WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Концептуальні засади формування стратегії страхової компанії - Реферат

Концептуальні засади формування стратегії страхової компанії - Реферат


Реферат на тему:
Концептуальні засади формування стратегії страхової компанії
Страховий ринок - це один з ключових елементів національної економіки будь-якої країни. По-перше, страхові компанії, завдяки перерозподілу коштів страхових резервів, забезпечують стабільність робити інших господарюючих суб'єктів, а, по-друге, накопичені страховими компаніями кошти - це суттєве джерело інвестицій в економіку країни. У 2005 році доля страхових премій у ВВП України складала 3,1%, в натуральному вираженні це 12 853,5 млн. грн. Окрім того, прибутковість українських страхових компаній знаходиться на високому рівні і рідко опускається нижче 15-20%. Це є причиною того, що страховий ринок - це один з найпривабливіших секторів економіки для іноземних інвесторів. Свідченням цього є вихід на український ринок понад десяти потужних іноземних страхових компаній, протягом 2004-2005 років. З іншого боку, на ринку існують серйозні проблеми, які, у найближчому майбутньому, призведуть до виходу з ринку значної кількості страховиків. Для того, щоб залишитись у галузі, та вдало конкурувати з потужними іноземними компаніями українські страховики повинні постійно вдосконалюватись. Двома основними напрямками такого вдосконалення є модернізація системи управління компанією та нарощування капіталу. Причому друге є одним з наслідків першого. Таким чином, основне завдання українських страхових компаній на сучасному етапі їх розвитку полягає у пошуку шляхів вдосконалення управління компанією та нових підходів до менеджменту. Одним з інструментів покращення управління страховою компанією є стратегічний менеджмент. В цій статті ми сформулюємо концептуальні засади формування стратегії страхової компанії.
Серед останніх дисертаційних досліджень проведених в Україні і які б стосувались управління страховими компаніями або формування стратегії страхової компанії, можна назвати наступні:
1. Морозова І.Л. "Механізм організації перестрахування авіаційних ризиків у страхових компаніях". У роботі докладно досліджено механізм перестрахування, запропоновані моделі вдосконалення цього механізму є згадки про "реінжиніринг бізнес-процесів" страхової компанії. Проте, перестрахування не визначено, як один з основних бізнес-процесів, а що стосується рекомендацій щодо формування стратегії страхової компанії, то основні рекомендації полягають у запровадженні методики реінжинірингу бізнес-процесів страховика, розробленої Ніколєнко.
2. Шматко О.Ю. "Моделювання оптимальної стратегії страхової компанії при впровадженні нових видів страхування". Стратегія страхової компанії розглядається у цій роботі з точки зору запровадження нових страхових продуктів. Стратегія представлена як система економіко-математичних моделей ефективного управління ризиками страхової компанії. При цьому основний акцент робиться на дослідження впливу природних або техногенних катастроф на діяльність страхової компанії. По суті стратегія страхової компаній зводиться до двох бізнес-процесів: андеррайтингу та управління фінансовою діяльність страховика. Інші бізнес-процеси не досліджуються.
3. Хавур О.В. "Фінансові потоки страхових компаній в умовах трансформації економіки України". Функціонування страхової компанії досліджується лише з точки зору її фінансової діяльності. При цьому особлива увага приділяється визначенню страхових фондів, як джерел інвестиційних ресурсів та визначенню фінансових потоків страхової компанії. Питання формування стратегії страхової компанії не розглядаються.
Більшість інших дисертаційних досліджень у сфері страхування зосереджують свою увагу на теорії та практиці здійснення окремих видів страхування. Таким чином, проблема формування стратегії страхової компанії потребує додаткових досліджень.
Розробки російського вченого та консультанта Ніколєнко найбільше відповідають позиції авторів. Проте, є суттєві розбіжності у поглядах на ряд принципових питань. По-перше, це інший набір основних бізнес-процесів. Професор Ніколєнко відносить до них лише продажі, андеррайтинг та врегулювання збитків. Окрім того, різняться: рекомендації щодо розробки стратегії; інструментарій формування стратегії страховика; та конкретні рекомендації щодо вирішення проблем існуючих у кожному з основних бізнес-процесів.
Перейдемо до розгляду поняття "стратегія" та процесу формування стратегії. Слово "стратегія" вже давно завоювало популярність серед вчених та практикуючих менеджерів. Протягом двох-трьох останніх десятиріч тема стратегій широко розроблялась у наукових дослідженнях. Існує значна кількість визначень поняття "стратегія". Наведемо декілька з них. Визначення суті стратегії, яке наводить один з найвідоміших дослідників проблематики стратегічного менеджменту М.Портер полягає у наступному: "… суть стратегії в іншому - у видах діяльності, вірніше у виборі відмінних способів ведення діяльності або веденні відмінних видів діяльності" [5, 55]. Головне завдання компанії створити для себе унікальну позицію, яка б виділяла її в очах споживачів серед всіх конкурентів.
Інший видатний вчений Дж. Куін пропонує наступне визначення: "Стратегія - це модель чи план, якій інтегрує головні цілі організації, її політику та дії у деяке погоджене ціле" [2, 23]. Тут головний акцент робиться на тому, що стратегія має задавати загальний напрямок руху організації та об'єднувати в собі цілі окремих підрозділів організації.
Ще один американський вчений, один із засновників стратегічного менеджменту А. Чандлер зазначає, що "стратегія - це визначення основних довгострокових цілей і задач організації, прийняття курсу дій та розміщення ресурсів, необхідних для виконання цих цілей". Тобто основне завдання стратегії - це забезпечення переході з тогу стану в якому організація знаходиться сьогодні у бажаний, цільовий стан. Д. Хасі погоджується у цьому з Чандлером та визначає стратегію як "сукупність засобів за допомогою яких організація наближається до досягнення своїх довгострокових цілей". Акцент на зосередженості стратегії на довгострокових цілях є і у визначенні наведеному українськими вченими Немцовим В.М. та Довгань Л.Є.: "стратегія - це довгостроковий якісно визначений напрям розвитку організації, спрямований на закріплення її позицій, задоволення споживачів та досягнення поставлених цілей" [4, 28]. Як видно з цих коротких цитат єдиного загально прийнятого визначення стратегії немає. Причина цього може полягати, за словами І. Ансоффа, у тому, що "стратегія - це поняття важке для визначення і дещо абстрактне" [1, 68].
На нашу думку одне з найбільш вдалих та глибоких визначень поняття "стратегія" дав Г. Мінзберг. Це визначення часто називають "п'ять П стратегії" і полягає воно в тому, що стратегія розглядається з п'яти точок зору. А саме:
Стратегія - це план або орієнтир для визначення напрямків
Loading...

 
 

Цікаве