання до банку комерційних документів.
У розрахунках при акредитивній формі беруть участь :
імпортер, який звертається до банку з проханням про відкриття
Loading...

 
 

Цікаве