WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Знання в управлінні розвитком компаній - Реферат

Знання в управлінні розвитком компаній - Реферат

продовжувати її зростання та розвиток шляхом більш ефективного розподілу ресурсів компанії. Менеджери підрозділів починають розглядати проблеми більш масштабно, виходячи за вузькі межі потреб свого підрозділу і враховуючи інтереси компанії в цілому.
Подальший розвиток та зростання розмірів компанії приводить до кризи взаєморозуміння між керівниками підрозділів та керівниками-координаторами із штаб-квартири компанії, оскільки визначені ними формальні процедури починають домінувати над реальним вирішенням проблем. Настає криза формальної бюрократичної системи управління компанією, яка працює сама на себе і суперечить реаліям внутрішнього середовища компанії, перестає бути ефективною.
Вихід з даної кризи пов'язаний із знаннями у сфері розвитку методів співробітництва.
Подолати кризу взаєморозуміння можливо за допомогою розвитку співробітництва і удосконалення міжособових відносин шляхом використання роботи в командах. Якщо менеджменту компанії це вдається, тоді компанія переходить на наступну стадію свого розвитку.
П'ята стадія розвитку компанії передбачає втілення наступних управлінських рішень:
- компанія переходить на матричну організаційну структуру, яка здатна сконцентрувати необхідні зусилля для вирішення конкретних завдань;
- з метою вирішення проблем формуються команди із працівників різних функціональних підрозділів;
- при вирішенні проблем акцентується на швидкому прийнятті рішень при роботі в командах;
- скорочується число менеджерів у штаб-квартирі компанії, решта об'єднується у багатофункціональні команди з метою консультування менеджерів підрозділів, але без запровадження директивного управління;
- система матеріального заохочення стимулює командні, а не особисті досягнення;
- програми навчання персоналу спрямовуються на розвиток співробітництва і командних навичок роботи;
- керівництво компанії заохочує інновації та експерименти.
Слід відмітити, що далеко не кожна компанія успішно долає навіть першу стадію свого розвитку. Тільки найбільш ефективні інноваційні компанії здатні переходити від одного етапу до іншого. Цьому сприяє сприятливе домінування внутрішніх сил над слабостями, сприятливе співвідношення між зовнішніми загрозами та внутрішніми можливостями, а також неперервне навчання кожного працівника організації.
Знання - це, в першу чергу, думки і досвід, підходи та ідеї щодо того, як повинне бути організоване виробництво і взагалі життя, яким повинний бути продукт, щоб задовольняти всі зростаючі потреби людини і т.п. Ці знання виявляються в навичках і уміннях людей і закріплюються у виді організаційної культури, брендів, патентів, ліцензій, організаційних структур, методів взаємодії підприємств і установ, тобто у вигляді елементів інтелектуального капіталу.
Таким чином, в даній статті пропонується організаційні знання вважати важливою складовою нематеріальних активів компанії, тобто активом, який потенційно є джерелом стійкої конкурентної переваги. Конкурентні переваги компанії можуть бути постійними тільки за умови змін у напрямку постійного удосконалення.
Постійне удосконалення не може відбуватися без неперервного навчання - важлива компонента розвитку організаційних знань. При цьому ключовим моментом є навчання через діяльність, спільну роботу і вирішення проблем. У керівників і підлеглих існує потреба навчитися бачити та вирішувати проблеми таким чином, щоб вони рідше виникали у майбутньому. Компанії повинні винагороджувати спроби вирішення проблем, надавати для цього необхідну інформацію, приймати на роботу людей, які хочуть вчитися.
Важливо, щоб керівництво володіло необхідними знаннями, які б дозволяли визначати напрямки постійного удосконалення діяльності компанії, діяльності працівників. Розуміння природи організаційних знань дозволяє створювати умови, в яких знання накопичуються, розподіляються, координуються і, насамперед, ціняться як джерело відмінних особливостей і конкурентної переваги. Організаційні знання повинні формувати основу для розвитку відмінних особливостей компанії. Для того щоб ефективність бізнесу підвищувалася в цілому, організаційні знання необхідно використовувати у кожному бізнес-процесі. Розподіл знань є життєво важливим для організації.
Окрім відмінних особливостей компанії в цілому, кожний працівник компанії володіє цілим рядом індивідуальних знань та компетенцій. На основі цих індивідуальних знань та компетенцій працівник займає певну посаду і використовує їх у своїй роботі.
Інформація, яка циркулює в компанії в ході здійснення бізнес-процесів, звичайно є надбанням певних груп працівників. Хоча знання персоналу поступово асимілюються в процесі спілкування людей, які спільно вирішують завдання конкретного бізнес-процесу в рамках одного підрозділу, все ж таки цей процес звичайно є спонтанним, слабко передбаченим і часто малоефективним. Фрагментарність знань окремих співробітників приводить до неоднозначного розуміння одних і тих же ситуацій, які складаються в процесі діяльності компанії. Це може вести до проблем у взаємостосунках з клієнтами, які несподівано для себе стикаються з різною якістю обслуговування в одних і тих же умовах при оформленні і реалізації замовлень різними людьми.
Перед керівництвом компанії постає ще одне питання: як зберегти знання, якими володіє персонал, що покидає компанію, але ці знання, з ряду причин, своєчасно не асимільовані і не засвоєні персоналом, що залишився.
Кожний працівник володіє також певними обсягами знань та інформації, які він не зобов'язаний використовувати особисто, але які можуть прямо чи опосередковано допомогти колегам у виконанні їхніх безпосередніх завдань. Ці знання можуть стосуватися джерел цінної інформації, висновків щодо оптимізації деяких бізнес-процесів та ін. З часом може з'ясуватися також, що раніше непотрібні знання персоналу раптом стають актуальними для бізнесу компанії, оскільки в такому напрямі змінюється ситуація на ринку збуту.
Поширення організаційних знань в компанії повинне відбуватися шляхом організаційного навчання. Як індивідуальне, так і організаційне навчання пов'язані зі набуттям нових та використанням старих знань.
У сучасному бізнесі удосконалювати систему управління, управляти якістю продукції чи послуг, будувати стратегічні плани вже стає неможливим без використання сучасних інформаційних технологій, а це вимагає спеціальних знань та вмінь від працівників, вимагає постійного навчання, оскільки відбувається неперервна модернізація технічних та програмних засобів комунікації та обробки інформації.
Організаційні та індивідуальні знання реалізуються в навичках та досвіді персоналу компанії. Персонал компанії є носієм знань корпоративної культури, яка втілена у корпоративних стандартах взаємодії персоналу з клієнтами компанії у різних ситуаціях, а також у міжособових комунікаціях між працівниками.
Проблема управління організаційними знаннями - це проблема постійного удосконалення діяльності та управління розвитком компанії.
Висновки та перспективи подальших досліджень. В даній статті розглянуто один з можливих сценаріїв розвитку компанії та визначена роль знань в управлінні цим розвитком. Організаційні знання є важливою складовою нематеріальних активів компанії, тобто активом, який потенційно є джерелом розвитку та стійкої конкурентної переваги. Існує багато загальних та конкретних проблем в області організаційних знань: як досягти дійсно ефективного використання тих знань, які накопичені безпосередньо силами компанії і її персоналу, а також тих знань, які придбані за гроші: послуги консультантів, платні тренінги та інші види навчання і т. п., і як перетворити їх на силу, яка дозволить компанії зміцнитися і досягти необхідного успіху.
Список літератури
1. Аакер. Д. Стратегическое рыночное управление. - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.
2. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал. - СПб.: Питер, 2001. - 356 с.
3. Ефремов В.С. Концепция стратегического планирования в бизнес-системах. - М: Издательство "Финпрес", 2001. 346 с.
4. Кернс Дэвид Т., Недлер Дэвид А. Пророки во тьме. - СПб.: Азбука-Терра, 1996. - 428 с.
5 Bollinger, Audrey S., Smith, Robert D. Managing organizational knowledge as a strategic asset .Journal of Knowledge Management, Volume 5. Number 1. 2001.
6. Miller, W. Fostering intellectual capital, HRFocus, January, 1998, pp. 9-10.
7. Basu, A. Perspectives on operations research in data and knowledge management, European Journal of Operational Research, Vol. 111, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве