WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Енергетична безпека - Реферат

Енергетична безпека - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Енергетична безпека
"Без енергії, - як зазначалося в одній із журнальних статей (ж. "Guten tag"), - охолоджуються печі, мовчать телефони, машини стоять у гаражі". Сказано просто, але досить образно, щоб зрозуміти роль та місце енергетики у сучасному суспільстві.
Енергетика є основою української економіки, що забезпечує функціонування всіх галузей, формування значної частки доходної частини бюджету та надходження валютних коштів. Ефективне використання енергетичного потенціалу виступає основою подальшого економічного розвитку країни, що найбезпосереднішим чином впливає на рівень добробуту громадян, є запорукою її незалежності, суспільно-політичної стабільності, спроможне реально сприяти інтегруванню України до європейської та світової спільноти, слугувати захисту її національних інтересів. Тобто енергетична безпека є однією з найважливіших складових національної безпеки держави.
Недостатня кількість власних енергоресурсів сьогодні призводить до того, що приблизно третина ВВП витрачається на їхній імпорт.
Відомо, що для забезпечення енергетичної незалежності необхідно дотримуватися певних критеріїв (правил). Перший з них - полягає в тому, що коли енергетика країни ґрунтується на імпорті палива, то закупівля його не повинна здійснюватися з одного джерела (країни).
Другий - зводиться до того, що застосування кожного виду палива повинно мати свої обмеження. Енергетика не повинна розвиватися лише на одному виді палива. А сьогодні якраз спостерігається перекос у бік вуглеводнів, і дещо на задній план відійшли всі інші можливості постачання енергією. Таке становище небезпечне ще й тим, що сьогодні, на тлі боротьби із "світовим тероризмом", найбільш потужні нафтогазові райони світу переважно знаходяться у зоні підвищеної напруги - Близькому Сході, - здатній у будь-який момент вийти з-під контролю. Окрім того, збільшення частки постачання цих енергоносіїв сприяє значному загостренню конкуренції між державами, що призводить до різкого коливання цін, і цей аспект нерідко стає фактом не стільки економіки, як політики.
Тому визріває необхідність кардинальної зміни стратегії енергозабезпечення, щоб позбутися можливого шантажу з боку будь-якої країни-постачальника. Тобто мова йде про формування багатовекторної, довгострокової енергетичної політики України, наріжним каменем якої повинні стати заходи з диверсифікації джерел не лише іззовні, а й всередині країни для забезпечення сталого її енергозабезпечення (відомо, що недоотримання одиниці умовного палива призводить до втрат ВВП, яка за ціною дорівнює приблизно п'яти його одиницям).
Тому під енергетичною безпекою слід розуміти здатність держави в особі її органів управління забезпечити кінцевих споживачів енергією в необхідному обсязі та належної якості у звичайних умовах, а також під час дії дестабілізуючих факторів (надзвичайних ситуацій) внутрішнього чи зовнішнього характеру у межах гарантованого покриття мінімального обсягу найважливіших потреб країни, окремих її районів, міст, селищ чи об'єктів у паливно-енергетичних ресурсах.
Конкретним виміром забезпечення енергетичної безпеки, прийнятим за стандарт у західних країнах, є створення тримісячного стратегічного резерву нафти та нафтопродуктів.
Природно, що енергетична безпека визначається й тим, яку частку власних паливно-енергетичних ресурсів має держава у загальному енергобалансі. Тобто чим ця частка більша, тим для країни краще. Але є одне "АЛЕ". Полягає воно у факті розмаїтості паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Виявляється що, коли країна повною мірою забезпечена якимось одним з його різновидів, цей факт ще не означає, що вона позбавлена вразливості. Якщо частка такого ресурсу у загальному енергоспоживанні долає відповідну межу, то це означає, що держава перейшла поріг енергетичної безпеки.
Щодо України, то вона сьогодні знаходиться в умовах майже повної залежності від постачання енергоносіїв із Росії (приблизно на 75-80%. Власний видобуток покриває 10-12% потреби в нафті та 20-25% - у природному газі), яка й залишатиметься основним постачальником нафти та газу на довгострокову перспективу, з огляду на їхні величезні запаси та незначну відстань для транспортування. Водночас вирішення питання диверсифікації джерел надходження газу, нафти та ядерного палива (щодо останнього, то наша держава знаходиться майже у 100% залежності від поставок з РФ) для нас означає, зрештою, здобуття необхідної свободи політичного маневру та вибору. Тому заходи щодо диверсифікації джерел їхнього надходження мають розглядатися як визначальний елемент забезпечення національної безпеки держави, включаючи створення умов для сталої роботи і розвитку паливно-енергетичного комплексу (ПЕК).
Фактор геополітичний
Як ми зазначали, Україна належить до енергодефіцитних країн (за рахунок своїх джерел паливно-енергетичних ресурсів вона задовольняє свої потреби приблизно на 50%). І від того, як буде розвиватися світова геополітична ситуація в енергетичній сфері, значною мірою залежатимуть умови функціонування економіки та ПЕК України.
Центральноєвропейське розташування України, в принципі, дає можливість виступати нашій державі сполучною ланкою між нафтопереробними регіонами країн каспійського регіону та найважливішими ринками збуту в Європі, тобто сподіватися на організацію різноманітних джерел постачання нафти. Це у першу чергу наш спільник по ГУУАМу Азербайджан, Казахстан, а також країни Близького та Середнього Сходу.
Реалізація маршруту транспортування каспійської нафти Баку - Супса - термінал Південний (Одеса) - Броди (Західна Україна) - Європа, як гадають фахівці, зміг би вирішити не тільки проблему зменшення вантажопотоку нафти через протоки Босфор та Дарданелли, але й забезпечити вихід сировини на привабливі ринки Центральної та певною мірою Північної Європи. Слід враховувати й транзитний потенціал України, що виступає значним фактором зростання економіки та зміцнення незалежності України за рахунок інтеграції в економіку країн ближнього та дальнього зарубіжжя (Європу).
Але на сьогодні побудова власними силами нафтопроводу поки що не вирішила остаточно завдання зовнішньої диверсифікації, оскільки створення євразійського нафтотранспортного коридору не набуло реальних обрисів. Це обумовлено, по-перше, масштабністю проекту, що вимагає залучення значних коштів; по-друге, потребує копіткої узгодженої роботи між учасниками цього проекту та іншими зацікавленими сторонами; по-третє, його остаточна побудова вимагає враховування складної гри у каспійсько-середньоазіатському регіоні основних світових суб'єктів політичного процесу, у першу чергу США, Росії, ЄС тощо.
Окрім сказаного, здійснення цього проекту
Loading...

 
 

Цікаве