WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Звіт про проходження економічної практики - Реферат

Звіт про проходження економічної практики - Реферат

показників рентабельності виробництва, шляхи їх підвищення, розрахунок рентабельності.
Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Загальна величина прибутку підприємства має ті ж джерела, що і дохід, тобто вона включає прибуток від реалізації продукції, матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних операцій.
Прибуток від реалізації продукції є основною складовою загального прибутку. Він обчислюється як різниця між обсягом реалізованої продукції та її повною собівартістю. Це метод прямого обчислення прибутку від реалізації продукції, який є основним. Існує ще так званий (обчислюється) аналітичний метод, згідно з яким прогнозний прибуток обчислюється коригуванням його базової величини з урахуванням впливу зміни обсягу продукції, її собівартості та цін.
Із загального прибутку сплачується прибуток. Величина, що залишилася, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша - прибуток, який розподіляється між власниками майна підприємства, спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби. До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві, і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду, останній є фінансовим компенсатором ймовірних відхилень від нормального обігу коштів або додаткових потреб. Напрямки і суми використання чистого прибутку визначаються власниками підприємства.
Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності.
Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Потрібно відрізняти рентабельність застосованих ресурсів і рентабельність продукції.
Рентабельність застосованих ресурсів залежно від охоплення останніх може обчислюватися як рентабельність виробничих фондів, сукупних активів, власного капіталу. Рентабельність виробничих фондів (Рв) - традиційний показник на підприємствах, який називають рентабельністю виробництва і обчислюється за формулою:
Рв = П/К0 100%,
де П - загальний прибуток підприємства за рік; К0 - середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів підприємства.
Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства.
Рентабельність власного капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів.
Рв = Пч/Кв 100
Пч - чистий прибуток за вирахуванням сплати процентів за кредит
Кв - власний капітал.
Величина власного капіталу дорівнює сумі активів за мінусом всіх боргових зобов'язань.
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут.
Рентабельність реалізованої продукції:
Рп = Пр/Ср 100
Пр - прибуток від реалізації за певний період;
Ср- повна собівартість реалізованої продукції.
Рівні модифікації показника рентабельності широко використовуються у економічному аналізі та прийнятті підприємницьких рішень.
11. Організація і нормування оборотних засобів. Склад і структура оборотних засобів, джерела їх утворення (власних і залучених).
Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову та вартісну форми. До складу оборотних фондів включають: виробничі запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення; видатки майбутніх періодів.
Виробничі запаси становлять найбільшу за величиною частину оборотних фондів. До них відносять запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива і пального, тари, ремонтних деталей і вузлів, МШП та ін.
Незавершене виробництво - предмети праці, обробка яких не завершена у тому або іншому виробничому підрозділі підприємства. Вони перебувають безпосередньо на робочих місцях або ж у процесі транспортування від одного робочого місця до ін. до напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що повністю оброблені у даному виробничому підрозділі підприємства, але потребують подальшої оброки в ін. підрозділах.
Видатки майбутніх періодів являють собою грошові витрати, що мають місце у даному періоді часу, але відшкодовуються за рахунок собівартості продукції у наступні періоди. До них відносяться витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної та економічних інформації, передплату періодичних видань тощо.
Визначення потреби підприємства у сировині та ін. видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрат. Ці норми розробляються самими підприємствами або ж на їх замовлення галузевими науково-дослідними організаціями.
Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних його наукових принципів. Найважливішим з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна і економічна обґрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.
Норма витрат його являє собою гранично допустиму величину витрати на виготовлення продукції в умовах конкретного виробництва з урахуванням необхідності застосування найпрогресивнішої технології та сировини найвищого ґатунку. Для більшості матеріалів структура норми витрати:
Нв = Rr + Q + q
де Rr - корисна або чиста витрати матеріалу;
Q - технологічні відходи і витрати;
Q - інші орган-технічні відходи і втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання.
У практиці використовують 3 методи нормування витрати матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний. Аналітично-розрахунковий метод базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва. Дослідно-лабораторний метод зводиться до визначення норм витрати шляхом проведення низки дослідів і досліджень; його використовують для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструментів. суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм витрати виходячи із звітних даних про фактичне витрачення ресурсів за минуліроки та очікуваного деякого зниження норм у наступні роки. Його практичне застосування допустиме як виняток для приблизних розрахунків, а також у процесі нормування витрати малоцінних і рідко використовуваних матеріалів.
12. Порядок затвердження нормативів, оборотних засобів. Розрахунок показників, які характеризують ефективність використання оборотних засобів.
Раціональне і економічне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємства має непересічне економічне значення. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної і питомої витрати їх окремих видів, дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва. Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує певна система техніко-економічних показників.
Loading...

 
 

Цікаве