WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Зміни підходів до системи вищої освіти в епоху глобалізації освітнього процесу (виживання, зміни, розвиток) - Реферат

Зміни підходів до системи вищої освіти в епоху глобалізації освітнього процесу (виживання, зміни, розвиток) - Реферат

політики, що обумовлює оперативну стратегію.
Університет - це щось більше ніж проста сума частин. А звідси, повинно існувати якесь місце, яке б виражало специфічний зміст цього додаткового виміру, специфіку ансамбля, що виходить за рамки базових складових, тобто особлива основа, що оформлює конкретні види діяльності в загальний проект.
Можна назвати інституційною політикою принципи, що направляють колективну діяльність, ця політика уточнює, в якому напрямку повинні розвиватись ініціативи. Вона може бути застосована до любого навчального закладу, але, звичайно, кожен його орган (факультет, інститут) також повинен мати загальні правила для своїх власних підрозділів. В принципі, в деценралізованій системі центр, щозадає загальний напрям діяльності, не в змозі поглинути в деталі, він зможе тільки встановлювати деякі загальноуніверситетські правила гри - принципи діяльності. Цю політику повинні проводити всі відповідальні особи, що здійснюють власні стратегічні ініціативи на більш низьких рівнях.
На загальноуніверситетському рівні мова йде про основні директорії, що визначають специфіку організації (mission statement), ця функція в більшій мірі має символічне значення, окреслюючи в загальних рисах цілі організації. Цей суспільний образ зазвичай розходиться з тою уявою про себе самого, носієм якої навчальний заклад є на даний момент часу. Точна відповідність власної про себе уяви майбутньому образу породжує образ очікуваних змін. Тим самим задається напрямки перетворень і формується політика, що націлена на майбутнє.
Наприклад, університет розглядає себе на шляху становлення європейської організації. Тим самим він проголошує загальну політику, що робить ставку на європейські параметри в моделюванні відносин та видів діяльності, що обумовлює необхідність формування його підрозділами стратегії, що вкладається в дане русло. Така загальна установка вимагає від кожного з його підрозділів вірності цьому суспільному образу, зосередження зусиль для забезпечення цілісності проекту. Не існує університетів з ідентичними характеристиками. Хоча і кожні навчальні заклади стикаються зі схожими проблемами і, навіть, можуть допомагати один одному при їх вирішенні, але кожен з них зберігає свою індивідуальність і результати перетворень в них також будуть різними.
Дійсно, в Європі спостерігається значна різноманітність політик та методів, що використовуються. Якщо керівництво університету буде діяти рішучо і творчо, воно зможе сформувати оригінальні стратегії розвитку, які можуть бути перейняті і іншими навчальними закладами, що тільки підсилить об'єднаний характер університетського співтовариства. Такий інтегральний і співставлений досвід може привести як до виникнення стратегічних союзів, так і створення єдиної шкали оцінки - benchmarking (еталонне тестування)
Для успішного функціонування і розвитку системи освіти потрібен баланс між державним, місцевим, суспільним управлінням та самоуправлінням. Без сумніву, вирішуючи завдання підвищення якості, кожен спеціаліст повинен враховувати стратегічні цілі національної системи освіти. Крім того, своєю діяльністю він повинен максимально сприяти міжнародній інтеграції освіти, засвоїти, що через якісну освіту проходить найбільш ефективний шлях міжнародної єдності. Але разом з тим на ньому лежить відповідальність і за майбутнє свого регіону, міста, мікрорайону, своєї освітянської уствнови. Тому розглядяючи моделі освіти майбутнього як системи відкритих університетів, не треба забувати про вищесказане.
На початку шестидесятих років минулого століття гарвардський вчений, відомий спеціаліст по економічній історії А.Чендер ввів концепцію стратегії в науковий обіг.
На основі фундаментальних досліджень американського бізнеса він прийшов до висновку, що внутрішня структура організації вторинна по відношенню до стратегії.
В кінці сімдесятих років, майже двадцять років по тому, Ігор Ансофф вперше використав поняття "стратегічний менеджмент", яким він позначив "взаємопов'язаний комплекс планування стратегії організації та впровадження вироблених планів у життя".
Саме в цей час в освітянських системах індустріально розвинених враїн Західної Європи та Північної Америки пройшли і продовжували проходити важливі зміни. Ці зміни стосувались всіх сторін освітянської політики, ролі держави, принципів фінансування, сфери відповідальності адміністрації ВНЗ і т.д. Коротко про ці процеси можна сказати, що держава відмовилась від контролю процесу і перейшла до контролю за результатами діяльності ВНЗ. У фінансовій сфері більше уваги стало приділятися ефективності використання університетами бюджетних асигнувань, що виділялись навчальному закладу, це призвело до підвищення самостійності ВНЗ і відповідальності їх керівництва, стали ширше використовуватися конкурентні механізми розподілу ресурсів, особливо тих, що направляються на наукові дослідження. Освіта становилась все більш масовою. Ідеї стратегічного менеджменту з'явились і у світі академічної діяльності.
В менеджменті важливу роль грають 2 базових принципа: продуктивності та ефективності. Продуктивність напряму пов'язана з мінімізацією витрат університета завжди був і буде дефіцит ресурсів (фінансів, обладнання, площ, інтелектуальної робочої сили). Університетська освіта та фундаментальна наука стрімко дорожчають. Звідси єдиний висновок: треба стримувати витрати, старатися робити більше за відносно менші гроші. Це, в свою чергу, визначає обмеження на інфраструктурні характеристики організації, на методи і механізми розподілу ресурсів в самій організації та й на саму внутрішню організаційну структуру.
Ефективність - це перш за все питання вибору Вибору того, що робити, і того, чого не робити. Вибору напрямків діяльності, опора на фундаментальні наукові дослідження або на більш доходні прикладні, ставка на підготовку інтелектуальної еліти або на масову освіту. Ефективність - це також питання вибору партнерів для співробітництва, вибору між зрівнювальними або заснованими на вибірковій підтримці центрів переваг (серед власних наукових підрозділів, колективів, шкіл методами розподілу ресурсної підтримки для наукових досліджень і т.д). Закріплення цих принципів в буденній практиці управління університетом служить важливою та
Loading...

 
 

Цікаве