WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України - Реферат

Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України - Реферат

суспільну пам'ять нації, традиційні знання, звичаї народу, імена його героїв, їх діяння та здобутки, вшановує певні історичні події, релігійні та народні свята, тобто все, що спроможне актуалізувати національну сутність окремих людей, їх приватних угруповань, інституційних чи суспільних утворень.
Прямі та зворотні зв'язки людини з суспільним середовищем відбуваються, насамперед, завдяки інформації, її активній ролі у висвітленні національного та міжнародного життя, пізнанні світу, відкритті нового, в т.ч. також і нових форм енергії, нової якості природних та суспільних процесів, явищ. Ці зв'язки, безумовно, є творчо найпродуктивнішими саме тоді, коли людина в етнокультурному, духовному сенсі почувається природно, комфортно і має можливість зберігати та розвивати свою етнічну, духовну, культурну, мовну та іншу ідентичність, національну йіндивідуальну унікальність як складову світового розмаїття.
Незважаючи на перманентний процес виникнення нових наук, їх диференціацію та інтеґрацію, особливо тих, де розглядається взаємодія людини з довкіллям, обмін між ними речовин, енергії та інформації (від генетичної аж до різних видів соціальної, космічної та ін.), в Україні поки що недостатньо розвиваються наукові напрямки, які комплексно вивчали б духовну (ідеальну, нематеріальну) природу інформації як стратегічного ресурсу, соціального і зокрема національного чинника прогресу, специфіку властивостей інформаційного (духовно-інтелектуального) продукту (товару), соціально-психологічні особливості процесів творчості, генерування нових видів знань, досвіду, а також мотиваційні механізми, в т.ч. - інноваційні, їх поширення в соціумі - у межах окремих країн та поза ними.
Як духовно-інтелектуальна істота, людина в інформаційному контексті буття є не лише пасивним об'єктом впливу інформаційних чинників, а й активним творцем нових видів інформації, знань, передового досвіду тощо, суб'єктом їх поширення, що підносить її самоствердження на вищий, власне інноваційний щабель. Для творчої особистості особливо важливі ті позитивні сигнали навколишнього середовища, які стимулюють і заохочують до формування нових знань, інформації як засобу та результату пізнання, чинника розбудови інноваційної спільноти й водночас не складають загрози для власної самобутності. Так само й суспільству в інформаційному плані треба мати достатньо стійкі духовні ціннісні орієнтири та стратегічні пріоритети, аби, перейшовши на інноваційну модель розвитку, зберегти свою національну ідентичність, зокрема, максимально реалізувати в інноваційному контексті творчо-когнітивні предеспозиції, які ґрунтуються на особливостях національного менталітету. Одним з найбільш випробуваних стратегічних орієнтирів є оптимальне дотримання необхідного співвідношення традицій і новацій у процесі впровадження інноваційної моделі. Оскільки сучасні технологічні та продуктові новації ґенеруються переважно країнами-глобалізаторами, то їх запровадження в інноваційну практику постколоніальних країн загрожує останнім специфічним "глобалізаційним" (насамперед, саме інформаційним) колоніалізмом. Головним новаційним механізмом попередження цих форм новітньої залежності є творення народами своєї інтелектуальної власності, свого вагомого здобутку в галузі науки і техніки, в освіті й інформатиці, літературі й мистецтві та ін.
Таким чином, характерною ознакою інноваційного суспільства, як і становлення його реґіональних підсистем, є те, що ґенерування нових знань і цінної інформації набуває статусу пріоритетної стратегічної діяльності: вона виробляє конкурентоспроможний продукт у вигляді нових концептуальних підходів та парадигм суспільного розвитку, технологій, відкриттів і винаходів, товарів і послуг тощо, оригінальних методик і ноу-хау в підприємництві, політиці, культурі, медицині тощо. Це актуалізує духовно-інтелектуальне підкріплення національного шляху розвитку загалом, який зумовлюється комплексністю забезпечення ефективного функціонування усіх сфер діяльності - соціальної, економічної, фінансової, політичної, науково-технічної, виробничої, культурно-духовної, правової тощо. Безумовно, при цьому в свою чергу, потрібні синергійні зусилля щодо перманентної, цілеспрямованої та активної участі в продукуванні та реалізації суспільних нововведень, які впливають на ефективність усіх сегментів життєдіяльності людських утворень - як на рівні особистостей, громад чи реґіональних спільнот, так і нації, держави, або й ряду держав [10, с. 86-95].
Виникнення перед Україною, її реґіонами вельми актуального завдання, яким є формування відповідних суспільних систем інноваційного типу, зумовлене безальтернативністю прийняття постіндустріальних пріоритетів щодо стратегії реалізації інноваційної моделі розвитку, осмислення революційної ролі нових знань (інформації) у забезпеченні конкурентоспроможності країни, формуванні її знаннєвомісткої економіки, а також появою у цьому зв'язку потреби ефективного захисту інтелектуальної власності, національних інтересів, зокрема припинення відпливу "умів". Все це, як і багато іншого, загострює вимоги до оцінки якості створених знань з позиції їх застосування у вигляді інвестицій у подальший розвиток країни. Йдеться про визначення ціннісних, або аксіологічних параметрів інформації для сьогоденності та майбутнього поступу.
Цінності як виразник потреб споживача, а також віддзеркалення мети суспільного та особистісного розвитку найбільш об'єктивно відбивають і конкретизують багатозначність функцій і ролі інформації у розв'язанні проблем держави щодо розбудови своєї інноваційної системи, забезпечення її конкурентоспроможності, а також створення умов для ефективного функціонування інноваційних спільнот, сприяння їх оптимальній життєдіяльності та взаємодії в межах усієї країни. Приймаючи за відправні пункти оцінки інформації її відповідність до потреб населення, адекватність вимогам збереження ідентичності нації, захисту інтересів суспільства, а також значущість для розв'язання цільових завдань інноваційного розвитку, слід зважати на такі основоположні принципи її ціннісного позиціювання:
- певна діалектична сутність співвідношення кількісних і якісних компонент інформації, які визначають її цінність;
- органічний взаємозв'язок і взаємозалежність усіх видів інформації, в т.ч. й в процесі оцінки;
- зіставлення кількості об'єктивного (цінність - безпосередня властивість інформації як такої) і суб'єктивного (цінність не має сенсу без запитів споживача) елементів при оцінці інформації;
- тлумачення знання як переважно індивідуального (в т.ч. "знання в собі", на вербальному рівні), а інформації - як колективного, суспільного надбання, тобто як знання соціалізованого, зафіксованого в матеріальних
Loading...

 
 

Цікаве