WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Зміни підходів до системи вищої освіти в епоху глобалізації освітнього процесу (виживання, зміни, розвиток) - Реферат

Зміни підходів до системи вищої освіти в епоху глобалізації освітнього процесу (виживання, зміни, розвиток) - Реферат

необхідною умовою переходу від просто управління до управління стратегічного. Іншою неохідною умовою для цього є розуміння університета як відкритої системи. Теорія відкритих систем передбачає організацію, в нашому випадку - університет, як сукупність (систему) взаємопов'язаних підсистем, які розміщені в оточуючій їх позасистемі - середовищі. Відкритість системи означає зв'язок із середовищем, а мета системи - відповідати на запити цього середовища.
Все вищенаведене обумовлює стратегічне управління університетом як циклічним процесом, заснованим на перманентному дослідженні зовнішнього та внутрішнього середовища організації, на чіткому та підтриманому в колективі уявленні про місію університету. Сканування зовнішніх та внутрішніх умов або так званий SWOT - аналіз повинен сформувати ясну уяву про сильні та слабкі внутрішні сторони університету, а також про ті можливості та загрози, які існують для нього у зовнішньому середовищі. Перше необхідно для критичної оцінки власного потенціалу організації і, як наслідок, для визначення реалістичного рівня посягань в плануванні діяльності. Друге дозволяє побачити у зовнішньому світі фактори, що підтримують чи ускладнюють здійснення наміченого.
Результатом аналізу є місія університету, про яку вже згадували раніше. Місія - це інструмент, який робить децентралізацію управління в організації простою та природною, а власне управлінську діяльність - легко контрольованою та об'єктивно оціненою як колективом,так і вищими органами. Місія, як правило, доповнюється рядом інтерпретованих декларацій, які називаються політиками діяльності у визначених сферах.
З прийняттям плану починається друга, не менш відповідальна фаза процесу стратегічного управління - реалізація стратегії. Плани стають реальністю, коли супроводжуються відповідними бюджетними і структурними змінами, тобто коли ресурси перерозподіляються і акумулюються на основних напрямках, а структура організації приводиться у відповідність із задачами, що вирішуються.
Нарешті, завершальною фазою управлінського циклу є оцінка досягнутого стану, результатів, процесів. При необхідності уточнюється місія, корегуються плани, вносяться зміни в структурі бюджетної процедури.
Циклічність процесу стратегічного управління передбачає повтор, регулярність, відтворюваність, пріоритетність цілого ряду комплексів управлінських функцій. Тому для її забезпечення і здійснення цих функцій в структурі управління університетом формуються відповідні системи підтримки. Конфігурація їх може бути самою різною, але, як правило, включає в себе системи планування, фінансового менеджменту, управління людськими ресурсами, інформаційного забезпечення інституційних досліджень, зовнішніх зв'язків тощо.
Організація (по Мінцбергу) - це, по-перше, розподіл праці між учасниками, а по-друге, координація їх різноманітної діяльності. Праця об'єднується, збирається в єдине ціле 5 механізмами координації. Люба організація існує в певному середовищі з конкретною специфікою, яка може характеризуватися рядом ситуаційних факторів. Опис основних підрозділів, що різняться по типу виконуваних функцій, і складають любу серйозну організацію показано на схемі (рис.1)
?
Стратегічна вершина
Технологічна структура Середня лінія Технічний персонал
Операційне ядро
Рис. 1. Підрозділи за типом виконання функцій
Операційне ядро включає персонал з основними обов'язками виробництва товарів і послуг. В університеті - це викладачі, наукові робітники, організовані кафедри, лабораторії, факультети, інститути. Саме в операційному ядрі проходить трансформація вироблених витрат в продукцію та послуги : виробництво, збереження, накопичення, розповсюдження знань.
Міждисциплінарний характер проблем вищої освіти потребує і адекватного синтезу управлінських рішень - системності і комплексності управління процесами організації освітянської діяльності.
Аналіз методів визначення ефективності освіти привів до необхідності формалізації узагальнених статичних характеристик, які і визначили основні критерії оцінки ефективності освітянської послуги для споживача: сума приведених вимог, приведених витрат, індекс прибутковості, чиста приведена величина доходу та внутрішня норма віддачі. Аналіз теоретичних питань рішення задачі визначення вкладу вищої професійної освіти в економічний ріст на основі системного підходу дозволили виявити шляхи підвищення ефективності та змісту освіти, підвищення його якості: 1-здійснити перехід на співставлену із світовою систему показників якості та стандартів професійної підготовки, 2-забезпечити розвиток варіативності і доступності освітянських послуг вищої школи, 3 - розширити роль самостійної роботи студентів, 4 - створити механізми систематичного оновлення і забезпечення гнучкості змісту освіти на всіх рівнях підготовки спеціаліста.
Узагальнення методів оцінки ефективності системи управління вищої освіти дозволило запропонувати в якості комплексної оцінки ефективності освітянської послуги отримання співвідношення "результати/витрати" з використанням інформаційних оцінок на базі розрахунку потенціалів витрат і результатів. В ході досліджень, методи оцінки ефективності були розділені на технологічну та економічну, зовнішню та внутрішню у відповідності з принципами співставлення витрат і результатів. В якості основних узагальнених статистичних характеристик оцінки ефективності можна використовувати суму приведених вигод, приведених витрат, індекс прибутковості, чисту приведену величину доходу та внутрішню норму віддач. Виявлення специфічних особливостей освітянської послуги, таких як, незберігаємість, невідчутність, єдність виробництва та споживання, віддаленність вигоди, дозволяє оцінити ступінь впливу та умови формування конкурентних факторів на ринку освітянських послуг - рівень життя населення, структуру зайнятості, темпи розвитку промислового і невиробничого секторів країни.
Економічна та соціальна компоненти ефективності запропонованих методик підвищення конкурентноздатності освітянської послуги заключається в досягненні наступних переваг: гнучкості: модульності, паралельності, соціальному рівноправ'ї, самореалізації, масштабності і економічності.
Ще в 1998 році Бертон Кларк із університету Лос-Анджелеса в
Loading...

 
 

Цікаве