WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Енергетична безпека - Реферат

Енергетична безпека - Реферат

певною мірою ставить питання й економічної доцільності, оскільки потрібно зважати на транспортні видатки, глибину переробки нафти і т. ін., що, природно, формує ціну.
Хоча, на думку українських фахівців, вирішальним важелем впливу для залучення каспійської нафти до українського транзитногомаршруту мають бути низькі транзитні тарифи та зберігання якості нафти. Сюди можна долучити й митні пільги, високий рівень обслуговування й, особливо, надійність партнерства. У комплексі, за умов наполегливої роботи, це надало б можливість заохотити інвестиційні програми. До сказаного слід додати й те, що українські НПЗ мають значний потенціал з переробки нафти (він становить близько 60 млн тонн на рік). Існуюча потреба в нафтопродуктах, безсумнівно, робить Україну досить привабливим ринком збуту для нових нафтовидобувних компаній.
Трагічні події 11 вересня і початок афганської кампанії США, що знаменували собою перший етап "всесвітньої боротьби проти тероризму", а згодом і окупація Іраку, принципово змінили ситуацію у світі й, зокрема, в районі Близького Сходу та чорноморсько-каспійського регіону. У зовнішньополітичному плані Вашингтон нині має безпрецедентні можливості щодо зміцнення своєї ролі в регіоні, визначаючи перебіг основних міжнародних подій. Завдяки своїй присутності Сполучені Штати одержали шанси вирішити одразу кілька проблем. По-перше, отримали важелі впливу на одне з найбільших нафтогазових родовищ світу, розташованих у районі великого Каспію. По-друге, з'явилася реальна можливість тиску на Іран, віднесений до "осі зла", який (як і Туреччина) претендує на роль лідера в регіоні. По-третє, відкривається можливість створення плацдарму поблизу Китаю з метою значного впливу на нього (через Синьцзянь-Уйгурський автономний округ), оскільки "Піднебесна" здатна у майбутньому скласти серйозну конкуренцію Сполученим Штатам у світі. По-четверте, з метою реалізації стратегічних завдань іде активне включення у свою орбіту країн Центральної Азії та Кавказу (Казахстану, Азербайджану, Туркменістану, Таджикистану, Киргизії, Узбекистану та Грузії). Тобто США розширюють свою присутність з метою більш надійного контролю над ситуацією в регіоні. По-п'яте, збільшується рівень контролю за поставками енергоносіїв до Європи, що знайде остаточне завершення з утворенням "лімітрофної зони" (Чорноморсько-Балтійської дуги), куди США мають намір переводити свої бази. По-шосте, США розуміють, що тільки диверсифікація маршрутів доставки енергоносіїв із місць їхнього видобутку до споживачів може, якщо не позбутися цілком, то істотно знизити рівень залежності США від традиційних постачальників нафти і газу.
Природно, що зміцнення Америки відбулося за рахунок послаблення традиційних гравців регіону, у першу чергу Росії, Китаю, Ірану, Індії. Таким чином, стратегічний регіон Закавказзя та Середньої Азії, що раніше входив у радянську, а згодом у російську сферу впливу, сьогодні виявився під американським прицілом. Американці в ході проведення "антитерористичної" операції вже закріпилися на колишніх радянських авіабазах Ханабад і Кокайди (Узбекистан), Душанбе і Куляб (Таджикистан), Манас (Киргизія - головний аеродром Бішкека, найкраща база, що може бути на межі з Китаєм). Володіння цими ключовими аеродромами, у разі потреби, дозволяє взяти під контроль весь центральноазіатський регіон. Таким чином, перебування американців у трьох колишніх республіках набуває геополітичного змісту. Він, звичайно, у тому, щоб бути поруч з каспійською нафтою та з туркменським і узбецьким газом й у той же час знаходитися під боком у Китаю та, певною мірою, Росії.
Ускладнення ситуації для США, зростання напруги на Близькому Сході, а також внутрішні політико-економічні проблеми всередині самої країни призвели до активізації й геополітичних амбіцій Росії у каспійсько-центральноазійському регіоні. Найбільша проблема - поділ Каспію на зони впливу, схоже, знаходить своє вирішення. Позиції Росії, Азербайджану та Казахстану співпали у вирішенні поділити дно Каспійського моря на національні сектори від так званої модифікованої серединної лінії, залишаючи акваторію у спільному користуванні. Підписання цими державами двосторонніх угод згодом вплинуло на Туркменію, яка почала схилятися до запропонованого варіанта. Іран також змушений міняти свою позицію.
Росія, піклуючись про свою енергетичну безпеку, у плані запобігання шантажу, несанкціонованому відбору енергоносіїв та з метою політичного тиску (наприклад, з будівництвом Росією балтійської трубопровідної системи припинилися поставки російської нафти до латвійського нафтотерміналу у м.Вентспілс. Основна причина - відмова допустити росіян до управління латвійським портом) планує будівництво нафтогазової мережі й на інших напрямках. Так виник амбіційний проект північноєвропейського газопроводу довжиною 3000 км, вартістю $5,7 млрд. Він має напряму пов'язати газотранспортні мережі Росії та країн Балтії з загальноєвропейською газовою мережею. Траса газопроводу має пройти по дну Балтійського моря - від Виборга до узбережжя Німеччини, Нідерландів, Великобританії, а відводи для подачі газу - в Калінінградську область, а також Фінляндію, Данію, Швецію тощо. Здійснюються заходи щодо збільшення постачання нафти на ринок країн азіатсько-тихоокеанського регіону (АТР). Планується будівництво нафтопроводу Ангарськ-Дацин з метою постачання нафти до Китаю. Хоча Японія зацікавлена, щоб цей проект був відкладений на користь іншого маршруту - Ангарськ-Находка. Вона готова вже вкладати кошти.
США сьогодні демонструють досить активний підхід до енергетичного діалогу з Росією, обумовленого істотними змінами в оцінці США умов забезпечення своїх потреб у нафті з погляду інтересів національної безпеки. Тому роль російської нафти у світовій економіці і геополітиці останнім часом почала помітно змінюватися. Країна нині вийшла на перше місце у світі по видобутку нафти і, незважаючи на скромне зростання економічних показників, нарощує її експорт. Спроби налагодження потоку російської нафти в Америку тією чи іншою мірою відбулися (коли ЮКОС доставив нафту танкерами, існують плани ЛУКОЙЛу та інших компаній). Так, у квітні поточного року представник Міністерства енергетики США Л. Кобурн на слуханнях у сенаті заявив: "Одним із шляхів, за допомогою яких ми прагнемо поліпшувати нашу безпеку в плані енергозабезпечення, є сприяння освоєнню та експорту російських енергоресурсів". Тобто, на думку експертів, Росія має перетворитися ледве не на основного постачальника нафти до США. Звичайно, на практиці реалізація цієї ідеї не є бездоганною. Співробітництво Сполучених Штатів з Росією у нафтовій галузі не варто сприймати буквально. Але те, що таким чином США дають зрозуміти нафтовому світу
Loading...

 
 

Цікаве