WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Наукові основи інноваційної моделі освітньої системи держави і регіону - Реферат

Наукові основи інноваційної моделі освітньої системи держави і регіону - Реферат


Реферат на тему:
Наукові основи інноваційної моделі освітньої системи держави і регіону
Соціально-економічні реформи в Україні спрямовані на відновлення об'єктивних механізмів саморегуляції суспільства - правових, економічних, соціально-психологічних, культурологічних тощо. Системний характер трансформаційних процесів закономірно вимагає і системного підходу до розв'язання існуючих і майбутніх проблем освітньої галузі.
Такий підхід, у свою чергу, вимагає не тільки усвідомлення структурної повноти соціально-економічного комплексу, до якого входить освіта, але й врахування пріоритетності та послідовності його складових у стратегічному і локальному вимірах. Це стосується інтегральної за своєю суттю проблематики "держава - економіка - освіта - управління", що має вирішальне значення для успішної модернізації освіти.
Удосконалювання управління освітньою галуззю є сьогодні чи не єдиним реальним резервом сучасної української освіти, яка, не вимагаючи значних матеріальних вкладень, здатна радикально поліпшити ситуацію в цій галузі шляхом оптимізації діяльності всіх її підсистем і компонентів.
Незважаючи на значну кількість публікацій з окремих питань управління навчанням і його менеджменту у сучасних умовах і ряд великих узагальнюючих робіт у цій галузі (В. Бондар, І. Зязун, В. Кремінь, В. Луговий, П. Симонов, Н. Протасова та ін.), проблеми створення економічних умов для якісного навчання і підвищення результативності освіти в цілому та управління формуванням навчального середовища в навчальній групі належать до числа найменш розроблених у державно-управлінській науці та в українській педагогіці.
Мета статті. Дослідити еволюцію і новий зміст об'єкту управління - освітньої системи країни і регіону з урахуванням об'єктивних тенденцій її розвитку.
Освіта, як і будь-який бізнес, складається з двох частин: суб'єкта управління та об'єкта управління, або бізнес-процесів верхнього і нижнього рівня. Діяльність суб'єкта управління - міністерства освіти або управління освіти облдержадміністрації - буде тим успішнішою, чим адекватніше він усвідомлює зміни, що відбуваються в об'єкті управління, чим адекватніше керує цими змінами.
Якої ж зміни об'єкта управління - освітнього комплексу країни - вимагають удосконалювання державного управління цією стратегічною галуззю національного господарства?
Соціально-економічна природа освітнього комплексу багато в чому визначається специфікою знань як ресурсу (а в ринкових умовах і як товару). Перетворення інформації на знання, її якісна обробка і переробка відбуваються в процесі наукових досліджень і освітнього процесу. Як правило, зазначені перетворення здійснюються в структурних підрозділах (системах) освітнього комплексу (у першу чергу в шкільних класах, студентських групах, навчальних групах слухачів, курсантів і т.п.). Продаючи освітню послугу, сутність якої полягає в передачі знань новим індивідуумам, освітня установа має можливість необмежене число разів здійснювати цей акт купівлі-продажу. Обмеження полягають лише в кількості потенційних споживачів, але не в самому обсязі знань, тобто продукт діяльності освітнього комплексу практично безмежний.
На ринку освітніх послуг в останні роки з'явилося чимало навчальних і консультаційних центрів. Багато з них не відповідають вимогам підприємницьких структур, а навчальні програми не відповідають акредитаційним вимогам. Соціологічні опитування серед підприємців свідчать, що більш як 40 % з них ремствують на якість підготовки фахівців для сфери підприємництва в державних навчальних закладах. Ринок освітніх послуг з бізнес-освіти залишається поза увагою держави.
Важливість підтримки недержавних навчальних центрів визначається тим, що вони стали дуже помітним явищем у системі освіти і реалізують право громадян на свободу вибору навчального закладу й освітніх програм. Змінюється мотивація кадрів, усе більша кількість слухачів навчається, виходячи зі своїх життєвих потреб. Це характерно для безробітних. Негативний фактор - відсутність у підприємств, ділових структур коштів на перепідготовку кадрів, скорочення освітньої мобільності.
Недоліки в сучасній освіті, у першу чергу у навчанні, мають першопричину - відсутність сучасної теорії управління навчанням (теорії управління "збільшенням знань"). Механізми саморозвитку і ринкового регулювання освітньої діяльності, процеси демократизації і гуманізації освіти ускладнюють галузеве управління нею, бо тут переважає частка державної власності і реалізується конституційне право громадян на здобуття освіти. У сферу освіти сьогодні залучені величезні людські, фінансові і матеріально-технічні ресурси.
Але інвестиційну привабливість освітнього комплексу в ринковій економіці визначають не стільки кількісні зміни в ньому, скільки якісні. Система освіти може ефективно функціонувати, коли поліпшуються якісні показники роботи і насамперед підвищується якість освіти та навчання.
Відповідно до змін, що відбуваються в Україні, в регіонах поновлюється структура і зміст освіти. Змінюються її роль і соціальні функції - вони усе більше переміщуються з обслуговування інтересів держави на задоволення потреб особистості, соціальних груп, суспільства.
Зміна ролі держави в організації, плануванні, контролі освітньої діяльності, поява великої кількості недержавних освітніх установ, а також орієнтування державних навчальних закладів на ринок стимулюють потреби в розвитку мережі організацій, що могли б надавати на загальнодоступній, у тому числі платній, основі освітні послуги. З'являється якісно новий сегмент у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, що забезпечує регіони України освітніми послугами в бізнес-освіті.
Ще одна особливість знань також тісно пов'язана з освітнім комплексом, точніше, з педагогічною працею, що виступає основним способом передачі знань в освітніх установах індустріального суспільства. Особливість педагогічного процесу полягає в тому, що його результат залежить не тільки від педагога, але й від учня, від праці учня, від навчальної праці (яка, на думку ЮНЕСКО, повинна буде в перспективі оплачуватися, як і будь-які інші види праці). Між витратами знань "на вході" педагогічного процесу й обсягом знань "на виході" немає однозначної економічної відповідності. Відносини з тими, хто навчається, повинні базуватися на інших принципах, тому що вони є суб'єктами освітнього процесу [1]. В освітньому комплексі здійснюється розширене відтворення знань. Крім того, у наукових його структурах виробляються більша частина нового обсягу знань і значна частина нових фундаментальних знань, що виступають основою подальших прикладних досліджень і створення нових технологій.
Тому традиційне визначення системи освіти як мережі (тобто сукупності) освітніх установ уже застаріло і не відбиває істотних змін, що відбуваються в ній.
В умовах інформаційного постіндустріального суспільства і значного підвищення ролі знань різні системи освітикраїни варто розглядати як єдиний поліфункціональний освітній комплекс, що виконує цілий ряд найважливіших функцій: забезпечення різних галузей економіки кваліфікованими кадрами, створення нових технологій, проведення наукових досліджень [2;4].
Освітня діяльність пронизує все сучасне суспільство і тісно пов'язана з
Loading...

 
 

Цікаве