WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЕкономіка (різне) → Концепція сталого розвитку і ринкова економіка - Реферат

Концепція сталого розвитку і ринкова економіка - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Концепція сталого розвитку і ринкова економіка
Проблема сталого розвитку являє собою одну з фундаментальних наукових проблем. Дослідження сталого розвитку у різних галузях - у екології, економіці, філософії, біології надає цьому поняттю багатоплановості і обумовлює численність його оцінок та поглядів. Теоретико-методологічне осмислення концепції сталого розвитку відбито в ряді робіт вітчизняних і закордонних дослідників [1-4]. Сталий розвиток розуміється в загальнокультурному аспекті, як альтернатива духовній, екологічній, демографічній і економічній кризі сучасної цивілізації [1], в економічному аспекті аналізується взаємозв'язок сталого розвитку з економічним ростом, його сумісність з ринковою економікою [2], сталий розвиток розглядається з позиції національної безпеки [3-4], а також розробляються кількісні і якісні параметри стійкості [5].
Мета даної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу понять "сталий розвиток" і "економічний ріст" розглянути і оцінити спроможність виключно ринкових механізмів господарювання у рішенні інтеґраційних проблем суспільства на основі концепції сталого розвитку.
У другій половині ХХ століття обговорення проблем екологічної кризи вийшло за межі наукових дискусій. Тривога за долю людства і біосфери охопила широкі верстви населення, торкнулася державних структур, стала елементом внутрішньої і зовнішньої політики держав. Спроби знайти шляхи виходу з кризи, визначити на початку третього тисячоліття подальшу траєкторію розвитку людства призвели до створення при ООН Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку (Комісія Г. Х. Брундтландт), перед якою було поставлено завдання сформувати "глобальну програму змін". Для цієї програми комісія запропонувала назву "сталий розвиток". Надалі термін був закріплений на другій Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), де відповідно до основних ідей сталого розвитку була почата спроба розробити конкретну програму дій ("Порядок денний на 21 століття").
Термін "сталий розвиток" має досить тривалу історію, яку веде від Декларації першої Конференції ООН з навколишнього середовища (Стокгольм, 1972) і робіт Римського клубу початку 70-х років: саме тоді був усвідомлений зв'язок між проблемами навколишнього середовища, екологічним і соціальним розвитком. Вперше англійський термін "sustainable" ( підтримуючий, сталий, безперервний ) у словосполученні "sustainable development" ("сталий розвиток") з'явився в доповіді Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів "Всесвітня стратегія охорони природи" (1980). У ній відзначалося, що збереження природи - це таке управління ресурсами біосфери, яке може принести стабільні прибутки сучасному поколінню, не витрачаючи природний потенціал прийдешніх поколінь.
У доповіді комісії Брундтландт сталий розвиток визначається як "здатність задовольняти потреби нинішнього покоління, не піддаючи ризикові можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби" [6]. На сьогодні термін "сталий розвиток" широко обговорюється в науковій і публіцистичній літературі і міцно закріпився в комунікаційній системі світового співтовариства. Однак, одержавши широку міжнародну підтримку, термін "сталий розвиток" одержав і не менш широке тлумачення. У доповіді комісії розвиток не був відділений від росту, також у ньому не було ніяких уточнень щодо ступеня стійкості. Авторам концепції вдалося запустити в життя в міжнародному масштабі ідею надто радикальну на той час. Але вони уможливили широке та тривале її обговорення, яке не припиняється до сьогодні.
Через десять років, з 26 серпня по 4 вересня 2002 року, відбувся Всесвітній самміт зі сталого розвитку в Йоханесбурзі "Ріо+10". Його можна назвати другою "мозковою атакою" світового співтовариства по запобіганню глобальній екологічній кризі.
Результати десятилітнього шляху сталого розвитку експерти оцінюють по-різному. Одні вважають, що несталий розвиток все ще переважає у більшості регіонів світу. Майже всі країни виявилися неспроможними виконати свої зобов'язання 1992 року, що призвело до збільшення глобальної соціально-економічної кризи, загострення екологічних проблем. Так, Клаус Тофлер, директор ЮНЕП, ООН з Найробі (Кенія), у звіті про екологічне дослідження ООН у 2002 році відзначає: "Планета балансує на краю прірви, і час для того, щоб зробити економічний і політичний вибір, який міг би запобігти катастрофі, стрімко минає" [7]. Результати конкретних дій з поліпшення екологічної ситуації на планеті, підвищення життєвого рівня і якості охорони здоров'я поки що незначні. Десять років пішли на осмислення проблеми, привернення до неї уваги величезної кількості людей, насамперед молоді, створення громадянського суспільства, що сприйняло ідеї сталого розвитку, розробку національних концепцій цієї теорії. Проблематика сталого розвитку стала більш широко обговорюваною, зросла поінформованість населення. Розробляються концепції і стратегії в галузі сталого розвитку на національному і регіональному рівнях, реалізуються конкретні програми, виникають різні ініціативи та проекти в галузі сталого розвитку. Про значимість результатів свідчить велика кількість державних і громадських діячів, регіонів і континентів, науки і бізнесу, різних груп населення, які взяли участь у самміті "Ріо+ 10".
Основний підсумок Йоганнесбурзького самміту - підтвердження безальтернативності моделі сталого розвитку. Самміт прийняв "План здійснення рішень Всесвітнього самміту сталого розвитку", в якому викладені практичні заходи для досягнення сталого розвитку у світі на майбутній 10-літній період і документ "Політична декларація".
Разом з тим, у науковому середовищі єдиного загальноприйнятого визначення сталого розвитку так і не знайдено. На даний момент у літературі існує понад 60 визначень, які становлять певну систему.
Девід К. Кортен підкреслює розбіжності між стандартним і альтернативним розумінням сталого розвитку. Більшість економістів, урядів і офіційних агенцій (включаючи Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк і СААТ - Міжнародну угоду з тарифів і торгівлі), які визначають національну і глобальну політику, демонструють стандартне розуміння предмета. Велике число "альтернативних" економістів, незалежних мислителів і громадських організацій намагаються пояснити і впровадити альтернативний підхід до проблеми сталого розвитку.
Загальноприйнята думка стверджує: необхідний стабільний економічний ріст, який допоможе задовольнити потреби людей у підвищенні рівня життя і накопиченні коштів, за рахунок яких можна забезпечити охорону навколишнього середовища.
Альтернативний погляд полягає в тому, що економічний ріст останніх двадцяти років дозволив лише незначно поліпшити якість людського життя. Сталий розвиток - це витвір: 1) стійкої економіки, яка задовольнить людські потреби, виключивши видобуток ресурсів або виробництво відходів в обсязі, що перевищує регенеративну здатність навколишнього середовища; 2) соціальнихінститутів, які зможуть гарантувати безпеку і можливість соціального, інтелектуального і духовного росту.
Так само поняття "сталий розвиток" розуміється в двох змістах: вузькому і широкому.
У вузькому розумінні увага акцентується переважно на його екологічній складовій, що пов'язується з оптимізацією діяльності стосовно біосфери. Сталий розвиток - це задоволення основних потреб існуючих і майбутніх поколінь при збереженні традиційного
Loading...

 
 

Цікаве