WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України - Реферат

Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України - Реферат

"цінність інформації" - як комплексного, такого, що охоплює не тільки її сучасне, а й майбутнє значення для соціально-економічного розвитку. У першому випадку треба виходити насамперед із значення аксіологічних характеристик інформації для вирішення конкретних завдань сьогодення, тобто досягнення певної мети в даний час. Щоб характеризувати цей оцінковий елемент, використаємо параметр значущості (Z). Якщо інформація в момент передачі важлива тільки для вирішення конкретних поточних завдань, то її оцінюють за значущістю. У цьому випадку Z = 1, і, відповідно, значущість знижуватиметься, якщо роль інформації у розв'язанні конкретного завдання зменшуватиметься, тобто 0 Ј Z Ј 1.
Натомість, якщо інформація розглядається як інвестиція в інноваційний розвиток майбутнього, тобто передбачається, що в перспективі від неї можна очікувати на більшу віддачу, то її значення підвищуватиметься відповідно до вкладу. У такому разі про цінність можна судити тільки за рівнем важливості, тобто U і 1. Отже, якщо параметр значущості (Z) вказує на роль інформації у вирішенні даного повсякденного завдання, то рівень (ранг) важливості (U) визначає також і роль, яку при цьому відіграє саме завдання у розв'язанні актуальних і складних проблем розвитку загалом, у процесах пізнання, зменшення ентропії тощо. Отже, поняття "корисність" і "цінність" інформації не є тотожними. Не кожну цінну інформацію можна в даний моментвпровадити, тобто реалізувати у виробництві, перетворити із інформаційного ресурсу в потрібний потенціал: аби це сталося, суспільству необхідно інтелектуально і духовно "дорости", підготувати відповідні техніко-технологічні можливості, соціально-економічні механізми реалізації і т. ін.
З огляду на це, аналізуючи ознаки знаннєвомісткої економіки, недостатньо виходити із поділу знань тільки на повсякденні і спеціалізовані, пов'язуючи накопичення останніх винятково з технологічним детермінізмом та його неуспіхом. Дещо спрощеною є також теза, згідно з якою у результаті обмеження механізмів "розширення повсякденного знання…в суспільному житті пануватимуть сила, тероризм, нелегітимне збагачення, вандалізм, подвійні стандарти, корупція, бюрократизм тощо" [12, с.13]. Цінність інформації, її функція інтелектуалізації суспільства, визначається не за впливами негативу і руйнації, а за результатами інформаційного протистояння цим негативним процесам, тобто за її об'єктивними позитивами, з яких якомога повніше еліміновано суб'єктивність оцінки.
Значущість (Z), як і важливість (U), має не лише кількісний, а й якісний вимір, що характеризується масштабами впровадження та якістю змін (в суспільстві, виробництві, політиці тощо), зумовлених цим впровадженням. Тобто цінність інформації визначається потенціалом впливу на суспільний розвиток, на підвищення ефективності виробництва, соціалізацію прогресивних ідей, моральних і духовних імперативів, на демократизацію та інтелектуалізацію суспільства загалом. Причому йдеться і про можливості даної інформації бути використаною в багатьох реґіонах, на підприємствах, у колективах тощо для паралельного (одночасного) вирішення кількох завдань у різних галузях знань, діяльності тощо. Таке паралельне, різнопланове використання назвемо застосовністю (S) інформації. Цей параметр має як кількісний вимір (дорівнює числу завдань, які вирішуються за допомогою даної інформації), так і якісний вираз, що визначається інноваційним вкладом інформації, прогресивністю і широтою змін, привнесених у теорію та практику розв'язання тих чи інших проблем, завдань тощо.
Окрім розглянутих основних параметрів інформації (U, Z, S), її цінність визначають також своєчасність, кон'юнктурність, вірогідність, необхідність, повнота, релевантність тощо. Однак, якщо параметри U, Z, S складають об'єктивні величини векторів виміру інформації та характеризують саме повідомлення, його цінність як суспільної новації, то інші показники відображають ефективність каналів передачі, процес сприйняття переданої інформації та можливість її впровадження. Вони віддзеркалюють трансформацію цінності під час опрацювання інформації та проходження її через фільтр споживача в залежності від низки умов (своєчасності, повноти, "розкрученості", рівня вимог тощо). Зрештою, особливим аспектом дослідження ціннісних параметрів інформації, що виступає "на рівні споживача", є її залежність власне від соціогуманістичних характеристик суспільства - його потреб, мотивів та інноваційної культури суспільства, його ментальності, якості еліт та їх духовно-інтелектуального потенціалу, рівня людського капіталу загалом і т. ін.
Реалізацію духовно-інтелектуального потенціалу на будь-якому рівні (підприємство, реґіон, держава) слід розглядати в контексті функціонування людського (сукупність знань, навичок та креативних здібностей людини) і структурного капіталу - технічне, інформаційне, організаційне, рекламне та інше забезпечення національної реалізації даної новації. Деякі дослідники розглядають інтелектуальний потенціал у системі трьох складових капіталу: людського, структурного і ринкового [13, с. 67-72]. Проте тут не так легко здійснити об'єктивний поділ: людський капітал - це не тільки знання, які закріплені (зафіксовані) в носіях (паперових, електронних) і використовуються для створення сучасної конкурентоспроможної продукції, послуг. Насамперед, це їх живі носії - люди, їх креативні здібності, досвід, навички, способи комунікації, соціально-психометричні характеристики, світогляд, мотивація, культурні цінності, референтні групи тощо. Вони також є носіями "знань у собі" - нових (не зафіксованих) ідей, відкриттів, підходів тощо, які спочатку існують на вербальному рівні, тобто ще не "відділені" від їх авторів і не введені у суспільну систему комунікацій.
Щодо структурного капіталу, то з ним нібито простіше: до нього належать інформаційні ресурси, інструкції та методики, системи організації фірми та корпоративна культура, права на інтелектуальну власність, тобто всі систематизовані знання, ноу-хау, які принаймні можуть бути відокремлені від конкретного підприємства, тобто взагалі належать спільноті. До ринкового ж капіталу належать товарні знаки та знаки обслуговування, фірмові назви, ділова репутація, інформаційне співробітництво з споживачами, клієнтами, постачальниками та ін.
Отже, економіка знань в інноваційному суспільстві - це не тільки фінансові витрати на інформацію як інвестицію у майбутній розвиток (підтримка вітчизняних науково-дослідних інституцій, придбання ліцензій і патентів, удосконалення освіти, перманентна перепідготовка кадрів тощо), а також консалтингові послуги, програмне забезпечення, належний менеджмент і маркетинг, реклама та інженірингове обслуговування: йдеться також про
Loading...

 
 

Цікаве