WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України - Реферат

Соціогуманізм і аксіологія в період розбудови інноваційного суспільства України - Реферат

ґенерування і широка соціалізація нової інформації, накопичення знань, впровадження яких забезпечує зростання національної економіки та підвищення її конкурентоздатності. Функціонування інформації, головно нової, і загалом управління відповідним "інформаційним каркасом" пов'язанеу них саме з інноваційною діяльністю.
Поряд з визнанням економічної цілеспрямованості реґіональних суспільних систем, актуальність процесів державотворення і націостановлення в Україні диктує ширші вимоги щодо розгляду названих систем з позиції як їх, власне, утворення, так і оцінки того продукту, який вони ґенерують, для розвитку реґіону, суспільства, держави загалом. У цьому контексті, якщо будь-яку систему назагал можна представити як деяку цілісність, що складається з частин та характеризується певною структурою, функціями тощо, то тим більше це стосується реґіонів, що з одного боку, виступають як достатньо цілісний адміністративно-територіальний феномен, а з іншого - є невід'ємною складовою неподільного державного організму.
Це однозначно вимагає розглядати реґіон як частину (і не більше) нероздільної цілісності, поза межами якої ця частина принципово не може стати іншим об'єктом, з невластивими, скажімо, українській спільноті характеристиками чи функціональними ознаками. Вибори президента України 2004р. показали всю доленосність методологічно вивіреного тлумачення, а також дотримання адекватних пропорцій між: а) політикою, спрямованою на розвиток ідеалів націоцентризму, соборності українських земель, зміцнення органічних зв'язків та функціональної взаємодії окремих територій (областей) і б) реґіоналізмом як прагненням до більшої чи меншої самостійності реґіонів, посилення господарської ролі та владних функцій місцевих органів управління. Проте існує загроза, що посилення цих органів при відповідному фінансовому забезпеченні може сприяти виникненню "феодалізму" ХХІ століття.
При цьому як з правових, так і моральних позицій неприпустимим є гіперболізування проявів автономізації в реґіональній політиці, пропаганда сепаратистських настроїв, спрямованих на прищеплення будь-яким частинам українського населення відцентрових установок, почуття етнічної чи ментальної окремішності. Динаміка співвідношення та вектори тяжіння щодо ідей націоцентризму або реґіоналізму як двох протилежних, але взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих тенденцій державотворчого процесу є показником якості й спрямованості зрушень у системі свідомості та в духовно-інтелектуальному потенціалі народу, його культури, мови, моральних цінностей та інших ознак нації [6, с. 105-115].
Безпосереднім учасником інноваційної діяльності, а також активним суб'єктом позитивної перебудови суспільно-економічних відносин є когнітаріат як умовна спільнота інноваційної фахової еліти з її демографічними (зокрема, освітньо-кваліфікаційними), духовно-інтелектуальними, етнокультурними, ціннісними, морально-етичними, громадянськими та іншими характеристиками, в яких акумулюються та набувають подальшого розвитку його традиції, звичаї, виробляються аксіологічні орієнтири інноваційного процесу, формується ставлення до збереження природного середовища тощо.
Все це вимагає опрацювання наукових підходів до комплексної оцінки функцій реґіональних суспільних систем (РСС) з дотриманням методологічних засад, що полягають, насамперед, у паритетному розгляді двох підсистем, у яких відбувається їх становлення. Це, передусім, розвиток людини, територіальних спільнот, нації загалом як суб'єктів та співучасників інноваційної діяльності на національній основі. Не меншу методологічну роль у творенні РСС має використання позитивів глобалізаційних, євроінтеґраційних та інших об'єднуючих соцієтальних феноменів сучасного світу, в контексті яких формуються й функціонують локальні інноваційні спільноти. При цьому потрібно виходити із засад збереження етнічної, мовної, культурної, релігійної та іншої ідентичності українського народу, його патріотичних почувань, духовності, прагнення дотримуватись національних інтересів, оберігати цілісність країни, питомі звичаї, обряди тощо.
Реалізація задекларованої нашою державою стратегії інноваційного розвитку, яка має базуватися на інтенсифікації обігу нових знань та інформації, вимагає зміщення акцентів з традиційних рішень, характерних для української індустріальної економіки, на творення принципово нових, більш прогресивних наукомістких технологій - інформаційних, енергозберігаючих, екологозахисних тощо. Проте широке впровадження передових технологій, створених на основі вітчизняної чи запозиченої інтелектуальної власності, перехід до знаннєвомісткої економіки суттєво впливатимуть не лише на структуру суспільних нововведень, а й щораз більше вимагатимуть (і вже вимагають) адекватного рівня розвитку людського капіталу нашої країни, соціальних інституцій, які цей капітал творять, підвищення якості креативної активності духовно-інтелектуальної еліти нації.
З огляду на це перед Україною, як і кожною іншою країною, що відроджується після довготривалої колоніальної залежності і водночас здійснює перехід до інноваційної моделі постіндустріальної економіки, дедалі наполегливіше поставатиме архіважливе двоєдине завдання. По-перше, йдеться про досягнення високого рівня сформованості системи національної освіти та науки, інноваційної культури, спроможних у випереджувальному режимі забезпечувати інтелектуально-креативний супровід інноваційного розвитку, що має бути адекватним як запитам сучасності, так і вимогам консервації національних ознак, здійснення духовних імперативів українськості. По-друге, рівень цього супроводу має бути достатнім для забезпечення конкурентоспроможності національного інтелектуального продукту. Духовно-інтелектуальне самовиявлення й розвиток людських особистостей і спільнот полягають не лише в тому, щоб отримувати та використовувати знання, але й віддавати їх для збагачення інтелектуально-інноваційного потенціалу суспільства. Отже, потужність духовно-інтелектуального супроводу має бути достатньою для виконання функцій соціальної мембрани щодо захисту національної ідентичності народу, специфіки його економічного обличчя, культурних традицій, питомої мови тощо від зодноріднюючих глобалізаційних та євроінтеґраційних впливів, а також уніфікованих інноваційних процесів, що мають місце в постіндустріальних суспільствах. Не менш важливим є захист українського населення від поширення притаманних цим суспільствам асоціальних явищ, девіантної поведінки молоді, наркоманії тощо, а з іншого боку - від екологічно шкідливих побічних наслідків їх економічної активності.
Складні біполярні завдання - досягнення оптимальної відкритості до глобалізаційних впливів, адаптація до них і водночас максимальне
Loading...

 
 

Цікаве