WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України - Реферат

Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України - Реферат

носіях;
- визначення цінності інформації як за її сучасним, так і майбутнім значенням, з урахуванням відносності "величин", а також того, що завдяки узагальненню впродовж тривалого часу великого масиву оцінок мінімізується їх суб'єктивність: цінність сприймається як "об'єктивне", загальновизнане судження;
- ціннісна стабільність інформації зумовлена тим, що її носій (творець, автор) не позбувається її у процесі продажу та інших форм відчуження: навпаки, через обмін цінною інформацією знання носія збільшуються і завдяки ущільненню та систематизації набувають нової якості й додаткової цінності.
Отже, найраціональнішим можна вважати комплексний підхід до оцінки інформаційних потоків, що функціонують у суспільстві, наділеному знаннєвомісткою (наукомісткою) економікою: ця оцінка має здійснюватись як з суто економічних, так і соціальних позицій; як з точки зору значення знання, інформації для сьогодення, так і його прогнозованої ролі для майбутнього розвитку; як за ступенем впливу на суспільство, його удосконалення в соціально-економічному плані, так і за рівнем підвищення духовних якостей людей, поглиблення їхосвіти, досягнення якісно нових форм і особливостей пізнання, спілкування, соціалізації прогресивних ідей, соціогуманістичних ідеологій, концептуального осмислення національних ідеалів тощо.
Ще на початку досліджень у цьому напрямку при пошукові методів комплексної оцінки різних видів інформації нами було виділено три рівні суспільної важливості інформації (U) відповідно до її ролі у житті та діяльності людей (громади, нації), в зменшенні невизначеності щодо прийняття ними необхідних рішень, підвищенні рівня пізнання навколишнього світу, взаємодії між людьми, освоєння нових кваліфікацій, трудових навичок, зрештою формування у цьому плані людського ресурсу. Водночас, суспільна значущість інформації оцінюється збільшенням її якісного внеску в піднесення рівня економічного добробуту, охорони здоров'я людей, впливу на захист природи тощо [11, с. 56-64].
До першого рівня (U1) віднесено виробничу (прикладну, буденну) інформацію, що переважно надається у процесі традиційного навчання (інструкцій), є робочим інструментарієм для репродуктивного виконання тієї чи іншої повсякденної праці і дає відповідь на запитання "як і що робити ?" До готовності відповісти на цю вимогу людину готує сім'я, школа і заклади освіти І-го та ІІ-го рівня акредитації. Це повсякчас і масово потрібна інформація, готовність до засвоєння якої переважно ґенерується спадковим перейняттям традицій, тиражуванням "того, що вже було" (своєрідне дежавю), з можливими певними уточненнями й доповненнями, зумовленими впливом прогресу науки, техніки, технології тощо.
Другий рівень (U2) акумулює техніко-економічну, технологічну та іншу спеціальну інформацію, що розкриває причинно-наслідкові зв'язки в природі, суспільстві, виробництві, а також властивості речовин, матеріалів тощо, стосується видів енергії, різних законів (закономірностей) в природних, суспільних процесах та явищах. Ця інформація займає вищий рівень у піраміді факторів фаховості, пізнання, управління, зрештою, засвоєння цивілізаційних здобутків людства. Вона необхідна для інженерної, менеджерської, правової та іншої діяльності спеціалістів з високим рівнем спеціальної освіти і забезпечує їх готовність відповісти на запитання з тієї чи іншої галузі знань (техніки, економіки, медицини, правознавства тощо) "чому саме так робити?". Такі знання, що дають (повинні давати) фахівцям вищі навчальні заклади освіти ІІІ і IV рівнів акредитації, швидко застарівають, а тому процес їх поповнення, оновлення має бути особливо динамічним і перманентним.
До третього рівня (U3) віднесено наукову інформацію, що відповідає на запитання "в якому напрямку працювати далі?" Вона визначає проблеми і вказує способи (методи) їх розв'язання; сприяє з'ясуванню та розробленню стратегій (концепцій, засад, нових підходів, парадигм) інноваційного розвитку; виконує функцію передбачення (прогнозу) подальших змін у різних напрямках діяльності. Базою творення цієї інформації найвищого рівня є пошуково-творчі (галузеві та фундаментальні) науково-дослідні, проектно-конструкторські роботи та пов'язаний з ними відповідний інноваційний цикл - від появи нової ідеї до її втілення. Саме цим рівнем якості інформації насамперед інспірується інноваційна модель розвитку суспільства, ґенератором якої здебільшого є інтелектуальна еліта нації.
Наукомістка економіка вимагає не лише належної цінності інформації на усіх рівнях "піраміди" важливості, а й оптимальної структури інформонасиченості суспільства. Найбільшу поширеність (питому вагу) має тут інформація першого, а відтак другого рівнів, хоча максимальну новизну несе (має нести) інформація третього рівня. Тим не менш, певного типу нова інформація може творитися частково і на першому, а ще більше на другому рівні, оскільки за сучасних умов до усіх рівнів так чи інакше причетна творчість когнітаріату як найбільш креативної частини національної фахової інтеліґенції. Іншими словами, виділені рівні взаємопов'язані так само, як пов'язані діяльність вченого та раціоналізатора (конструктора, робітника), що впроваджує теоретичний задум науковця в практику і, з іншого боку - виробників та маркетологів, які задають теоретикам нові щаблі (або й напрямки) концептуального або технологічного мислення, відповідно до практичних потреб.
Отже, виділені рівні важливості інформації (U1, U2, U3) відповідають критеріям соціального структурування її основних творців і споживачів (новатори-робітники виробництва і підприємці, менеджери, інженерно-технічні та інші спеціалісти з конкретних галузей знань, наукові співробітники) та водночас виступають як необхідні ланки (сходинки), що поєднують послідовні етапи на шляху поглиблення пізнання істини, розв'язання щораз складніших завдань (проблем) соціально-економічного і науково-технічного розвитку України, освоєння нею інноваційної моделі, дотримання імперативів євроінтеґрації через творення знаннєвомісткої економіки.
Застосоване стратифікування інформації дозволяє виокремити цінність ґенерування когнітаріатом нових знань, диференціювати структури креативних інституцій, що ведуть творчий пошук, формують напрямки досліджень і т. ін. У цьому плані інформація третього рівня є найбільш "ризиковою" з огляду сприйняття (несприйняття) в якості цінної чи корисної - залежно від часу та простору її створення, зрештою кон'юнктури, потреб і можливостей суспільства. Проте когнітаріат, який її творить, є активним гарантом інноваційного майбуття нації, її духовно-інтелектуальним ядром.
Запропонований структурно-рівневий підхід до оцінки інформації об'єктивує з необхідністю перетлумачення поняття
Loading...

 
 

Цікаве