WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Доцільність формування конкурентного середовища на регіональному ринку житлово-комунальних послуг - Реферат

Доцільність формування конкурентного середовища на регіональному ринку житлово-комунальних послуг - Реферат


РЕФЕРАТ
на тему:
Доцільність формування конкурентного середовища на регіональному ринку житлово-комунальних послуг
Сьогодні, незважаючи на адаптацію економіки до ринкових умов господарювання, досі є галузі, де розвиток приватного сектора, а відповідно, й конкуренції практично не розпочався. Саме до таких галузей належить житлово-комунальне господарство, де споживач, незважаючи на свій "гаманець", не має змоги отримати високоякісні та в повному обсязі житлово-комунальні послуги.
У Програмі реформування житлово-комунального господарства України на 2004-2006 роки та на період до 2010 року визначені основні напрями реформування галузі, серед яких і формування конкурентного середовища. Про необхідність розвитку конкуренції на ринку житлово-комунальних послуг говорять також і науковці - Б. Базидевич [1], А. Рибалка [2], В. Семоненко [3], І. Ступін [4], Г. Філюк [5] та ін. Проте, незважаючи на проведені дослідження, проблема формування конкурентного середовища на такому монополізованому ринку України, як ринок житлово-комунальних послуг, не є вирішеною і потребує подальших досліджень.
Зважаючи на вищевказане, метою статті є визначення сегментів ринку житлово-комунальних послуг, на яких у перспективі доцільним є розвиток приватного сектора як основи формування конкурентного середовища на регіональному ринку житлово-комунальних послуг.
Перехід української економіки до ринкових відносин господарювання, приватизація житлового фонду, передача об'єктів житлово-комунального господарства (ЖКГ) з державної в комунальну власність призвели до змін у системі економічних взаємовідносин у галузі. Проте, незважаючи на вжиті заходи, бажаного результату - якісного надання житлово-комунальних послуг та ефективного функціонування галузі - не сталося. Як і раніше, рівень функціонування ЖКГ далеко не відповідає європейському. Так, за підсумками роботи у 2003 році, збитки житлово-комунальних підприємств в Україні перевищили 1,1 млрд. грн, що у 2,2 раза більше, ніж у 2002 році, спостерігається високий рівень зносу основних фондів та обладнання підприємств (кількість та обсяги повністю амортизованих основних фондів і обладнання теплоенергетики, водопостачання, водовідведення, міського електротранспорту, системи сміттєпереробки в 1,5-2 більші, ніж у будь-якій іншій галузі), моральне та фізичне зношення житлового-фонду (близько 40 тис. будинків, що становить 4 відсотки житлового фонду України, належать до категорії застарілих та аварійних, кожен третій жилий будинок потребує капітального ремонту) [6].
Намагання уряду реформувати ЖКГ негативно вплинуло і на споживачів житлово-комунальних послуг. Для населення негативним наслідком реформування ЖКГ є високі тарифи послуг та їх низька якість. Так, з грудня 1991 року в Україні було прийнято ряд законодавчих та нормативних документів, що стосувалися встановлення та регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги: постанови Кабінету Міністрів України "Про ціноутворення в умовах реформування економіки " № 733 від 21 жовтня 1994 року, "Про зміну розмірів відшкодування населенням вартості житлово-комунальних послуг" № 838 від 26 липня 1996 року та інші, прийняття яких передбачало збільшення рівня відшкодування населенням фактичних витрат житлово-комунальних підприємств спочатку до 60 відсотків, а потім 80 і 100 відсотків (у 1989 році показник співвідношення витрат на житло і величини сімейних доходів в середньому склав 2,5%, з них 1% - квартплата, 1,5% - оплата комунальних послуг). Такий підхід уряду до ціноутворення в житлово-комунальній галузі не врахував соціальні фактори регіонального розвитку. Лібералізація цін відбувалася без врахування регіональних відмінностей у рівнях доходів населення, ріст яких не був пропорційним до росту цін на послуги. Фактично реального зростання доходів населення як такого за період прийняття цих документів не відбулося. Це призвело відразу ж до збільшення заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки плата за них становила у більшості випадків більше половини реального доходу.
Як результат, власник житлово-комунального господарства - держава, не вникаючи в особливості розвитку галузі, своїм неефективним управлінням знову ж збільшила рівень заборгованості населення за житлово-комунальні послуги та необхідність дотацій на покриття збитків комунальних підприємств.
Водночас усі спроби реформувати економічний механізм функціонування ЖКГ полягали лише в удосконаленні механізму управління державною власністю. А можливостей для розвитку інших форм власності у житлово-комунальному господарстві як основи ринкової економіки та конкурентного середовища, зміцнення фінансового стану підприємств взагалі не існувало, хоча суспільство уже не в змозі утримувати систему житлово-комунального господарства з такими високими витратами матеріальних та енергетичних ресурсів, втратами та нераціональними витратами питної води і теплової енергії, безгосподарним ставленням до утримання та експлуатації об'єктів житлово-комунального господарства як власників, так і споживачів. Україна, ставши незалежною державою, отримала у спадок від Радянського Союзу житлово-комунальне господарство, підприємства якого перебували у кризовому стані.
Лише в кінці 1999 року були затверджені Указ Президента України "Про прискорення реформування житлово-комунального господарства" та Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження програми проведення житлово-комунальної реформи на 1999-2001 роки", результатом якої стало передавання підприємств ЖКГ з державної власності у комунальну. Однак, фактично ця спроба реформувати ЖКГ закінчилася лише передаванням підприємств у комунальну власність, а проблеми підвищення ефективності функціонування підприємств галузі та надання населенню якісних житлово-комунальних послуг так і залишились невирішеними.
14 лютого 2002 року постановою Кабінету Міністрів №139 схвалено Програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період до 2010 року, в якій уже передбачена демонополізація та створення конкурентного середовища надання житлово-комунальних послуг. Позитивним також результатом є відтворення Указом Президента України від 16.03.02 №259/2002 діяльності Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства з метою забезпечення проведення цієї реформи, реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства та міського електротранспорту, здійснення управління у зазначеній сфері, а також міжгалузевої координації роботи галузі.
Наведені та інші нормативні документи визначили юридичну базу та етапи реформування житлово-комунального господарства на макро- та мікрорівнях. Проте сьогодні механізм регулювання житлово-комунального господарства на мезорівні так і не відпрацьовано та законодавчо не затверджено. А Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", де розглянуте регіональне регулювання ЖКГ, потребує доопрацювання, оскільки в ньому прослідковується нечітке наявне законодавчерозмежування повноважень органів виконавчої влади різного рівня щодо комунального господарства і, як наслідок, відсутність фактичної відповідальності за ефективне управління майном територіальної громади та за рівень забезпечення громадян якісними комунальними послугами.
Тому одним з основних напрямків реформування галузі є створення умов для появи нових власників, які зможуть забезпечити ефективне функціонування житлово-комунальних підприємств, підвищити якість послуг та збільшити їх обсяг для забезпечення необхідного рівня якості життя в кожному регіоні країни. Для цього насамперед потрібно надавати сприяння створенню ефективного ринкового механізму функціонування житлово-комунального господарства, тобто необхідно забезпечити умови для створення та розвитку підприємств державного та недержавного сектора ЖКГ в регіоні, що надають житлово-комунальні послуги та формують конкурентне середовище на регіональному ринку житлово-комунальних послуг. Тому вважаємо за доцільне провести виділення ринків житлово-комунальних
Loading...

 
 

Цікаве